Харківщина як друга Сирія: речник ОТУ «Харків» назвав наймерзеннішу мету застосування КАБів. Інтерв’ю
Від початку повторної спроби російських окупантів наступу на Харківщину минуло майже чотири місяці. У травні впродовж декількох днів після початку наступальних дій російські пропагандистські ресурси були сповнені голосних заяв про швидкі перемоги і щонайменше вихід загарбників на найближчі околиці Харкова.
Про початкові й теперішні плани ворога, вплив на ситуацію на Харківському напрямку Курської операції, ефективність українських дронів, втрати ворога, російську пропаганду та удари КАБами й ракетами по Харкову та області — читайте в інтерв’ю АрміяInform з речником ОТУ «Харків» полковником Віталієм Саранцевим.
— Якими були плани окупантів на початку наступу в Харківській області і чи досягли вони запланованого?
— Якщо узагальнити всі висновки військових експертів та аналітиків, можемо побачити кілька основних цілей, яких росія намагалася досягти, коли розпочинала цю наступальну операцію на Харківщині.
Насамперед це намагання створити так звану буферну зону на території України вздовж лінії державного кордону, яка, на думку російських воєначальників, мала б захистити російські військові об’єкти в Бєлгородській області рф від ударів Сил оборони.
Друга мета, яка випливає з першої, — послаблення наших оборонних спроможностей. Тобто залучення українських сил на Харківщині, за задумом росіян, мало відтягнути певну кількість боєздатних підрозділів з інших ділянок фронту, створивши тим самим слабкі ланки в нашій обороні.
Третя мета — це за сприятливих умов на напрямку Глибоке — Липці на півночі Харківської області наблизитися до Харкова, щоб дестабілізувати ситуацію і, скажімо так, пробувати шантажувати військово-політичне керівництво України можливістю захоплення міста. У такий спосіб росіяни сподівалися набрати додаткових балів у можливих переговорних процесах. Нагадаю, що початок наступальних дій відбувся незадовго до проведення Глобального саміту миру, де Україна мала показати свої майбутні наміри щодо цієї війни.
Ще одна мета стосується Вовчанського напрямку. Там противник у разі успішної реалізації першого завдання міг рухатись далі в тил українським захисникам, які захищають Куп’янський напрямок.
— На що вони розраховували, що сприяло, а що завадило окупантам?
— На початок їхньої кампанії в нас було недостатньо сил та засобів, які могли зупинити переважаючу кількість противника. Ворог залучив на цьому напрямку доволі значну кількість військових.
Якщо взяти угруповання військ «Сєвєр», яке на той час налічувало близько 50 тисяч військовослужбовців, то 30 тисяч з них російське командування залучило лише на нашому невеличкому Харківському відтинку. Тому тих сил і засобів, які ми мали на той момент на цьому напрямку, було недостатньо для того, щоб відразу стримати такий стрімкий наступ противника.
Однак вчасні рішення, які ухвалили Головнокомандувач ЗС України та вище військове керівництво щодо посилення угруповання «Харків», сприяли тому, що ворога вдалося зупинити, завдати йому відчутних втрат. Зрештою, він не зміг просунутися далі тих рубежів, які йому вдалося захопити в перші дні.
— На чому росіяни зосередили свої зусилля на півночі Харківщини нині?
— Зараз активними ділянками фронту є Вовчанськ і прилеглі до нього населені пункти Стариця, Бугруватка, Огірцеве, лівий фланг противника — це населений пункт Тихе. У різних місцях росіяни періодично намагаються штурмувати, проводити активні штурмові дії, просуватися, але їм це не вдається, і вони переходять до оборони.
Так само важливим для них залишається напрямок Глибоке — Липці, де вони також намагаються штурмувати наші рубежі, але не можуть цього зробити через ефективні дії підрозділів Сил оборони та нестачу сил та засобів, достатніх для того, щоб реалізувати свої плани.
