Українська балістика, рух РФ на Покровському напрямку і втеча Дмитрука: що значать головні події тижня

За тиждень, що минає, російські війська просунулись в бік Покровська, що на Донеччині, коли ж українські війська закріплюються у Курській області та мають перспективи отримати контроль одразу над значною частиною регіону, оскільки частина Курщини відрізана від іншої території Росії річкою.

Паралельно із цим стались такі політичні події, як втеча народного депутата Артема Дмитрука з України, а також затримання російського мільярдера та засновника месенджера Telegram Павла Дурова у Франції, через що на сполох піднялись чи не усі провоєнні російські речники.

Яке значення мають головні події тижня, що минає, Факти ICTV проаналізували з політологом Ігорем Рейтеровичем та заступником директора українського Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Михайлом Самусем.

• Ситуація на Покровському напрямку
• Курська операція
• Арешт і звільнення Павла Дурова у Франції
• Українська балістична ракета
• Втеча нардепа Дмитрука з України
• Візит Путіна до Монголії

Ситуація на Покровському напрямку

Просування росіян на Сході України, а саме на Покровському напрямку, триває. І за минулий тиждень війська окупантів зробили суттєвий прорив, про що говорять оглядачі війни, аналітики та деякі військовослужбовці ЗСУ.

Зокрема, за даними Deepstate, була частково окупована Новогродівка Донецької області, де, за оцінкою тих же оглядачів, могла б утримуватися оборона кілька місяців.

Військовий експерт Михайло Самусь каже, що реакція, яку можна було спостерігати в українських соцмережах, є “невростичною”, але це не можна називати проривом фронту, як вказували окремі оглядачі. На його думку, у такій аналітиці про ситуацію на фронті – “занадто багато емоцій”.

– Такі чорно-білі пости, коли сьогодні все добре, а вчора все погано, то це не аналітика, – вказує він.

Водночас, за словами Самуся, росіяни дійсно зараз на Покровському напрямку здійснюють дуже ризиковану акцію.

– Якщо в них не буде прориву на Вугледарському напрямку, якщо в них не буде прориву на Лиманському напрямку, прориву Часовго Яру, тоді цей коридорчик, який вони пробивають на Покровському напрямку, дуже небезпечно підвисає, – вважає він.

За його словами, фланги в цього виступу перебувають у дуже небезпечному стані. Як пояснює експерт, зараз окупанти намагаються прорватися в бік Півдня, рухаючись до населеного пункту Селидове. Це свідчить про те, що армія РФ дуже стурбована своїми флангами.

Інфографіка: Факти ICTV

– Уявімо собі, що вони доходять до Покровська. Що відбувається далі? Я не можу зрозуміти. Вони будуть пробувати коридор до Дніпра? Або як вони собі це уявляють? Так операції не проводяться. Їм зараз треба якось підтягувати інші фази цієї операції. Годин Яр не виходить, на Вугледарському напрямку вони намагаються бити всіма силами, але не виходить. І Покровський коридор підвисає, – каже він.

Відповідно, ситуація на цьому напрямку, на думку Самуся, “далека до якогось провалу або до краху”.

Натомість він наводить приклад української операції в Курській області, де фланги і закріплення військ ЗСУ відбувається зовсім інакше.

Курська операція

Операція військ ЗСУ в Курській області, яка почалася 6 серпня і триває донині, судячи з усього, перестала так стрімко розширюватися, як у перші дні наступу. Паралельно з цим відбувається закріплення українських військ на ворожій території.

Крім того, для армії РФ у небезпеці перебуває Глушковський район Курщини, оскільки він відрізаний від іншої частини регіону природною перепоною – річкою Сейм.

Як пояснює Михайло Самусь, зараз там закритою зоною є 700 кв. км.

– Достатньо подивитися на карту, там немає інших варіантів. На півдні український кордон, на півночі річка Сейм, на заході український кордон з українськими військами, на сході українські війська. І ця зона – це 700 кв. кілометрів, – пояснює він.

Усі мости, які були в тому районі, були знищені, а понтонні переправи знищуються, щойно їх встановлює армія РФ.

