Новорічно-різдвяні свята в умовах війни. Поради психологині зі Львова

31.12.2022

137 5 хвилин читано

За 10 місяців повномасштабної війни в Україні втома та стрес даються взнаки, а зимові свята викликають змішані почуття. Частина людей проти святкування і вважають, що це не на часі, а інші вважають, що це необхідно. Психолог, психотерапевт, співзасновниця психологічного центру Ольга Конюх розповідає, що обидва погляди є правильними.

Суспільне розпитало у психологині чи доречно святкувати Новий рік та різдвяні свята під час війни, коли більшість міст перебувають на межі блекауту, та як подолати передсвятковий сум, коли рідні на війні.

Через війну, обстріли, прильоти, вимикання світла прийдешні свята будуть зовсім іншими. Чи доречно святкувати в умовах війни?

Чи святкувати Новий рік та зимові свята у військових умовах, кожен має вирішити сам. Зимовий новорічно-різдвяний цикл – це не просто святкування, а й традиції, зустрічі з родиною. Це частина нашої ідентичності і те, за що ми зараз воюємо і боремося – за право мати свою державу, країну, мову, ті ж традиції.

Святкувати потрібно, але з певними корективами. Недоречно використовувати піротехніку, але її у нас й так давно заборонили. Не варто влаштовувати гучних забав, вмикати музику, бо це може тригерити. А ось збиратися за святковим столом, вітати зі святами, пекти пампухи, їсти кутю, колядувати є доречними.

Святкувати без гучності – це зрозуміло. Але думки людей розходяться навіть у тому, чи прикрашати до свят квартиру, будинок чи ставити ялинку. Це зараз доречно?

Головне визначити – для чого ми це робимо. Якщо “бо так треба”, це одне, але якщо це приносить задоволення, заспокоює, тоді відмовляти у цьому собі не варто.

Цей рік був дуже складний для всіх. Ми постійно маємо адаптовуватися до нових умов життя, вчитися працювати з перебоями електроенергії та під час повітряних тривог. Усе це забирає чимало сил, енергії та викликає стрес. У такому виснаженні нам важливо поповнювати і відновлювати свої ресурси. Для цього нам треба не лише базові речі – їсти, спати, а й психологічні ресурси – позитивні приємні емоції, відчуття задоволення, спокою, затишку, щастя. Їх здатні принести ялинка, гірлянди на батарейках, прикраси, гарно упаковані подарунки, навіть якщо вони простенькі.

Якщо цього комусь не хочеться, примушувати себе не треба. Ресурси – це речі, які ми можемо і маємо також економити. Якщо в цьому році хочеться трохи стишитися і не святкувати, бо це забирає багато сил, то не кличте великої родини в гості.

З якими думками радите починати Новий рік і чи варто в час війни планувати майбутнє?

Ми точно не знаємо, що нас чекає і коли це все закінчиться. Ми переможемо, але коли це станеться. Якраз ця невизначеність не дозволяє чітко спланувати майбутнє.

Плани на рік можна прописати, але є пересторога, що очікування будуть незадоволені і прийде розчарування. Тому важливо кожному визначити, який термін для нього є приблизно стабільний. Для когось це може бути тиждень, для когось місяць. Важливо планувати так, аби ці плани були гнучкі і реалізовані.

Психолог Віктор Франкл, який започаткував метод логотерапії, працював із сенсом життя та цінностями, був у концтаборі. За його словами, із жахливими умовами не справлялися ті, хто взагалі не вірив, що вибереться і ті, хто чекав конкретного числа визволення. Це найгірші варіанти. У теперішній війні те саме – не варто бути у повному песимізмі, але й не потрібно мати перебільшені очікування, що війна закінчиться через два-три тижні.

Планувати майбутнє треба, але без прив’язки до часу. Наприклад: “а що ми зробимо, коли буде можливість”, “що ми купимо, коли наскладаємо грошей”.

А як продуктивно почати Новий рік?

Завершення старого року і початок нового є періодом ревізії – коли людина пригадує важливі події, те, що встигла зробити, а що ні. Раджу почати саме з цього, при тому не забути обрати те, за що вдячні, чим пишаєтеся, навіть якщо це будуть не глобальні речі. Далі подумайте, що не дороблено.

Бажано, аби плани відповідали стилю життя, а не, наприклад, зайнятися з понеділка 2 січня спортом, хоч цього ніколи не робили. Інакше, втратите два-три дні нового життя, побігаєте, посидите на дієті, далі втомитеся і перекладете все на наступний рік.

А ті події, що були, радите забути?

Якщо ми зараз перестанемо думати про війну, це означає, що заперечуємо реальність. Ми повинні про все пам’ятати, але не чекати у розрізі свого особистого життя, коли війна скінчиться. Відкладати своє життя на “після війни” не варто.

У багатьох людей є передсвятковий сум, можливо навіть відчуття провини, що не на війні…

Відчуття провини – це нормальне явище. Але вина має бути лише за скоєне. Не всі воюють, бо не всі можуть воювати і не всім треба воювати. Важливо кожному тримати свій фронт – хтось на передовій, хтось у тилу.

Якщо такі думки чи розмови виникають, раджу визначити для себе чи достатньо робите. Якщо відчуваєте, що замало – тоді допомагайте військовим, допомагайте людям, які постраждали у війні.

Своє відчуття суму і провини замініть на відчуття вдячності. Військових не вітайте з Новим роком та святами, а краще подякуйте, що маєте можливість святкувати. Так ми полегшимо своє життя.

Кожен по-різному реагує на війну та події – одні занадто емоційні, але є такі, хто замикається в собі. Чи шкідливі ось такі “заморожені емоції”?

Інколи це необхідна захисна реакція. Особливо у воєнний час. Наприклад, якщо людині треба прийняти швидке рішення про евакуацію та подбати про свою безпеку, то надмірні емоції можуть стати причиною нераціональних дій і рішень. А “заморожування емоцій” не дасть впасти в паніку, а приймати швидкі, “холодні” рішення.

Важливо не заперечувати емоції і казати, що все добре у той час, коли це не так. Стискання і задавлювання емоцій не корисні. Краще розслабитися і дозволити собі поплакати. З важкими емоціями допомагає справитися проговорювання – розкажіть, як себе почуваєте, поділіться переживаннями, опишіть почуття, можете навіть їм дати назву.

Чимало людей відзначатимуть свята якщо не на самоті, то без когось із членів родини чи далеко від дому. Порадьте, як не засмучуватись?

Якщо є можливість подзвонити до рідних чи близьких, хто служить і це не впливає на їх безпеку, зробіть це. Можете розповісти про себе, скажіть, що сумуєте, але не дистанціюйтеся і не ізолюйтеся.

Самотня людина може спробувати знайти дружнє середовище. Це може бути волонтерська спільнота, друзі, знайомі. На Новий рік чи Святвечір запросіть когось до себе або ж напросіться самі, аби не бути одному. Не має нічого поганого у тому, що скажете, що зараз вам самотньо і потребуєте спілкування.

Якщо ж таких людей немає, зробіть свято для себе – накрийте святковий стіл, приготуйте смачну їжу, вберіть ялинку, увімкніть колядки, подивіться улюблений фільм. Зробіть щось гарне та приємне з думками, що наступний рік буде кращим.