“Війна впливає на всіх”. Інтерв’ю із заступником начальника Львівського ліцею імені Героїв Крут

24 лютого в укритті Львівського ліцею імені Героїв Крут лунав Гімн України. Так ліцеїсти та педагоги зустріли першу повітряну тривогу – пригадує заступник начальника ліцею Тарас Грицевич.

В інтерв’ю Суспільному Тарас Грицевич розповів про життя ліцеїстів після початку повномасштабного вторгнення та мотивацію учнів здобувати військові спеціальності.

Як ліцей зустрів війну 24 лютого?

Першого дня, у час, коли в нас був сніданок, пролунала повітряна тривога. Ми подали команду по системі оповіщення й всі спустилися в укриття. Була напруженість, невпевненість, переживання за майбутнє. У декого були і сльози на очах – у них батьки в ЗСУ. І в цей момент страху хтось почав співати Гімн України. Підхопили усі. “Ще не вмерла Україна” надала впевненості й стала чудовим способом згуртування колективу.

Яким є портрет сучасного ліцеїста епохи повномасштабної війни?

Про кожного можна багато розповідати. Але були особливі історії, які западають в душу. Наприклад ситуація в сім’ї, коли дитина за кордоном, а хоче вступати саме сюди. Мама проти цього, а батько воює на фронті. А мусить бути згода одного з батьків. Нам довелося зв’язатися з батьком на передовій, він дав згоду й ми прийняли його сина. Деякі діти перебували за кордоном на “дистанційці”, вони впрошували своїх батьків, щоб повернутися сюди. Це патріотизм і бажання принести більше користі.

Наші ліцеїсти взагалі особливі порівняно зі школярами. Вони вже обирають шлях подальшої служби, навчання в закладах безпеки й оборони України. Тому сюди вони вже приходять з особливостями в характері, напрямку подальшого навчання. Чимало ліцеїстів, які вступають, стикалися з війною або ж бачили її. Батьки багатьох воюють на різних фронтах. Це додає їм розуміння місії, призначення. Це покладає на них відповідальність. Але й накладає стресові моменти. Війна впливає на всіх, і на ліцеїстів зокрема.

У нас навчаються діти з усіх регіонів України. Навіть у минулі роки ми спостерігали, що представники зі Сходу нашої держави мають більш зрілий погляд на життя. Вони були у важких ситуаціях. Самостійність проявляється в характері, поведінці. Інші відчувають лідерські якості й ідуть за ними. У нас є тимчасова навчальна посада – “віце-сержант”. Це ліцеїст, який керує своїми ровесниками, організовує, є для них лідером, наставником, помічником вчителя.

Що в умовах повномасштабної війни мотивує хлопців йти до ліцею?

Ми бачимо, як загалом у суспільстві зростає патріотичний настрій і намагання зробити внесок у захист України. Діти теж переймаються цим настроєм. При вступі ми проводимо опитування: що є причиною вступу саме до нашого закладу? І саме цього року спостерігаємо, що різко зросла мотивація вступати, аби захищати Україну. Якщо раніше було більше причин на кшталт “продовження сімейної традиції”, “професійний напрямок розвитку”, то зараз це саме акцент на захисті України. Проявляється юнацький максималізм, але разом із тим це й вплив загальної ситуації в країні.

Багато таких же ліцеїв із посиленою військово-фізичною підготовкою опинилися в окупації…

Ще задовго до вступної кампанії у нас були дуже тісні контакти із ліцеєм у місті Кремінна в Луганській області. Воно зараз окуповане. З болем сприйняли новину про захоплення міста “рашистами”, руйнування ліцею. Але із початку війни у нас з’явилися запити від батьків, щоб надати змогу їхнім ліцеїстам навчатися у нас. А оскільки є форма переведення, то з десяток ліцеїстів ми прийняли у весняному семестрі. Дехто вже завершив навчання у Львові, дехто продовжує тут навчатися. А вже за підсумками вступної кампанії бачимо, що до нас більше вступає дітей зі східних областей, де ліцеї зараз повноцінно не функціонують.

Яке майбутнє обирають для себе ліцеїсти? Куди йдуть далі?

Саме призначення ліцею – готувати молодь до військової служби, вступу в виші сектору безпеки й оборони. Одне з питань під час прийому – ким ви бачите себе в майбутньому. Надаємо перевагу тим, хто готує себе цілеспрямовано до військової служби. У результаті оцінюємо успіх нашої діяльності за відсотком вступників до сектору безпеки й оборони. Це близько 80% тих, хто йде в заклади Міноборони, Нацгвардії, Прикордонної служби, СБУ й ДСНС.

Частина випускників нашого ліцею є на передовій – ті, хто закінчили виші. Але є випадки, коли хлопці й не поступили – йшли воювати з юних років і без військової освіти.

Чим є сучасний ліцей, який цього року відзначає своє 30-річчя?

Так, маємо 30 років з дня заснування нашого закладу саме як ліцею. Ми особливу увагу приділяємо тому, щоб зробити навчання тут якомога якіснішим, ефективнішим, рухатися далі вперед, підвищувати з військовим, фізичним навчанням ще й загальний рівень підготовки ліцеїстів. Для цього багато уваги приділили розвитку навчально-матеріальної бази, підібрали хороший педагогічний колектив, маємо стратегію розвитку до 2025 року, а в плані реформування освіти рухаємось до того, щоб давати дітям якомога кращі знання й використовуючи всю базу готувати армію наступного рівня, яка воює технологічно.

Автор: Тарас Вархоляк

На Львівщині виготовили перші бронежилети для евакуації дітей