Майже рік у Львові: як змінилось життя Вероніки з Вугледара, яка втратила сім’ю

Минув майже рік як 10-річна Вероніка живе у Львові. 9 квітня російські військові обстріляли з танка сховище дев’ятиповерхівки у Вугледарі, де ховалася дівчинка та її рідні. Вероніка – єдина, хто вижив в укритті того дня. Поранену дівчинку витягли з-під уламків сусіди. Спершу доправили до Дніпра, а потім – до лікарні у Львові. Зараз дитина живе у будинку сімейного типу у новій родині.

Вероніка Куликова згадує, її рідні не вірили, що почнеться повномасштабна війна.

“Бабуся казала, та не буде війни, не буде. А потім почало бахкати і ми всі боялись. Спочатку ми не пішли в підвал. В коридорі було дві стінки і ми поклали там подушки, дивани. А коли почалась сильна війна, то ми пішли в підвал. Боялись, що в тата попаде, в тітку. А потім, коли ми заснули, то зразу у нас попало”, — каже дівчинка.

10-річна дівчинка – єдина, хто вижив в укритті того дня. Батько Вероніки, її бабуся та дядько із дружиною загинули. Поранену дівчинку витягли з-під уламків сусіди. У Вероніки було важке ушкодження хребта та голови. Спочатку її доправили до Дніпра, а потім — у Перше ТМО Львова. У медзакладі дитині прооперували око. Також Вероніка пройшла реабілітацію.

Після того, як дівчинку виписали із лікарні, вона деякий час перебувала у Центрі соціальної підтримки для дітей та сімей “Рідні”. Останні вісім місяців Вероніка живе в одному з дитячих будинків сімейного типу Львова, де мамою-вихователькою є монахиня сестра Юля.

“Я дізналася її історію і про поранення і вирішила, що я можу взяти сюди в дитячий будинок. Вероніка важко адаптовувалася, вечори були важкі, плакала. Цілий день йде в школу, миє посуд, починає смеркатися, вона лягає і плаче. Хотіла багато говорити вечорами”, — каже монахиня.

Про те, що рідні загинули, Вероніка дізналася від сестри Юлі.

“То порадила психолог, але то для її серця не була таємниця, для її мозку, може, так. Але десь на другий місяць проживання разом вона мусила більше щось почути. Бо я виховую в правді. Я живу з дітьми у правді”, — каже мама-вихователька дівчинки.

Вероніка разом із мамою-вихователькою. Скріншот із відео Львівської міської ради

Зараз Вероніка відвідує школу, малює та спілкується з новими друзями. А ще сумує за улюбленими стравами, які їй готувала бабуся.

“Ой, як в мене бабуся готувала! Як же смачно вона готувала картоплю з молоком, а ще борщ. Так смачно було. Борщ був не червоний, він був помаранчевий”, — каже дитина.

Вероніка робить уроки разом із сестрою Юлею. Скріншот із відео Львівської міської ради

Дівчинка часто згадує рідний Вугледар і мріє туди поїхати.

“В мене був сьомий поверх, я там жила. Це був мій найкращий дім, я точно його не забуду. Було весело, в мене багато іграшок було — ціла коробка. Навіть не одна, а дві. Там було багато моїх друзів, не знаю, де вони зараз”, — каже Вероніка Куликова.

Вероніка Куликова пригадує рідний дім. Скріншот із відео Львівської міської ради

На дівчинку чекає ще одне оперативне втручання, адже уламки снаряду досі залишились в її голові та хребті.

Читайте також

“Єдина вижила після обстрілу”: у Львові лікують 10-річну дівчинку з Вугледара

Втратила сім’ю через обстріл: 10-річна дівчина з Вугледара знайшла нову родину у Львові