Еволюція ТрО: експерт – про нацспротив як фактор неядерного стримування ворога

У травні 2024 року Фонду компетентної допомоги армії «Повернись живим» («ПЖ») виповнюється 10 років. За цей час спеціалісти фонду разом із небайдужими українцями, представниками бізнесу суттєво підсилювали військо: допомагали армії й матеріально, й інституційно.

Один із таких прикладів — зусилля та експертиза фахівців фонду щодо створення та функціонування в лавах ЗСУ Сил територіальної оборони.

Про непростий шлях еволюції військових частин нашої територіальної оборони — від моменту створення до початку широкомасштабного вторгнення і донині — кореспондентка АрміяInform запитала в керівника аналітичного відділу фонду «Повернись живим» Антона Муравейника.

Антон Муравейник (тіко фотку якось може дати меншого розміру, — а не по всій довжині сторінки — шоб він так не ржав на всю сторінку)

Він сам у 2014 році приєднався до лав територіальної оборони. До 2017 року служив у воєнній розвідці. Отже, про стан справ і у війську, і, власне, в ТрО, знає не з підручника.

А в одному зі своїх досліджень аналітики Фонду наголошують, що ефективна система національного спротиву України може стати «одним з основних факторів неядерного стримування противника, поряд із розбудовою власної ракетної програми».

Тож, чому розвиток і посилення територіальної оборони необхідні для теперішньої та майбутньої України — у нашій розмові з експертом.

Наша участь у створенні ТрО була дуже проактивною

— Антоне, у 2021 році «ПЖ» презентував аналітичне дослідження про ТрО. Ваші аналітики, серед іншого, розробили рекомендації та принципи, дотримання яких могло зробити ТрО більш дієздатною. Що з того, що ви радили, було зроблене державою до широкомасштабного вторгнення, реалізоване на практиці? Що скоригували та підсилили вже після 24 лютого? Як ви взагалі взаємодіяли з Командуванням ТрО?

— Над цим дослідженням ми почали працювати у 2020 році. Весь цей час ми взаємодіяли з РНБО та представниками Командування Сил територіальної оборони.

Так, наше дослідження про стан справ у ТрО тоді сподобалося представникам Командування ТрО. Так почався наш шлях взаємодії з теробороною як організації «Повернись живим».

І тут йдеться не лише про аналітичний супровід, а й матеріальний. Так, з одного боку, ми сформували бачення, якою ж тероборона мала б бути. А з іншого — ми почали підтримувати тероборону ресурсами.

Оскільки йшлося про те, що ТрО із січня 2022 року мала стати окремим родом сил, і на той момент вже було створено 25 кадрових бригад територіальної оборони. Для них усіх треба було матеріальне забезпечення, як і для регіональних управлінь ТрО (їх чотири) — теж потрібне було майно.

Майно треба було, власне, і для самого Командування, тому що в них не було нічого. Так, наприкінці 2021 року їм видали нове приміщення, де не було облаштовано робочих місць. Ми це приміщення допомогли запакувати змістом. Ми їм допомагали облаштовувати робочі місця, закупили десятки ноутбуків, принтерів тощо.

Водночас тоді ми разом з представниками Командування ТрО працювали над нормативно-правовими актами, які мали б пояснювати, як працюватиме ухвалений Закон “Про основи національного спротиву«‎, грубо кажучи.

Так ми долучилися до роботи над створенням положення про ДФТГ, зокрема й про право застосування ними особистої мисливської зброї тощо. Також ми долучалися до розробки Доктрини територіальної оборони, яка була розроблена у погодженні з тодішнім Головкомом Валерієм Залужним.

Я не можу сказати, що наша участь у створенні ТрО була якась унікальна і величезна, але вона була дуже проактивна, і якісь ключові аспекти ми заклали — і вони працювали.

Якби широкомасштабної війни не сталося ще рік, два… то ми б могли розгорнути дуже ефективну ТрО в прикордонних регіонах

Якщо повертатися до нашого дослідження 2021 року і того, яка ж тероборона мала бути, — все, прописане нами, передбачалося для ідеальних умов. Якби широкомасштабної війни не сталося ще рік, два, три, чотири, то ми б за 2–3 роки могли б розгорнути дуже ефективну територіальну оборону. Особливо — у прикордонних регіонах.

