“Війна змінює людей”. Психологиня Нацгвардії розповіла про роботу із бійцями
Про це Суспільному розповіла психологиня Національної гвардії України, молодша лейтенантка Вікторія Сахон.
Вікторія каже, з темою війни вона зіштовхнулася ще у 2014 році, оскільки чоловіки з її родини із перших днів війни стали на захист України. Вона ж мобілізувалася до Національної гвардії у березні 2022 року. Тоді Вікторія отримала посаду стрільчині, хоча до того жодного разу зброї у руках не тримала.
“Мій тато тоді перебував в зоні бойових дій. Він спробував мене відмовити від цього кроку. Але в мене його характер, то ж він зрозумів, що я вже вирішила і відмовляти мене не варто. Я сказала, якщо мене не візьмуть в Нацгвардію, то я піду в ЗСУ “, — розповідає вона.
Усіма своїми успіхами у військовій справі дівчина ділилася з батьком. Оскільки Вікторія здобула освіту психолога та має диплом магістра з клінічної психології Українського католицького університету, їй спочатку пропонували долучатися волонтером до роботи з нацгвардійцями. Згодом вона обійняла посаду офіцерки-психологині відділення психологічного забезпечення Нацгвардії.
За її словами, усі нацгвардійці перед виїздом у зону бойових дій працюють з психологами. Це можуть бути як групові спілкування, так й індивідуальні. До обов’язків психологів входить визначити тих бійців, які не готові виконувати завдання на лінії зіткнення.
Вона зазначає, що з початком повномасштабного вторгнення до лав Нацгвардії мобілізувалося багато людей, які ніколи не тримали зброї у руках. Тож завдання психологів – адаптувати їхній перехід з мирного життя до воєнного. А потім допомогти їм, коли вони повертаються додому.
Психологиня зазначає, що доводилося бачити сльози дорослих чоловіків. Причини цих сліз могли бути різні, але понад 90% військовослужбовці плачуть, коли згадують своїх полеглих товаришів та обставини, за яких вони загинули.
“Коли хлопці повертаються із зони бойових дій, з ними проводять медико-психологічну реабілітацію, яку називають декомпресією. Це коли відразу після повернення в частину всі виїжджаємо у відпочинковий комплекс і вони три дні проводять разом, але вже в мирному середовищі. Там з ними працюють психологи. Адже є люди, які майже не змінилися: вони зберігають свій оптимізм та прагнуть до розвитку. А бувають випадки, коли війна дуже сильно вплинула на психіку військовослужбовця”, — каже Вікторія Сахон.
За її словами, під час цієї медико-психологічної реабілітації обговорюють події, які сталися з ними у зоні бойових дій.
І саме тут вони продовжують складати казку, яку почали розповідати до виїзду в зону бойових дій.
“Є метафоричні асоціативні картки. Військовослужбовці дістають по одній картці й повинні скласти якусь спільну історію. Ці історії виходять часом смішні, часом сумні. До прикладу, перший каже: “Жив собі такий-то”. Наступний подовжує: “Мив вікна і з ним то-то сталося”. Стараються продовжити думку один одного. Деколи ці картки між собою не поєднуються. Це буває й смішно. І коли військовослужбовці повертаються з зони бойових дій. Вони згадують про цей досвід і об’єднуються знову, щоб продовжити цю казку. Героями можуть бути й тварини, і люди, і фантастичні істоти. Хлопці записують їх для себе й зберігають”, — розповідає Вікторія.
Також військовослужбовці під час триденної реабілітації можуть малювати або ліпити. Окрім того, що психологи допомагають бійцям долати психологічні травми, які вони отримали в зоні бойових дій, інколи до них звертаються за порадами, які не стосуються війни.
“Приходять радитися як налагодити стосунки з коханими. Був навіть один випадок, коли хлопець не зважувався освідчитися в коханні. Але тоді він прийшов до мене за порадою не як до психолога, а як до посестри. Я йому порадила бути щирим. Він скористався моєю порадою і я сподіваюся, що мене запросять на весілля”, — говорить Вікторія Сахон.
Також, за її словами, цього року у Національній гвардії України ввели новий проєкт “Наставник з ментального здоров’я”. Фахівці працюють з пораненими, звільненими з полону та з родинами бійців, які зникли безвісти. Вікторія каже, що психологи відвідують поранених у шпиталях.
Окрім того, є додаток для мобільного телефону, в якому військовослужбовець може обрати собі будь-якого психолога з будь-якої області України та працювати з ним онлайн.
Перед виїздом у зону бойових дій нацгвардійці навчаються вогневій, тактичній та інженерній справі, а також мають психологічну підготовку. Бійцям розповідають, із чим вони можуть зіштовхнутися на війні та навчають надавати першу психологічну допомогу як побратимам, так і собі.
Про це Суспільному розповіла психологиня Національної гвардії України, молодша лейтенантка Вікторія Сахон.
Вікторія каже, з темою війни вона зіштовхнулася ще у 2014 році, оскільки чоловіки з її родини із перших днів війни стали на захист України. Вона ж мобілізувалася до Національної гвардії у березні 2022 року. Тоді Вікторія отримала посаду стрільчині, хоча до того жодного разу зброї у руках не тримала.
