Збереження української музичної спадщини: капела “Дударик” оцифровує музичну бібліотеку

Понад дві тисячі музичних творів з нотної бібліотеки Львівської національної академічної чоловічої хорової капели “Дударик” оцифрували та виклали онлайн. Бібліотека налічує духовну, народну та академічну музику XII — XXI століть, твори українських композиторів та обробки пісень в опрацюванні українських сучасних композиторів.

Як розповів Суспільному керівник Національної академічної чоловічої хорової капели “Дударик” Дмитро Кацал, впродовж 52 років існування капели, разом з накопичуванням репертуару, складалася і бібліотека.

Секретний шифр, який прочитає тільки “Дударик”

“Починаючи з першого твору “За річкою, бережком”, котрий був виконаний у філармонії на чотири голоси у 1972 році й до сьогодні ми маємо 15 тисяч творів у нашій бібліотеці”, — говорить Дмитро Кацал.

Всі ці твори зберігалися на папері. То ж у 2010 році Дмитро Кацал вирішив відсканувати та зафіксувати їх у цифрі. А згодом подумав, що немає змісту їх ховати, що варто їх показати широкому загалу.

“Був написаний проєкт і міська та обласні ради Львова й області частково профінансували первісну оболонку інтернетівського сайту для нот. Згодом ми його переобладнали у базу даних, де підлінковані всі відскановані матеріали та відкрили його для широкого загалу безкоштовно, лишень з дотриманням авторських прав власників того чи іншого музичного твору. Тобто, ознайомитися може будь-хто. А ось, аби виконувати твір, треба поладнати питання з автором”, — пояснює Дмитро Кацал.

У бібліотеці окремим твором можна знайти хорові твори Миколи Леонтовича або Микола Лисенка, які складаються зі ста сторінок або й двісті сторінок.

“Матеріали, які перебувають у напівчитабельному вигляді. Ми змушені перенабирати та давати їх в оновленій версії. Багато було рукописів з авторськими помітками Миколи Кацала. За 45 років диригентської практики він напрацював дуже багато. Але є нюанс — ці зміни зашифровані так, що їх розшифрувати може тільки “Дударик”. Тому під час перенабирання творів ці авторські помітки зникають”, — пояснює він.

За словами Дмитра Кацала, не всі твори, які є у цій бібліотеці, виконував чи буде ще виконувати “Дударик”. Так, у бібліотеці є ансамблеві твори, твори для мішаного та однорідного хорів, кантатно-оратарійні твори, камерна та інструментальна музика, народна-обрядова та інше.

“Щось потрібне для нашого репертуару, а щось ми не можемо виконувати. До прикладу, фортепіанні твори Василя Барвінського. Вони цікаві іншим музикантам”, — зазначає керівник “Дударика”.

Також на прохання диригента катедрального хору з Нью-Йорка Лерія Темського, буде створена добірка для закордонних неукраїнських хорів з транслітерацією.

“Я йому вже передав те, що у нас є — “Щедрик”, “Сонце ся сховало” Людкевича та інші транслітеровані твори. А щодо інших творів, то їх треба перенабрати наново і додати текст. Ми робимо два таких твори в тиждень, регулярно”, — говорить Дмитро Кацал.

“Очі в очі” — відлуння славних предків

Окрім того, що капела “Дударик” має свої твори, до їхньої бібліотеки передають твори друзі капели, які вважають, що це теж вартує уваги та його треба зберегти.

Так тато одного з вихованців, який захоплюється реконструкторством часів Другої світової війни знайшов збірники пісень Українських Січових Стрільців різних часів та різних видавництв, в тому числі й закордонних.

“Ми їх теж відсканували. А також сформували програму “Очі в очі”. Композиторам цих стрілецьких творів було тоді 20-25 років. Це були молоді хлопці. Моя думка була така: показати тих композиторів очима нашої молоді шляхом виконання їхніх творів. Молодь це сприйняла. Ми мали величезний успіх”, — каже керівник хорової капели.

Іншим разом до нього звернувся парох Храму безсрібників Косми й Дам’яна з села Великі Грибовичі Михайло Крумшин. Він приніс збірку церковних творів, яка зберігалася у його родині.

“У цій збірці був кант про Косму і Дам’яна і попросив мене зробити аранжування для їхнього парафіяльного хору. Я зробив розлогий кант. “Дударик” його виконував. Але й всю збірку також ми відсканували”, — розповідає Дмитро Кацал.

Втрачена спадщина та тоталітарна музика

Керівник Львівської національної академічної чоловічої хорової капели “Дударик” говорить, що жодних грошових дивідендів від популяризації української музичної спадщини колектив не отримує. Це — своєрідний волонтерський проєкт. Адже, на жаль, багато творів українських композиторів були втрачені.

Так, донедавна вважалося, що весь доробок Максима Березовського був знищений. Але коли перебирали нотний архів Баха, знайшли “Другу симфонію Березовського”.

“Україна втратила свою спадщину і через те, що наших композиторів вбивали фізично або ж запроторювали до таборів”, — каже Дмитро Кацал.

Водночас він вважає музику, яка слугувала тоталітарному режиму, сміттям, яке ніколи не буде вже виконуватися. І цю музику, на його думку, не варто зберігати в архівах. Хоча всі композитори, які жили в тій добі, мусили писати твори на догоду режиму, щоби вижити.

“В радянські часи кожна концертна програма “Дударика” була перевірена та затверджена. У нас, за радянської влади, був один єдиний концерт, в котрому не було жодної радянської пісні. Це мали бути чотири пісні радянської тематики. Але тоді солістка та концертмейстерка захворіла. І твори зняли з репертуару. То ж концерт відбувся без цих творів. Але після концерту ми мали великі неприємності: хто нам дозволив!”, — згадує Дмитро Кацал.

Пісні, які любив Тарас Шевченко, і які співає Дмитро Кацал

Але керівник капели каже, оцифровувати та зберігати ту музику він не має наміру. Натомість свій час та талант віддає дослідженню українських народних пісень.

“У мене є шикарне поле для діяльності. До прикладу, мене цікавлять пісні, які любив Тарас Шевченко. Так, три його улюблених “Сів пугач на могилу”, “Зійди зіронька та й вечірняя” та “Забіліли сніжки”. “Утоптала стежечку” – одна з написаних ним пісень”, — перелічує він.

Ці пісні невдовзі стануть доступними широкому колу слухачів: “Дударик” готується до їх запису.

Сам Дмитро Кацал зізнається, що українські народні пісні — це його захоплення. Він знає понад 200 українських народних пісень, які може заспівати відразу.

“Є така стрілецька пісня “Готуй мені збрую, готуй мені коня, бо я серцем похід чую, дівчинонько моя”. Я почав її з хлопцями робити та чую, що там має бути дуда. Зараз мене цікавить саме ця пісня. І поки я не приведу сюди дударя, вона мені буде зудіти”, — каже він.

Також, за його словами, він зараз багато думає про “Думу про Байду”, але ще не придумав, як її зреалізувати. А на черзі пісня зі словами “Ой, у полі криниченька”, до якої вже зроблено аранжування.

Цієї неділі після Святої Літургії у храмі Святого Лазаря у Львові “Дударик” дасть благодійний невеличкий концерт, гроші з якого підуть на потреби військового підрозділу, в якому служить тато одного з вихованців капели.