“Ма, болить”: ветеран 80 ДШБ Юрко Вовкогон та митець Григорій Семенчук створили п’єсу про військовий госпіталь

Менеджер культурних проектів, колишній боєць “Правого сектору” та ветеран 80 окремої десантно-штурмової бригади Юрко Вовкогон та митець Григорій Семенчук створили п’єсу про військовий госпіталь, яку назвали “Ма, болить”.

Про війну та мистецтво, мобілізацію та зміни в армії Юрко Вовкогон розповів у ефірі “Українського радіо. Львів”.

“Ма, болить”

За словами Юрка Вовкогона, п’єса базується на реальних подіях.

“Це є мій річний досвід перебування у різних госпіталях та спілкування з хлопцями. П’єса на 80 відсотків – документалістика зі зміненими іменами персонажів. Я забезпечував оцю документалістику. А Грицько Семенчук як професійний письменник забезпечив те, що воно буде з мистецької точки вартісним. Дуже добре створювати такі колаборації. Для мене найкращі проєкти — це коли людина, яка була на війні, працює разом з митцем. Цей тандем з одного боку є емоційним; з другого боку професійний митець допомагає проєктам стати небанальними, — каже він.

П’єсу начитали актори театру Лесі Українки. Її можна послухати на аудіомайданчиках театру. Також “Ма, болить” готується до друку двома мовами – українською та англійською.

Про війну та мистецтво

Зараз Юрко Вовкогон працює над інсталяцією пам’яті Євгена Гулевича, яка буде представлена у “Дзизі”. Працюючи над проєктом, консультується зі знайомими митцями.

Зазначає, що на війну, яка розпочалася ще у 2014 році, пішло багато творчих людей. І вони там виконують суто бойові завдання. Але разом з тим війна спонукала до вибуху різноманітних мистецьких проектів.

“Коли кажуть, що митці не створені для війни, ну а хто створений для війни? Ніхто не створений, щоб померти. Всі створені для життя. Але якщо митець не відповідає за свої ідеї та слова, то не має змісту його мистецтво. Маємо найбільш виразний приклад Василя Сліпака, який з найбільш професійних, потужних, визнаних співаків, який пішов захищати можливість інших вільно жити та творити, й загинув. З одного боку — це велика втрата, з іншого – настільки виразний приклад”, — каже Юрко Вовкогон.

В період між 2014-2015 роками та повномасштабним вторгненням Юрко Вовкогон разом з режисеркою Уляною Горбачевською, композиторкою Марією Олійник та акторами театрів Леся Курбаса, Лесі Українки та іншими митцями створили українську оперу, присвячену Василеві Сліпакові.

“Повномасштабний наступ не дав нам презентувати її в інших країнах. Але, як тільки ми знайдемо можливість, повеземо оперу “Ukraine – Terra Incognita” в інші країни”, — говорить ветеран.

На думку Вовкогона, мистецтво, створене війною, може бути різним. Єдина умова до нього – бути якісним. Воно має право бути сумним, щоби коло нього хотілося поплакати; але може бути й бравурним, надихаючи до подальшої роботи.

Критика чи вороже ІПСО?

Також боєць не вбачає нічого поганого, коли деякі речі, які відбуваються в армії, критикують.

“Інформувати противника про кількість наших втрат під час війни – нерозумно. І цього не варто робити. Але й замовчувати проблеми, які є в армії, — це прирікати хлопців на смерть через “м’ясні штурми”, через некомпетентність командування, через відсутність навчання у навчальних центрах, через совєцьке ставлення до бійців. Замовчуючи це, ми не реформуємо нашу армію. Ця проблема у нас така ж важлива як і озброєння. Навіть важливіша. Тому що зброю нам ще дадуть, а людей нам ніхто не поверне. І, не говорячи про це чесно, ми, як та погана господиня, сміття під ліжко загортаємо”, — зазначає він.

Ветеран говорить, що у 2014 році пішов воювати у складі добровольчого батальйону тому, що вже тоді бачив проблему у нереформованих військкоматах, яку не вирішено й досі.

“У лютому 2022 року я прийшов до військкомату, де стояла величезна черга. А працівниця о шостій вечора сказала, що вона не працюватиме понаднормово за вісім тисяч гривень на місяць”, — розповідає Юрко.

Проте він зазначає, критикуючи, треба відразу вказувати шляхи або методи розв’язання цієї проблеми.

“Але межа критики – це державна таємниця. Все, що не є державною таємницею та сіянням паніки, треба обговорювати. Як показав 2022 рік, ми виявилися дорослим суспільством, щоби адекватно оцінювати проблему”, — переконаний Вовкогон.

Водночас застерігає уважно ставитися до інформації, якою нас намагається завалити Росія.

“Наша лінія фронту проходить по звивинах мозку. Зрозуміло, що росіяни нас завалюють ІПСО. Під частиною з них буде підґрунтя, під частиною – ні”, — зазначає ветеран.

Майбутнє за новими підрозділами

Юрко Вовкогон порівнює свій бойовий досвід перебування у добровольчому батальйоні та в офіційному підрозділі ЗСУ і каже, що у добровольчому є повага до бійців та немає неефективного підходу “я — рабовласник, а ти — раб”.

“Менеджмент набагато кращий. Ставлення як рівний до рівного”, — каже він.

Що ж стосується підрозділів ЗСУ, то, за його словами, війна винесла назовні проблеми, які накопичувалися протягом тридцяти років.

“Треба розуміти, що там сиділи люди, які нічого не хотіли змінювати, яким там було добре. Але сталася така халепа як війна, і це все випливло назовні. Дуже важко це змінити. Я розумію, наскільки там великий опір та небажання змінювати”, — вважає ветеран.

Також Юрко Вовкогон переконаний, що в армії потрібно розписати чіткі та зрозумілі правила мобілізації та демобілізації.

“Якщо питанню постачання зброї у нас ще приділяли увагу, то керуванню ресурсом – ні. Досі не продумана система прозорих та зрозумілих ротацій. Не так, що ті, хто прийшов добровільно у 2022 році, то воюйте аж поки вас не вб’ють чи не покалічать наніц. Під таке більше ніхто не хоче підписуватися. Мало кому хочеться йти в армію до своєї смерті чи до свого каліцтва. Мобілізувати людей буде все важче. Наші люди закінчуються, а у москалів раби — ні”, — говорить він.

Ветеран радить військовим, які не можуть змінити систему набору новобранців до війська, звернутися до HR-фахівців зі сфери ІТ, які вміють рекрутингувати людей дуже професійно та ефективно. Водночас він зазначає, що у старі армійські частини охочих служити йти нема. Тоді як до нових – Третьої штурмової, 47 окремої механізованої, 67 окремої механізованої бригад стоять черги.

“Вони створюють свої рекрутингові центри. І це хороший механізм набору людей. У частині шукають фахівців, які їм потрібні. А старі військові частини реформувати паралельно, виставивши їм певні вимоги. У нас дуже стислі терміни. І у нас має бути кілька алгоритмів, за якими ми реформуватимемо армію”, — додає Юрко Вовкогон.