Ми пропонували акцент робити саме на них, починаючи від Волині і до Чернігівської, Житомирської, Київської, Сумської, Харківської областей і далі. Ідея полягала в тому, щоб не «розмазувати» ресурси по всіх областях рівномірно, а все ж таки, в умовах їх обмеженості, зробити акцент на прикордонній території.

За два-три роки все це б спрацювало, оскільки йшлося і про ефективну підготовку місцевого населення. Цього не сталося, бо ми банально не встигли.

Оскільки до 2022 року тероборона не була окремим родом сил, а входила до складу Сухопутних військ, до широкомасштабного вторгнення її забезпечення відбувалося за залишковим принципом. І комплектування людьми, ресурсами, ПММ тощо — так само. Військові частини ТрО були обмежені в ресурсах і не могли здійснювати нормальну якісну підготовку. І саме зміна законодавства мала передбачити докорінну зміну підходів.

Бо коли ТрО ставала окремим родом ЗС, то й отримувала б власне фінансування. Кадрове ядро всіх Сил ТрО нарощувалося з 500–600 людей до 10 тисяч людей, це суттєво. Це люди, які мали ходити на службу кожен день — тобто кадрові військові.

Зміни, які мали покращити ситуацію в ТрО, набрали чинності 1 січня 2022 року. Широкомасштабне вторгнення почалося фактично за півтора місяця. Вочевидь, за півтора місяця сформувати певні спроможності і підготувати певну кількість людей — неможливо.

У більшості бригад тоді навіть не було пунктів постійної дислокації, більшість бригад і батальйонів ТрО перебували в місцях дислокації ТЦК. Якраз у 2022 році почався процес виділення під кожну частину ППД, якихось приміщень і фондів.

Тероборона увійшла в широкомасштабне вторгнення в хаосі: ми не встигли підготувати людей, не встигли до кінця набути своїх спроможностей штаби тощо. Наша армія була лиш частково готова до такого масштабування, а досвід і навички бою підрозділи ТрО здобували вже, власне, під час бойових дій.

Отже, станом на день широкомасштабного вторгнення фактично тероборона була здебільшого не підготовлена, штаби після зміни законодавства тільки починали набувати свою організаційну спроможність, зброя часто була не в місцях розташування військових частин.

Закон «Про основи національного спротиву» передбачав, що фактично ТрО має стати свого роду універсальним засобом реагування на місцях. ТрО мала стати одним із найбільш суттєвих чинників стримування противника в подальшому, якщо широкомасштабний етап війни почнеться пізніше, ніж він почався.

Компактна регулярна армія — кістяк. Решта — резервісти

— У 2023 році у своєму аналітичному матеріалі про застосування Сил ТрО під час широкомасштабного вторгнення аналітики «ПЖ» наголошують, що Сили ТрО «мають стати основою для розбудови системи національного спротиву як одного з ключових чинників неядерного стримування противника» (разом із ракетною програмою). Чому настільки глибоку, глобальну роль цьому ви надаєте?

— Тому що в сучасному світі в демократичних країнах неможливо тримати велику діючу регулярну армію. Це дуже дорого. І людям у мирний час дуже складно пояснювати, навіщо такі гроші виділяються на військо, коли ніхто не воює.

Для нас найбільш прийнятним варіантом армії майбутнього є якась більш-менш компактна регулярна армія, яку ми спроможні забезпечити нормальним озброєнням, технічними засобами, рекрутувати і підготувати достатньо людей, які б вміли використовувати ці озброєння і технології тощо.

Це — кістяк. Решта — це резервісти. І вони мають бути навченими, у них має бути матеріальна база тощо. У мирний чи міжвоєнний час ці люди працюють, живуть з родинами, будують бізнес, викладають в університетах, займаються фермерством тощо.

