У США виготовили першу партію плутонієвих сердечників для ядерних боєголовок – NNSA

Сполучені Штати Америки виробили першу партію плутонієвих сердечників для модернізованих ядерних боєголовок W87. 

Про це свідчать дані Національного управління ядерної безпеки (NNSA).

США виготовили плутонієві сердечники для ядерних боєголовок W87

Зазначається, що цими плутонієвими сердечниками будуть оснащені міжконтинентальні балістичні ракети (МБР) шахтного базування LGM-35 Sentinel. 

Плутонієвий сердечник є центральною частиною ядерного заряду. Він слугує запалом для приведення його в дію. 

Планується, що плутонієві сердечники щороку виготовлятимуть до 30 одиниць у Лос-Аламоській національній лабораторії та до 50 одиниць у ядерному виробничому комплексі Саванна-Рівер, у середині 2030 років.

W87 – американський термоядерний заряд потужністю 300 кілотонн, розроблений для колишньої важкої МБР Peacekeeper (Миротворець).  

З 2005 року 250 боєголовок W87 були встановлені на МБР LGM-30G Minuteman-III після зняття з озброєння цієї ракети, і ще 250 знаходяться в резерві. 

З кінця 1980 років Сполучені Штати майже не створювали плутонієві сердечники.

Для чого США виготовляє нові плутонієві сердечники

Як писало раніше видання Scientific American Magazine, наразі у США оновлюють свій ядерний арсенал, модернізують стару зброю і створюють нову, і саме для цього необхідно виготовляти нові плутонієві сердечники.  

Однак, як зазначається у виданні, деякі експерти не вважають цю роботу вкрай необхідною, оскільки сердечники, які наразі мають США, здатні ще якийсь час пропрацювати.  

З огляду на те, що фізика плутонію складна, то ніхто точно не знає, коли закінчиться термін дії первинних плутонієвих сердечників. 

Водночас зазначається, що США ретельно приховують деталі того, як влаштовані стрижні і як вони працюють. 

МБР Sentinel – це програма США  з розробки нової міжконтинентальної балістичної ракети на заміну старої LGM-30G Minuteman III, яка експлуатується з початку 1970-х років. 

За даними Пентагону, нові МБР будуть введені в експлуатацію як частина стратегічних ядерних сил США на початку 2030-х років.