– Згідно з деякими джерелами, там від 2 тис. до 3 тис. російських військових. Це все на ці 700 кв. кілометрів, – каже він.

Інфографіка: Факти ICTV

На думку експерта, ця частина Курщини, яку можна вважати сірою зоною, є вже непоганою буферною зоною поза українським кордоном.

У росіян, які залишаються в цьому регіоні, залишається кілька варіантів: здатися в полон, загинути, спробувати розосередитися по цій великій площі, або ж перепливати річку під наглядом українських дронів.

Припинення просування українських військ експерт пояснює тим, що зараз необхідно закріпитися там, де вже є успіхи, а не створювати такий виступ, як це роблять війська РФ на Покровському напрямку.

– Уявімо, що ми заглибимося на 200 км. Але якщо подивитися на карту Deepstate, там є такі зелененькі смуги, ще з весни 2022 року. Це росіяни так просувалися на початку вторгнення. Чим це тоді закінчилося? Якщо це роблять росіяни, не означає, що це слід робити українцям. Таким чином можна і до Москви доїхати, але що далі робити? – каже він.

Для того, щоб створити буферну зону, необхідно сформувати умови для закріплення на території, використовуючи зокрема й географію регіону. Використання річки Сейм – один із таких прикладів.

Арешт і звільнення Павла Дурова у Франції

Наприкінці минулого і на початку цього тижня в новинних заголовках знову прогримів один із засновників месенджера Telegram, росіянин Павло Дуров. Приводом для цього стало те, що ввечері 24 серпня його заарештували французькі правоохоронці.

Уже незабаром частина російської військової спільноти почала активно переживати через те, що тепер дані з Telegram, де у росіян, зокрема й військових, відбувається основа комунікації, можуть потрапити до влади Франції, а відповідно й Заходу.

Паралельно з цим з’явилися матеріали про те, що Дуров, схоже, значно тісніше співпрацював із владою РФ, ніж вважалося раніше. Наприклад, у день розблокування Telegram у Росії, 18 червня 2020 року, російський мільярдер Дуров перебував у Санкт-Петербурзі.

Примітно, що Дуров, який має, крім російського, ще кілька громадянств, зокрема й французьке, не підлягає екстрадиції в Росію, оскільки підпадає під судочинство Франції.

Утім, уже 29 серпня Павла Дурова відпустили під заставу. Наразі він не має права залишати країну, а також у нього вилучили всі інші паспорти.

Як пояснює політолог Ігор Рейтерович, засновника Telegram відпустили у Франції, зокрема, й тому, що там діє закон і є певна процедура, згідно з якою неможливо довго утримувати в тому форматі, в якому його заарештували правоохоронці.

– Йому пред’явили обвинувачення, він під судовим наглядом, і тепер буде відстоювати свою правоту, або не правоту. Буде ходити по тих судах з адвокатами, – каже він.

На думку політолога, ключовим моментом у цій історії є питання регулювання месенджера Telegram як такого.

– Дуров собі робив образ людини, яка абсолютно незалежна, яка не прогнулася під російське ФСБ тощо. Ну, ось тут з’явилася нова інформація. Це вплинуло, власне, на його позиціонування тепер, зокрема в контексті цього розслідування, – каже він.

Фото: Павло Дуров / VK

Водночас актуальною залишається історія про те, що однією з головних претензій до Дурова з боку влади Франції є відсутність регулювання активності в Telegram.

– Він неналежним чином реагував на запити, які надходили з боку різних правоохоронних органів країн Європейського Союзу. Отже, питання ось у цьому. Відповідно, Telegram має працювати відповідно до тих актів і норм, які є в ЄС, – пояснює політолог.

За словами Рейтеровича, більшість таких гігантів-соцмереж, як, наприклад, Facebook, Google чи Viber, співпрацюють із правоохоронцями з різних країн, або принаймні намагаються. Особливо це стосується питань розповсюдження через ці платформи дитячої порнографії, закликів та діяльності терористичних організацій, а також торгівлі наркотиками чи людьми. Утім Telegram нічого з цього не робив.