Країна живе. Але в потрібний час ці люди стають до зброї, вони вміють нею користуватися, вони знають, що їм робити. Таким, зокрема, мало б бути завдання тероборони. Її унікальність ще і в тому, що військові частини тероборони розподілені рівномірно по всій території країни, на відміну від того ж Корпусу резерву, наприклад.

— У цьому ж звіті ви акцентуєте, що наразі потребує оновлення як законодавча база, так і Доктрина застосування Сил ТрО з точки зору врахування досвіду після 24 лютого 2022 року. Чому так, обґрунтуйте.

— Частково проблема в тому, що все те, що ми писали рік тому у своєму звіті, нині дещо втрачає свою актуальність. Бо ситуація докорінно змінилася. Основне завдання, яке виконала тероборона як окремий рід сил — вони залучили за фактично перший місяць широкомасштабної війни близько 200 тисяч людей до Збройних Сил. Бо основним завданням в ті дні було дати людям можливість доєднатися до Збройних Сил поруч зі своєю домівкою.

Тероборона стала точкою входу до лав Сил оборони. Це важливо. Чому так?

Уявімо, що я проходив службу в 58-й бригаді, у них ППД на Сумщині. А мешкаю я в Чернігові. Це означає, що з моменту настання воєнного стану я маю прибути у свою військову частину.

Але проблема була в тому, що війська рф вже були під Черніговом на той момент, і я не міг шукати собі транспорт, їхати через поля на Сумщину до своєї бригади. Я йду в бригаду, яка поруч, щоб отримати бодай якусь зброю. А поруч часто були тільки частини тероборони (батальйони ТрО були присутні в кожному районі та кожному обласному центрі. — Ред.).

Я особисто чув, при живому спілкуванні, чимало зауважень від військово-політичного керівництва про те, що тероборона дуже багато «забрала» тих фахівців, які мали піти в регулярні військові частини: танкісти, артилеристи з досвідом бойових дій тощо. А вони потрапили в тероборону. Так і казали: «тероборона вкрала людей». Але це неправда.

Це відбулось не тому, що тероборона погана, а тому, що в нас стратегічне розгортання військ почалося недостатньо завчасно. Якби почалося вчасно — всі фахівці мали бути мобілізовані або викликані на збори заздалегідь, і був би час доставити їх у свої бригади й на ті посади, на яких вони стоять в резерві, відповідно до їхнього фаху.

Тому була така ситуація: людина прокидається в одному місті, її бригада — в іншому, росіяни — сунуть. Так, людина йде туди, де їй дадуть зброю, і вона буде захищати свій дім. І це добре, що чудові фахівці пішли в найближчу військову частину, за що їм велика шана і дяка.

Вважаю, що законодавство про ТрО міняти все ж треба, і його будуть міняти однозначно. Ми зараз перебуваємо в тій точці, що варто думати про майбутнє тероборони, якою вона має бути. В ідеалі, ТрО звісно має залишатися окремим родом сил, якщо ми думаємо наперед. З іншого боку, неможливо ігнорувати ту ситуацію і ті обставини, в яких ми наразі опинилися.

Разом із партнерами запустили проєкт «Вишкіл капітанів»

— Як «ПЖ» зараз долучається до покращення і реформування Сил ТрО?

— Ми, як організація, сильно вкладалися в підтримку ТрО. Не тому, що ми їх більше любимо. А тому що бригаду чи батальйон ставлять на виконання завдань на лінії бойового зіткнення, і вони мають виконувати ті ж завдання, які виконують інші, краще озброєні підрозділи. Тому ми дійшли висновку, що ТрО треба допомогти і купувати для них майно та озброєння. Так, ми закуповували міномети різного калібру, гранатомети, кулемети тощо.

Крім того, разом із партнерами ми запустили проєкт «Вишкіл капітанів», ініціатором якого було Командування Сил тероборони, а основні витрати взяв на себе бізнес, особливо компанія Genesis та інші партнери. Він був покликаний підготувати офіцерів тактичного рівня для ТрО, оскільки не було достатньо підготовленого особового складу й офіцерів, їм доводилось набувати бойового досвіду безпосередньо на фронті.