Крім того, російські війська продовжують дестабілізаційні дії вздовж усього кордону. Маю вкотре наголосити, що вся лінія російсько-українського кордону є лінією бойового зіткнення. Противник постійно намагається промацати слабкі місця в нашій обороні, намагається закидати диверсійно-розвідувальні групи, обстрілює прикордонні населені пункти.
Такі дії противника вимагають від нас певних зусиль щодо його стримування на будь-яких ділянках, аби він не міг далі реалізувати свої загарбницькі наміри.
— Як вплинула на ситуацію на Харківському напрямку Курська офензива?
— Деякі підрозділи з початком Курської операції росіяни насправді зняли з Харківського напрямку і перекинули на Курщину. Але, тим не менше, тих сил і засобів ворога, які залишилися, доволі багато.
І особового складу противника, і тієї техніки, яку росіяни застосували на нашому напрямку, багато й достатньо для того, щоб ворог міг здійснювати активні дії в напрямку позицій Сил оборони. Він продовжує обстрілювати наші позиції зі ствольної артилерії та РСЗВ, застосовує важку броньовану техніку.
Слід зазначити, що дії росіян проти Сил оборони характеризуються широким спектром тактик, які постійно адаптуються до мінливої ситуації на фронті.
Це може бути тактика малих штурмових груп, коли противник діє невеликими групами по дві-три людини, намагаючись штурмувати наші позиції одразу з кількох напрямків. У міській забудові Вовчанська вони застосовують тактику «просочування», тобто здійснюють поодинокі переміщення між будинками, збираються в якійсь визначеній локації в штурмову групу, і вже нею намагаються захопити й утримати будівлю, чекаючи підкріплення. Буває так, що і їхні, і наші підрозділи перебувають в одній споруді, хтось у підвалі, хтось на вищих поверхах, намагаючись витіснити одне одного. Таких тактичних епізодів безліч.
Також, звичайно, це активне використання артилерії, РСЗВ, застосування важкої броньованої техніки. Ще одна небезпека — баражуючі боєприпаси та FPV-дрони. Їх на нашому напрямку противник використовує щодня по кілька десятків. Але в цьому аспекті ми не поступаємося їм, і навіть випереджаємо — щодня наші дрони знищують техніку ворога, його мінометні розрахунки, знищують його укриття разом з окупантами.
— Чи відстежуєте ви, як російська пропаганда подає ситуацію, що склалась нині на півночі Харківщини, громадянам рф? Чи вдається їм подолати розрив між тими завищеними очікуваннями на початку наступу в травні та наявним на сьогодні станом речей?
— росіяни досить активно використовують різні пропагандистські телеграм-канали, зокрема це і «сладков+», і «адекватний харьковчанін», «сєвєрний вєтєр» та інші. Також ще соловйов теж доволі часто коментує події на Харківщині. Це все підхоплюють десятки помийних російських телеграм-каналів, які у власній інтерпретації подають спотворену картину подій.
Пропагандисти рф дуже часто пишуть про вигадані перемоги їхніх військових, які не підкріплені реальними фактами. Тобто вони просто формують в уяві читачів удавану картину тих подій, які відбуваються на Харківському та на інших напрямках.
— Втрати ворога на Харківському напрямку значні, про це свідчать щоденні інформаційні повідомлення ОТУ «Харків». Як намагається пояснити такі високі втрати російська пропаганда? Як вона взагалі працює з темою надвисоких втрат, яких зазнають російські війська?
— Насамперед, вони про свої втрати ніколи не говорять. Вони їх ніколи не називають, ніколи не вказують. Вони навіть глузують з нас, коли ми вшановуємо наших загиблих. Мовляв, в Україні відзначають лише дні пам’яті та вшанування загиблих, а росіяни святкують лише перемоги.
Це вчергове доводить, що в нас з ними різні цінності, різний історичний досвід, різні історичні цілі. Для нас є важливим зберегти пам’ять про загиблих, об’єднати суспільство і рухатися вперед. Ми хочемо побудувати сильну, демократичну незалежну державу, де кожна людина буде почуватися в безпеці. росія ж прагне домінувати, залякувати і підкорювати інші народи.