– Вони ж не вимагають ключі шифрування від Telegram надати. Це питання не розглядається. Є конкретні випадки, за якими були звернення, і вони були проігноровані. Власне, тепер цю проблему хочуть вирішити, – пояснює він.

Водночас паніка в Росії через Telegram пов’язана з тим, що чимало цих запитів із регулюванням контенту стосується, зокрема, самих росіян.

– Переважна більшість, наприклад, незаконного порнографічного контенту, генерується в Росії. Тобто того, який от узагалі переступає законні рамки. Відповідно, у них були перші звернення, пов’язані з цим. Торгівля наркотиками, ще якимись речами, – каже Рейтерович.

Крім того, є й політичні моменти, такі як російсько-українська війна та звернення щодо воєнних злочинців, звернення щодо злочинів проти людяності тощо, каже політолог.

– Тому в росіян така й паніка. Вони думають, що може Дуров там може не те, що ключі надати, а може дати дозвіл тепер слідчим співпрацювати, власне, з програмістами Telegram. А вони зможуть надавати інформацію до певних файлів, зокрема й приватних каналів, де тільки дві людини можуть між собою спілкуватися. Усе це зберігається на серверах Telegram, – пояснює експерт.

На думку Рейтеровича, у Росії побоюються того, що це все може стати матеріалами для майбутніх розслідувань.

Як наслідок, прогнозує Рейтерович, Дуров, імовірно, залишиться на певний час у Франції, паралельно відбуватиметься розслідування, яке закінчиться для Дурова нормально, а просто сам Telegram тепер активніше співпрацюватиме з правоохоронними органами.

Українська балістична ракета

Цього тижня під час пресконференції президент Володимир Зеленський повідомив, що Україна вже має свою балістичну ракету, яка пройшла успішне випробування. Він не надав інших деталей про вказане озброєння.

Уже пізніше радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк повідомив, що ракета має дальність ураження близько 600-700 км.

Військовий експерт Михайло Самусь вказує, що на сьогодні вся інформація про балістичну українську ракету є засекреченою.

Водночас для такого озброєння цілі на території РФ можуть бути доволі стандартні, які вже давно перебувають під наглядом військових і розвідників.

– Якщо така ракета є, то будуть знищуватися командні пункти різного рівня, починаючи від стратегічних і закінчуючи об’єднаннями, з’єднаннями. Будуть знищуватися склади з боєприпасами, логістичні центри, системи ППО, позиції оперативно-тактичних ракет, аеродроми противника, об’єкти електронної розвідки тощо. Тобто, в принципі, всі об’єкти, які впливають на можливість ведення Росією агресивної війни проти України, причому стратегічного та оперативного рівня, – пояснює він.

Також під удар можуть підпадати такі російські об’єкти, як НПЗ або інші паливні резервуари, завдяки яким Росія підживлює свою армію, а також наповнює бюджет для ведення подальшої війни.

– Може входити будь-що, все що забезпечує діяльність угруповання сил РФ на території України, або взагалі сил Російської Федерації, – каже він.

Як пояснює експерт, балістичні ракети, на відміну від крилатих, є складнішими для збивання противником. Крім того, балістика, як правило, швидша.

– Балістика виходить, як правило, на значні висоти, розганяється до великих швидкостей і тут уже потрібні надсучасні системи ППО, ПРО, яких у росіян мало, або вони не підтверджують свої заявлені характеристики. Ті ж самі С-400, було вже багато випадків, коли українські ракети їх знищують. Зокрема й самі С-400, які не реагують на ракети, – каже Самусь.

Загалом, резюмує експерт, чим більше в України сьогодні далекобійних різних засобів ураження, тим більше можливостей проводити комбіновані атаки, які ускладнюють максимальну роботу системи ПРО і ППО. Відповідно, підвищується ефективність таких ударів.

Втеча нардепа Дмитрука з України

Український нардеп Артем Дмитрук, який активно виступав проти ухвалення законопроєкту про регулювання діяльності церков, які пов’язані з Росією, виїхав з України, за повідомленнями медіа, у суботу 24 серпня.