Завдання проєкту — підвищити їхній рівень навченості, навчити їх плануванню операцій тощо. І це вдалося. В середньому, за рік навчання проходили близько 500 офіцерів рівнів рот, управління батальйонів, та командирів взводів, причому не тільки з ТрО, а й з НГУ, ДШВ, а зараз і ще одного військового формування.

Це, вважаю, одна з найбільш ефективних історій нашого докладання зусиль. Так, коли батальйон ТрО прикомандировували до якоїсь механізованої бригади, то офіцери ТрО на рівні з кадровими офіцерами, «однією мовою» могли планувати бій, взаємодіяти, воювати. Це дуже важлива історія, яка продовжує жити.

Зараз вона інституційно перемістилася у Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка (ВІКНУ) і стала програмою, сертифікованою Міністерством оборони України. Зараз у ВІКНУ стартував перший набір слухачів. Ця програма — про підготовку кадрів, і це дуже ефективне застосування засобів і докладання зусиль.

Про еволюцію ТрО

Фактично зараз ТрО залучається повноцінно до ведення бойових дій на рівні з іншими бригадами ЗСУ. По-перше, вже понад рік тероборона не стоїть на блокпостах, наприклад.

Бійці ТрО здійснюють прикриття та посилення охорони і оборони ділянки державного кордону, починаючи від Волині і до Харківщини, Придністров’я і так далі. Ну і десь більш ніж третина сил тероборони завжди перебуває на першій лінії — а це виконання тих самих завдань, що й механізовані, мотопіхотні, десантно-штурмові бригади тощо.

Вони тримають ділянку фронту, у них є смуга оборони. Важливо розуміти, що бригада тероборони не має достатнього озброєння для введення такого роду бойових дій, насправді.

І коли всі думають, що якщо бригада ТрО стане бригадою сухопутних військ, то в неї одразу з’являться танки, БМП, БТР, артилерія — то цього точно не станеться одразу, тому що їх просто фізично немає. Якщо є дефіцит людей чи озброєння — то проблема не вирішиться зміною назви з «бригада тероборони» на «мотопіхотна бригада».

Біля кордону не все спокійно також. Якщо говоримо саме про ділянку з рф, то там постійні мінометні та артилерійські обстріли, авіація, бомби, КАБи, ФАБи. Там постійні бойові дії, хоча це вважається зоною меншої інтенсивності бойових дій.

— Чи еволюціонувати підрозділи ТрО з 2022 року, на вашу думку?

— Точно еволюціонували. Все починалося з великої кількості військових частин і людей, які, переважно, не мали військового досвіду. Чимало людей потрапили в ТрО просто з цивільного життя. Бригадам тероборони було складно починати бойові дії, вони могли різнитися між собою кількістю людей з бойовим досвідом на керівних посадах.

Відтак, коли люди почали набувати бойового досвіду, військові частини стали більш боєздатними.

Еволюція ТрО — це також створення низки власних навчальних центрів. Вони вкладалися в підготовку людей. Багато людей стало професійними військовими, грубо кажучи, всередині тероборони.

Нині військові частини ТрО перебувають у смузі активних бойових дій — від Харкова до Херсона, вони можуть тримати більш ніж сотні кілометрів фронту. І це немало взагалі. І це теж еволюція.

Вдалося налагодити взаємодію з місцевим населенням. Наприклад, коли ми маємо батальйон ТрО з якогось району, то більшість тих, хто там служить, — місцеві, друзі, знайомі, земляки. І коли такий батальйон вирушав на фронт, він мав потужну підтримку від місцевого населення, влади, бізнесів.

І зараз, коли ми «розтасовуємо» людей по різних батальйонах, — то втрачаються ось ці цінні зв’язки з місцевими громадами, по факту. Це те, що допомагало теробороні воювати, як на мене, більш ефективно. Я побачив, як це працює у 2014 році, і це було цікавим досвідом для мене.

