На третій день після операції став на ноги: львівські медики прооперували військового із важким пораненням

Лікарі Національного реабілітаційного Центру “Незламні” врятували від ампутації ногу 25-річному захисникові із Львівщини, який отримав важке вогнепальне поранення.

Про це повідомили у Першому медичному об’єднанні Львова.

25-річний Ілля Дмитришин з села Борщовичі, що на Львівщині, добровольцем пішов воювати за рік від початку повномасштабного вторгнення РФ.

“Таке рішення ухвалив, бо сприймав це як належне. Адже воювати рано чи пізно піде кожен, а переховуватися від ТЦК мені було б соромно. То був мій чоловічий обовʼязок”, — каже Ілля.

А ще, як каже, він пішов на війну заради свого 6-річного сина Мар’яна. Його іграшкову машинку Ілля згодом прикріпить до свого бронежилету і воюватиме з постійним нагадуванням про те, що він батько і має подбати про майбутнє сина.

Захисник воював у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади на Бахмутському напрямку. У вересні минулого року в районі Кліщіївки отримав важке кульове поранення в ногу.

Пораненого доправили в Харків, де лікарі стабілізували його стан, встановили апарат зовнішньої фіксації та скерували до Львова у Центр “Незламні”.

За словами медиків Центру, пацієнт надійшов з масивним дефектом мʼяких тканин в ділянці стегна і великим дефектом стегнової кістки — близько 7 см.

“Спершу побороли і інфекцію і загоїли рану, потім зафіксували стегнову кістку пластиною і заповнили кістковий дефект цементним спейсером. Далі видалили наповнювач та пересадили кістковий трансплантат з тазу пацієнта”, — розповів ортопед-травматолог Юрій Кіт. Та додає, що втручання минуло успішно і кінцівку вдалося зберегти.

“Прогнози мені спершу давали, що я буду десь пів року лежати в ліжку і нічого не можна буде з цим зробити. Я дуже боявся цього. Але вже на 3-й день після першої операції я вийшов на вулицю на милицях”, — каже Ілля.

Ілля Дмитришин. Фото: Перше медичне об’єднання Львова

Реабілітація воїна ще триває, але він вже думає про повернення на фронт. Каже, що не може допустити, аби його синові теж довелося воювати.