Зробив це Дмитрук незаконно, перетнувши кордон з Молдовою. Після цього, за інформацією преси, нардеп вилетів до Італії.

Лише наступного дня, 25 серпня, депутатові повідомили про підозру за напад на співробітника правоохоронного органу в Одесі і спробу викрасти зброю.

Згодом в Офісі генпрокурора почали розслідування за фактом організації можливого перетину кордону Дмитруком. А Державне бюро розслідувань оголосило чинного нардепа в міжнародний розшук.

Facebook Артема Дмитрука

На думку політолога Ігоря Рейтеровича, Дмитруку, ймовірно, дали можливість виїхати.

– Мабуть хтось вирішив, що його перебування за кордоном може менше принести проблем, ніж його перебування в Україні. А уся ця історія про міжнародний розшук, це тому, бо подібну проблему не можна просто проігноруватиоскільки вона ще й набула такого суспільного резонансу великого. І дійсно проти нього ж кримінальна справа відкрита. Можливо, зараз це просто така вже запізніла реакція, коли зрозуміли, що хтось там сильно недоопрацював, або закрив очі на якісь певні речі, – каже експерт.

Тому, вважає політолог, наразі влада намагається цю ситуацію виправити.

– Сама по собі ця історія, вона абсолютно катастрофічна з точки зору іміджу влади і взагалі тих процесів, які відбуваються в нас в країні, – додає він.

Разом з тим, міжнародний розшук, на думку політолога, навряд чи дасть результат, оскільки нардеп Дмитрук може подати запит на організацію для нього політичного притулку.

– Якщо він доведе, що він політичний біженець, і справи проти нього є політично вмотивованими, а велика ймовірність є, що він так і зробить і отримає схвальний відгук, то це безперспективна історія. Тобто, його не видасть та країна, де він буде перебувати, – каже Рейтерович.

Таким чином, резюмує політолог, тепер Артем Дмитрук перебуває десь на рівні проросійського блогера та колишнього українця Анатолія Шарія, який перебуває в Іспанії протягом багатьох років.

Візит Путіна до Монголії

Нещодавно стало відомо, що монгольський президент запросив російського диктатора Володимира Путіна прибути з офіційним візитом до Монголії.

Особливості цій події додає те, що Монголія є країною-підписантом Римського статуту, а отже на неї поширюється юрисдикція Міжнародного кримінального суду, який раніше видав ордер на арешт Путіна.

За повідомленнями з преси, влада Монголії начебто вже запевнила російську сторону, що не заарештовуватиме президента РФ.

Водночас українське МЗС закликало Монголію заарештувати Володимира Путіна і віддати під міжнародне слідство.

Утім, як каже політолог Ігор Рейтерович, судячи з усього, ніякого затримання може і не відбутися.

– МКС якось сказати, мовляв, навіщо ви тоді підписували Римський статут, якщо його не виконуєте. Може навіть якось тиснути на Монголію. Але Монголія може знайти аргументи, чому вони цього не зробили, оскільки там немає імперативної дії. Тобто, вони мають це зробити, але, знаєте, там усе так сформульовано, що вони до цього не зобов’язані. Тому вони можуть обирати щось для себе, і кожен випадок розглядати окремо, – каже політолог.

Утім загалом, вважає Ігор Рейтерович, схоже, що візит Путіна до Монголії – це більше не про монголо-російські стосунки, коли, скоріше, монголо-китайські стосунки.

– Я думаю, що Китай попросив монголів прийняти Путіна і його не заарештовувати. Тобто, зробити їм послугу, мовляв, Путін буде виїзний, і це поставить десь під сумнів діяльність МКС. І таким чином одразу вбити кількох зайців. Тобто, це не позиція Росії, а прохання, я думаю, з боку Китаю, – каже він.

Водночас заклик МЗС України до Монголії, ймовірно, залишиться проігнорованим, оскільки між Києвом та Улан-Батором, монгольською столицею, слабкі контакти та відносини.