“За радість було просто вижити”: військовий із Львівщини, звільнений з полону, повернувся додому після реабілітації
Більше про повернення Давид Магуник розповів Суспільному.
Давида Магуника мобілізували через рік після початку повномасштабного вторгнення РФ. Він воював на Донецькому напрямку й потрапив у полон під Бахмутом у травні 2023 року.
“Тоді за радість було просто вижити. Часто було коли, скажімо, розпал у Бахмуті був, там ще як в полон попадеш — то як щастя. Я сам випадково зайшов. Просто не чекав, що настільки близько, десь 50 метрів, може і менше. Думаю, що наші теж не знали”, — каже Давид.
Військового вважали зниклим безвісти півтора місяця. Протягом цього часу рідні не мали про нього жодної інформації.
“Мені це було тяжко пережити. Все одно було таке відчуття, коли знав, що під Бахмутом, і я думав, навряд що під Бахмутом він зміг вижити. А дружина вірила, що живий”, — каже батько військового Руслан Магуник.
Давид провів у полоні рік і п’ять місяців. Спочатку він був у Горлівці, потім в Торезі (сьогодні — Чистякове).
“Коли був ростовський спецназ, він жорсткий дуже. Вони, наприклад, вибігали зі столової й чим завгодно — руками, кулаками. Мені раз сильно в щелепу заїхали, мене аж до вуха боліло. Й так кожен день. Найскладніше було бачити чи чути, як інших б’ють, на мене оце найбільше діяло. Але з часом до того якось звик чи що”, — розповідає військовий.
Після полону чоловік був на реабілітації, де його провідувала сім’я. Також на зустріч із сином приїхав батько, також військовий із 2014 року. Давид розповідає, що після повернення додому хоче відпочити та планує поїхати в село.
24-річний військовий Давид Магуник 14 вересня повернувся з російського полону, в якому провів майже півтора року. Після реабілітації чоловік приїхав додому до Нового Роздолу.
Більше про повернення Давид Магуник розповів Суспільному.
Давида Магуника мобілізували через рік після початку повномасштабного вторгнення РФ. Він воював на Донецькому напрямку й потрапив у полон під Бахмутом у травні 2023 року.
“Тоді за радість було просто вижити. Часто було коли, скажімо, розпал у Бахмуті був, там ще як в полон попадеш — то як щастя. Я сам випадково зайшов. Просто не чекав, що настільки близько, десь 50 метрів, може і менше. Думаю, що наші теж не знали”, — каже Давид.
Військового вважали зниклим безвісти півтора місяця. Протягом цього часу рідні не мали про нього жодної інформації.
“Мені це було тяжко пережити. Все одно було таке відчуття, коли знав, що під Бахмутом, і я думав, навряд що під Бахмутом він зміг вижити. А дружина вірила, що живий”, — каже батько військового Руслан Магуник.
Давид провів у полоні рік і п’ять місяців. Спочатку він був у Горлівці, потім в Торезі (сьогодні — Чистякове).
“Коли був ростовський спецназ, він жорсткий дуже. Вони, наприклад, вибігали зі столової й чим завгодно — руками, кулаками. Мені раз сильно в щелепу заїхали, мене аж до вуха боліло. Й так кожен день. Найскладніше було бачити чи чути, як інших б’ють, на мене оце найбільше діяло. Але з часом до того якось звик чи що”, — розповідає військовий.
Після полону чоловік був на реабілітації, де його провідувала сім’я. Також на зустріч із сином приїхав батько, також військовий із 2014 року. Давид розповідає, що після повернення додому хоче відпочити та планує поїхати в село.
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
