Україна і світ

15 липня в Україні відзначають День українських миротворців

15 липня 1992 рік. Два літаки ВПС України з передовою групою 240-го батальйону на борту з дніпропетровського аеродрому піднімаються в небо. За кілька годин приземляються на одному з аеродромів Боснії. Понад 40 українських військовослужбовців, які прибули на Балкани, де палає війна, відразу опиняються в епіцентрі бойових дій: місто й аеродром обстрілюють не лише снайпери, а й артилерія. Так починалася миротворча місія молодої Української держави, що тільки-но постала на політичній мапі світу. Відтоді понад 40 тисяч українських вояків побували в «гарячих точках» нашої планети, беручи участь у майже 30 міжнародних операціях. 55 миротворців загинуло.

Довідково. 21 травня 2013 року, враховуючи внесок і значення національного миротворчого контингенту України у справі зміцнення миру і злагоди в зонах військових конфліктів, віддаючи честь тим, хто не пошкодував своє життя і здоров’я, а також з метою зміцнення славних національних традицій, Верховна Рада України ухвалила Постанову № 1165 «Про встановлення Дня українських миротворців».

Косово, Боснія і Герцеговина, Ангола, Македонія, Таджикистан, Афганістан, Хорватія, Кувейт, Сьєрра-Леоне, Придністров’я, Ірак, Ліван, Ефіопія — ось далеко не повний перелік країн, де майорів Український прапор. На українські контингенти, які вирушали за сотні, а то й тисячі кілометрів від рідної землі, покладалися різні завдання.

Однією з найбільш масштабних миротворчих операцій, у якій брала участь Україна, була іракська. Її учасниками стали близько тисячі військовослужбовців. Втрати вражають: 18 загиблих і понад 40 поранених. Натомість за час своєї місії хлопці посприяли будівництву 14 шкіл, ремонту 7 дитсадків, 4 автошляхів і 3 ліній електропередач. Було відновлено також чотири об’єкти водопостачання, медичну допомогу наших армійських медиків отримали майже 50 тисяч місцевих жителів.


foto 5 10
foto 2 14

Найбільш неоднозначну реакцію суспільства викликав саме Ірак: за даними соцопитування, проведеного тоді Центром Разумкова, менше ніж три відсотки респондентів підтримали введення українських військ до цієї країни. А ось майже 94 відсотки висловились категорично проти рішення вищого керівництва країни, назвавши його ледь не злочинним. Такі результати виявилися цілком прогнозованими, оскільки соцопитування проводилися відразу після загибелі в цій країні перших семи наших вояків.

В Анголі, наприклад, наші воїни брали участь у відновленні інфраструктури, прокладаючи шляхи сполучення через джунглі, зводили мости і переправи.

— Навіть якщо не брати до уваги будь-яку військову загрозу, було неймовірно важко, — розповідав майор запасу Сергій Вахтончук. — Насамперед через складні кліматичні умови, до яких ми були абсолютно непристосовані. Траплялося, окремі вояки втрачали свідомість, не витримавши африканської спеки.

А ось у Ліберії майже упродовж 14 років українські вертолітники супроводжували наземні колони, здійснювали транспортні й пасажирські перевезення, проводили повітряне патрулювання кордонів, медичну евакуацію та пошуково-рятувальні операції, а також доставляли до найвіддаленіших і практично недоступних для наземного транспорту місць гуманітарні вантажі, насамперед ліки, продовольство тощо. Загалом за весь час Місії ООН у цій країні у складі 56-го вертолітного загону, місцем дислокації якого була на той час Галичина, завдання виконували понад п’ять тисяч українських авіаторів, провівши в небі цієї далекої країни понад 60 тисяч годин і перевізши майже 250 тисяч пасажирів та більш як 6,5 тисяч тонн різноманітних вантажів. На рідну землю наші вертолітники повернулися лише 2018 року — на третьому році російської агресії. За 14 років свого перебування в Ліберії відбулися 23 ротації українського контингенту. Умови виконання цих завдань теж були не з легких, позаяк повітряний простір України, до якого вони звикли, відрізняється від ліберійського. Але будь-яких надзвичайних ситуацій вдалося уникнути. Вертолітники, повернувшись із цієї країни, не так ремствували на труднощі та проблеми, пов’язані з тамтешнім перебуванням, а акцентували увагу на іншому — в набутті безцінного досвіду пілотування в надскладних умовах.

У Конго й Афганістані, які буквально кишіли мінами, українські сапери знешкодили десятки тисяч вибухонебезпечних предметів, щоденно ризикуючи власними життями.

foto 4 11 scaled

Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram

Коли влітку 1992 року на Балкани вирушала перша українська миротворча місія, ніхто не сподівався, що через багато років кровопролиття прийде і на українську землю. І принесуть його росіяни, пліч-о-пліч з якими наші хлопці налагоджували мир у «гарячих точках». Нікому не спадало на думку, що з часом з високих міжнародних трибун вестимуться дискусії з приводу можливого введення на терени України миротворчих контингентів. А наші солдати й офіцери, відправляючись за тисячі кілометрів від рідної землі, і гадки не мали, що набутий там досвід доведеться застосовувати в борні з московитами.

Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
2023-07-15 08:00:43

Магазин автозапчастини AvtoBot м.Ніжин