Вони ж звикли до смертей, перестали цінувати життя. Це дуже небезпечний тренд, це ще один доказ деградації їхнього суспільства.
— Чи є ознаки того, що росіяни будуть пробувати закріпитися на тих рубежах, яких вони досягли фактично в перші кілька діб наступу? Будуватимуть якісь укріплення, звідки їх буде дуже важко вибити…
— Треба віддати належне росіянам, тому що вони на будь-яких рубежах, яких їм вдалося досягти, одразу намагаються закріпитися — риють окопи, щілини, намагаються будувати бліндажі, позиції мінометів чи артилерійських розрахунків.
Проте ми все це помічаємо і знищуємо. Часто разом з окупантами. А це щодня кілька десятків укриттів. Будь-яке укриття противника, яке потрапляє в зону ураження наших вогневих засобів, обов’язково знищується. Земля буквально горить під ногами російських загарбників.
— Одним із масових воєнних злочинів російських окупантів на Харківщині є регулярні удари корегованими авіаційними бомбами з універсальним модулем планерування і корекції, більш відомими читачам за абревіатурами «КАБ» та «УМПК», які використовують медіа в інформаційних повідомленнях. Окупанти масовано б’ють ними по лікарнях, школах, житлових будинках і відверто вихваляються застосуванням цих руйнівних боєприпасів не лише в Telegram-каналах «повернутих на війні» так званих зю-воєнкорів, але і на рівні офіційних повідомлень від російського міністерства оборони, й у державних медіа рф. З огляду на це виникає запитання — якими є завдання масового застосування ворогом КАБів і навіщо російська пропаганда не менш масовано висвітлює їхнє використання?
— Перше завдання авіаударів — це безпосередньо завдавання ураження нашим військам. Тактична авіація рф щодо цього відіграє роль такої собі далекобійної артилерії, яку вони використовують для того, щоб руйнувати наші позиції, скидаючи на них ФАБ чи ФАБ з УМПК.
Взагалі, боєприпас даного типу застосовують для знищення добре укріплених позицій, заглиблених під землю командних пунктів або для знищення об’єктів військової інфраструктури, але росіяни їх не шкодують навіть для тих об’єктів, які вони вважають укриттям для кулеметного розрахунку.
Другий момент — це використання КАБів для демонстрації власних сил з метою деморалізувати наших захисників, які виконують бойові завдання. Публікуючи скиди бомб та наслідки їхнього застосування, російські пропагандистські ресурси не лише демонструють власні можливості, але й намагаються тим самим погіршити морально-психологічний стан наших військових, знизити їхню готовність до виконання бойових завдань, бо картина руйнувань, яких завдає КАБ, насправді справляє гнітюче враження.
Третє завдання, яке росіяни виконують, використовуючи КАБи безпосередньо по Харкову та інших населених пунктах, — дестабілізація обстановки.
Б’ючи по місту, по житлових районах, по інфраструктурі, росіяни прагнуть деморалізувати цивільне населення. Їхня мета — викликати паніку та обурення для того, щоб зародити й у перспективі посилити недовіру до українських військових і влади.
Основний російський меседж — винні не росіяни, а винні українські військові, винна українська система ППО, винна влада, яка не може російський терор зупинити, тому потрібно обирати іншу і домовлятися.
Ми пам’ятаємо, як КАБ упав неподалік автовокзалу, знищив там цивільні будинки і цивільну інфраструктуру. КАБи падали і на інші райони міста. Свіжий приклад — удар КАБом по багатоповерхівці в Індустріальному районі Харкова.
Все це обов’язково супроводжується цілим шлейфом фейків і маніпуляцій, які поширює російська пропаганда в українському інформаційному просторі штатною ботофермою.
