І в сніг, і в дощ, і в мороз: як працює листоноша Ірина Гриб у Славському на Львівщині
До Всесвітнього дня пошти, 9 жовтня, Ірина Гриб розповіла Суспільному про свою роботу.
Жінка працює на пошті три роки. Листоноша каже, щодня треба багато ходити незалежно від погодних умов.
“Ходжу далеко. В нас дуже багато вулиць і я одна на ціле Славсько. Є ще Грабовець, ну я туди ходжу один день, там є чотири людини. У нас дуже довгі вулиці, там по горах треба ходити, кілометражі страшні. Зима, лютий, холодно, сльота, мороз, а ти мусиш йти. Пенсії ношу, газети ношу, дуже багато в нас листів: і податки, і перевищення швидкості, тепер навіть придумали нам повістки роздавати”, — розповідає Ірина Гриб.
У професійне свято Ірина Гриб також на роботі. На неї чекають місцеві мешканці.
“Дуже файна в нас листоноша. Їй треба дати премію. Я нині слухаю, як Смілянський (генеральний директор “Укрпошти, — ред.) вітає, думаю, що би дав краще тим листоношам премію, що вони ото в сніг, дощ і мороз ходять. Вже нині могли вихідний зробити”, — говорить жителька Славського Галина.
Попри те, що часом робота виснажує, Ірина Гриб каже, що любить її.
“Люди мене вже знають, люблять, чекають, коли я прийду. Кожну людину я вивчила, як до неї підійти, що сказати. Подобається все в роботі”, — ділиться жінка.
Начальниця відділення поштового зв’язку Славського Марія Когут додає, що пошта в селі є не тільки адміністративною установою, а і локацією, де люди зустрічаються, приходять обговорити новини і побачитись:
“Людина приходить, ми можемо поспілкуватись. Можуть прийти газету купити чи по посилку, а можуть і просто так прийти поговорити, попитатися. Тепер такий тяжкий час, війна, кожному поспівчувати треба, поговорити. Люди йдуть охоче сюди до нас. Знають, що я приходжу на 9 годину, і починаємо: газети, товари, посилки, відправка листів рекомендованих, цінні посилки, бандеролі міжнародні, страхування. Без пошти ніяк”.
У гірському селищі Славсько на Львівщині працює одна листоноша — Ірина Гриб. Жінка розносить пенсії, листи та газети у радіусі семи кілометрів.
До Всесвітнього дня пошти, 9 жовтня, Ірина Гриб розповіла Суспільному про свою роботу.
Жінка працює на пошті три роки. Листоноша каже, щодня треба багато ходити незалежно від погодних умов.
“Ходжу далеко. В нас дуже багато вулиць і я одна на ціле Славсько. Є ще Грабовець, ну я туди ходжу один день, там є чотири людини. У нас дуже довгі вулиці, там по горах треба ходити, кілометражі страшні. Зима, лютий, холодно, сльота, мороз, а ти мусиш йти. Пенсії ношу, газети ношу, дуже багато в нас листів: і податки, і перевищення швидкості, тепер навіть придумали нам повістки роздавати”, — розповідає Ірина Гриб.
У професійне свято Ірина Гриб також на роботі. На неї чекають місцеві мешканці.
“Дуже файна в нас листоноша. Їй треба дати премію. Я нині слухаю, як Смілянський (генеральний директор “Укрпошти, — ред.) вітає, думаю, що би дав краще тим листоношам премію, що вони ото в сніг, дощ і мороз ходять. Вже нині могли вихідний зробити”, — говорить жителька Славського Галина.
Попри те, що часом робота виснажує, Ірина Гриб каже, що любить її.
“Люди мене вже знають, люблять, чекають, коли я прийду. Кожну людину я вивчила, як до неї підійти, що сказати. Подобається все в роботі”, — ділиться жінка.
Начальниця відділення поштового зв’язку Славського Марія Когут додає, що пошта в селі є не тільки адміністративною установою, а і локацією, де люди зустрічаються, приходять обговорити новини і побачитись:
“Людина приходить, ми можемо поспілкуватись. Можуть прийти газету купити чи по посилку, а можуть і просто так прийти поговорити, попитатися. Тепер такий тяжкий час, війна, кожному поспівчувати треба, поговорити. Люди йдуть охоче сюди до нас. Знають, що я приходжу на 9 годину, і починаємо: газети, товари, посилки, відправка листів рекомендованих, цінні посилки, бандеролі міжнародні, страхування. Без пошти ніяк”.
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