З того, що не вдалося, — це організувати повсюдну якісну підготовку в бригадах і батальйонах на початку. Певна кількість часу була втрачена і витрачена не так ефективно, як могла би. І тут йдеться не лише про ТрО, а й про будь-яку новостворену частину: завжди не вистачає адмінресурсу, матеріальної бази для підготовки тощо. Це те, що треба розвивати і нарощувати.

— В одному з інтерв’ю ви казали, що фронт вистояв завдяки теробороні — які епізоди маєте на увазі? Які успішні військові операції за участю ТрО виокремили б? Де саме підрозділи ТрО відіграли вирішальну роль?

— Зараз, у цій лінії бойових дій, яка налічує 1200 чи 1300 км фронту від Харкова до Херсона, понад 100 км можуть тримати частини та підрозділи тероборони. Це якраз і є допомога фронту від ТрО. Якби їх не було — ці сотні кілометрів були б оголені, їх нікому було б закрити.

Якщо ми говоримо про початок широкомасштабної агресії російської федерації в лютому 2022 року, то тероборона часто була чи не єдиними військами, які були в місті. Наприклад, якщо говоримо про Суми, Охтирку, значна частина військ перебувала на Чернігівщині.

Так, попри залучення саме до активних бойових дій на Чернігівщині 1-ї танкової бригади, частини 58-ї мотопіхотної бригади, 54-го розвідбатальйону, частин і підрозділів 169-го навчального центру, прикордонників, Національної Гвардії та інших частин, значною кількісною основою гарнізону саме міста Чернігів на початок березня 2022 року стала і Чернігівська бригада ТрО.

І ці люди стали в оборону: стояли і на опорних пунктах, і на блокпостах (а це фактично лінія фронту); брали участь у прямих бойових зіткненнях; їх бомбили авіацією, танками, артилерією тощо. Але вони тримались.

Тероборона стала можливістю наповнити гарнізон особовим складом.

Тому в цьому контексті ТрО — це велике досягнення насправді. Бо при всьому хаосі, який відбувався, люди все одно були хоч якось укомплектовані, забезпечені зброєю, майном та виконували завдання з оборони рідного міста. Я вбачаю в цьому ключову цінність.

Велику роль підрозділи ТрО також відіграли на Запорізькому напрямку. На Херсонщині були трагічні події, пов’язані з ТрО: бракувало попередньої підготовки, тероборона зазнала втрат і вимушена була відступати на оборонні позиції ближче до Миколаєва. Тероборона Херсонщини також потім брала участь у контрнаступі на Херсонщині та звільненні обласного центру, наприклад.

Так само під час оборони Києва тероборона відіграла дуже важливу роль. Так, щоб 72-га бригада могла виконувати бойові завдання навколо Києва, мала бути основа гарнізону, яка тримає місто. І це була тероборона. Під час контрнаступу на Харківщині восени 2022 року ми відбили велику кількість територій, але внаслідок цього лінія фронту збільшилася. Нам довелося посилювати охорону ділянки державного кордону з Бєлгородською областю. І хто це робив? Тероборона, зокрема.

— Запитання з рубрики «альтернативна історія»: якби ми почали формувати активно ТрО раніше — який шанс, що рф би не наважилася на широкомасштабне?

— Власне, невідомо. Але підготовлена тероборона, в перспективі п’яти років, починаючи від 2022 року, за умови, якби не було широкомасштабної війни, за умови нормального фінансування, масштабної підготовки людей, забезпечення їх нормальним озброєнням, мінімальним транспортом для мобільного переміщення, — мала перерости в стратегічну перевагу і в один із чинників стримування противника, насправді.

Цього не сталося, бо росіяни напали раніше. І я думаю, що це також один із чинників. Тому що потенційна здатність в короткі строки мобілізувати близько мільйона людей, навчених володіти зброєю, — це важливіше, ніж ракети, насправді.

Тому що без людей ніяк не виграєш абсолютно. Тому, як на мене, підготовлена тероборона і її функціонал принаймні в прикордонних регіонах — це важливо для нас як держави. І для нашого майбутнього.

Фото — із соцмереж фонду «Повернись живим» і Командування Сил територіальної оборони ЗСУ