“Мій тато тоді перебував в зоні бойових дій. Він спробував мене відмовити від цього кроку. Але в мене його характер, то ж він зрозумів, що я вже вирішила і відмовляти мене не варто. Я сказала, якщо мене не візьмуть в Нацгвардію, то я піду в ЗСУ “, — розповідає вона.
Усіма своїми успіхами у військовій справі дівчина ділилася з батьком. Оскільки Вікторія здобула освіту психолога та має диплом магістра з клінічної психології Українського католицького університету, їй спочатку пропонували долучатися волонтером до роботи з нацгвардійцями. Згодом вона обійняла посаду офіцерки-психологині відділення психологічного забезпечення Нацгвардії.
За її словами, усі нацгвардійці перед виїздом у зону бойових дій працюють з психологами. Це можуть бути як групові спілкування, так й індивідуальні. До обов’язків психологів входить визначити тих бійців, які не готові виконувати завдання на лінії зіткнення.
“Перед тим, як вони виїжджають, ми проводимо різні тренінги, визначаємо, чи здатен той чи інший військовослужбовець виконувати свої завдання. А також ми увесь час на зв’язку з ними. Кожен військовослужбовець може зателефонувати та отримати психологічну консультацію з будь-якого питання”, — говорить психологиня.
Вона зазначає, що з початком повномасштабного вторгнення до лав Нацгвардії мобілізувалося багато людей, які ніколи не тримали зброї у руках. Тож завдання психологів – адаптувати їхній перехід з мирного життя до воєнного. А потім допомогти їм, коли вони повертаються додому.
“Часто вони не можуть знайти порозуміння зі своїми близькими, їм складно адаптуватися до шуму, який створюють вдома діти. Ми їх попереджаємо, що це – нормально і не треба відразу думати про розлучення. Тому що війна змінює людей. Прийняти й зрозуміти це буває складно. І наше завдання як психологів, допомогти їм у цьому”, — пояснює Вікторія.
Психологиня зазначає, що доводилося бачити сльози дорослих чоловіків. Причини цих сліз могли бути різні, але понад 90% військовослужбовці плачуть, коли згадують своїх полеглих товаришів та обставини, за яких вони загинули.
“Коли хлопці повертаються із зони бойових дій, з ними проводять медико-психологічну реабілітацію, яку називають декомпресією. Це коли відразу після повернення в частину всі виїжджаємо у відпочинковий комплекс і вони три дні проводять разом, але вже в мирному середовищі. Там з ними працюють психологи. Адже є люди, які майже не змінилися: вони зберігають свій оптимізм та прагнуть до розвитку. А бувають випадки, коли війна дуже сильно вплинула на психіку військовослужбовця”, — каже Вікторія Сахон.
За її словами, під час цієї медико-психологічної реабілітації обговорюють події, які сталися з ними у зоні бойових дій.
“Вони приїжджають з важкими спогадами та емоціями, які не мали де вилити. І зараз, в колі однодумців, ми це обговорюємо. Буває, чоловіки плачуть. Я їм наголошую, що це – не соромно. Якщо тобі боляче, то треба поплакати”, — каже психологиня.
І саме тут вони продовжують складати казку, яку почали розповідати до виїзду в зону бойових дій.
“Є метафоричні асоціативні картки. Військовослужбовці дістають по одній картці й повинні скласти якусь спільну історію. Ці історії виходять часом смішні, часом сумні. До прикладу, перший каже: “Жив собі такий-то”. Наступний подовжує: “Мив вікна і з ним то-то сталося”. Стараються продовжити думку один одного. Деколи ці картки між собою не поєднуються. Це буває й смішно. І коли військовослужбовці повертаються з зони бойових дій. Вони згадують про цей досвід і об’єднуються знову, щоб продовжити цю казку. Героями можуть бути й тварини, і люди, і фантастичні істоти. Хлопці записують їх для себе й зберігають”, — розповідає Вікторія.
Також військовослужбовці під час триденної реабілітації можуть малювати або ліпити. Окрім того, що психологи допомагають бійцям долати психологічні травми, які вони отримали в зоні бойових дій, інколи до них звертаються за порадами, які не стосуються війни.
“Приходять радитися як налагодити стосунки з коханими. Був навіть один випадок, коли хлопець не зважувався освідчитися в коханні. Але тоді він прийшов до мене за порадою не як до психолога, а як до посестри. Я йому порадила бути щирим. Він скористався моєю порадою і я сподіваюся, що мене запросять на весілля”, — говорить Вікторія Сахон.
Також, за її словами, цього року у Національній гвардії України ввели новий проєкт “Наставник з ментального здоров’я”. Фахівці працюють з пораненими, звільненими з полону та з родинами бійців, які зникли безвісти. Вікторія каже, що психологи відвідують поранених у шпиталях.
Окрім того, є додаток для мобільного телефону, в якому військовослужбовець може обрати собі будь-якого психолога з будь-якої області України та працювати з ним онлайн.
“Ще у 2021 році, коли я тільки починала свою роботу психологом, вважалося соромно звертатися до психолога. Тепер військовослужбовці розуміють, що психолог не піде до командира та не розкаже про їхню проблему, а допоможе розв’язати її конфіденційно”, — зазначає вона.
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