Ворог намагається підірвати наш дух, посіяти розбрат і змусити нас повірити в те, що наша перемога неможлива. Однак ми повинні пам’ятати, що єдиний спосіб протистояти цій інформаційній війні — це об’єднатися навколо правди і підтримувати Збройні Сили України.
Нині ситуація із застосуванням тактичної авіації дещо змінилася. Якщо раніше було кілька десятків авіаударів з використанням 30–50 КАБів на добу на нашому невеличкому відтинку, то тепер ця цифра суттєво змінилася до кількох авіаударів. Бувають дні, коли противник взагалі не застосовує авіацію.
Однак це не означає, що противник зовсім відмовився від застосування тактичної авіації, окупанти активно використовують КАБи на інших напрямках. Читаючи зведення Генштабу і Повітряних Сил, ми бачимо, що противник доволі активно використовує авіацію на Покровському напрямку, на Куп’янському напрямку, б’є по Сумській області та, звичайно, по власній території в Курській області рф.
Ну і четверте завдання застосування ворогом КАБів, наймерзенніше, на мою думку, — це випробування боєприпасів. На жаль, росіяни вже давно перетворили територію України на випробувальний полігон і відкрито, з гордістю про це говорять. Демонстрація ударів КАБАми по лікарні та школі в Липцях — яскравий тому доказ. В даному випадку вони випробовують ФАБ з УМПК, отримуючи реальні дані про ефективність нових видів озброєння в умовах бойових дій.
— Крім КАБів, росіяни били і б’ють по Харкову також ракетами, останнім часом ворог завдав нової серії ударів по місту. Те саме бачимо і по всій території України — Суми, Полтава, Львів… Чим пояснюється чергова активізація ракетних ударів російських окупантів?
— Харків, друге за величиною місто України, з перших днів повномасштабного вторгнення росії потерпає від систематичних ракетних обстрілів. Ці атаки є не просто військовими діями, а свідомим вибором російського керівництва, спрямованим на те, щоб завдати максимальної шкоди цивільному населенню та культурним об’єктам і критичній інфраструктурі міста.
Слід зазначити, що ці дії є не лише воєнним злочином, а й терором, спрямованим на залякування, позбавлення наших громадян базових для виживання речей: доступу до електроенергії, тепла, води. Зрештою, знищення житлових будинків, лікарень, шкіл, інфраструктури — все це створює гуманітарну катастрофу, спрямовану на дестабілізацію ситуації в усій Україні.
Ракетні удари по мирному місту — це зухвала демонстрація сили та жорстокості кремлівського режиму, спрямована на залякування не лише українців, а й усього світу.
Але навіть не це є головним. Ракетні обстріли — це знищення української ідентичності, що насправді і є одним з основних завдань цієї розв’язаної росією війни. московити прагнуть позбавити нас не лише незалежності та суб’єктності, це ще й цілеспрямовані дії щодо знищення нашої історії, культури — всього, що робить українців самостійною нацією.
Тільки вдумайтесь: понад тисячу знищених в Україні об’єктів культурної спадщини, найбільше — на Харківщині. Музей Сковороди, будинок «Слово», Харківський театр опери й балету та десятки інших. Чи було все це військовими об’єктами, чи становило воно якусь воєнну загрозу? Ні! Це справжній культурний геноцид, вчинений росією.
Сподіваюся, що в партнерів України вистачить сміливості та політичного глузду для того, щоб надати дозвіл на використання Силами оборони більш далекобійної зброї, спроможної знищувати ракетні пускові установки на території російської федерації і зупинити ракетний терор.
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
У другій частині інтерв’ю Віталій Саранцев відповів на запитання про те, як готують зведення для щодобових інформаційних повідомлень ОТУ «Харків», чому українські медіа люблять посилатися на американський Інститут вивчення війни та як слід працювати з російськими інформаційними ресурсами, щоб отримувати з них цінні дані, але водночас не піддаватися на ворожу пропаганду.
Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
2024-09-07 06:21:29
