Концесійна невдача: які висновки зроблено на прикладі замку в Старому Селі на Львівщині

Після повернення замку у Старому Селі у власність держави, у Львівській обласній військовій адміністрації готують документи, аби розірвати концесійну угоду щодо замку у Тартакові.

Про це Суспільному повідомила директорка обласного департаменту архітектури та містобудування Олена Василько.

У листопаді 2010 року Львівська обласна державна адміністрація передала у концесію на 49 років пам’ятку архітектури національного значення XVII століття замок у Старому Селі Пустомитівського району товариству з обмеженою відповідальністю “Кріс”.

У липні 2023 року Господарський суд Львівської області задовольнив позов Львівської обласної прокуратури про дострокове розірвання концесійного договору.

Наступний – палац у Тартарові

Наприкінці квітня 2022 року під час обстеження замку у Старому Селі фахівці виявили значні руйнації у замку та визнали стан будівлі аварійним. Хоча за договором концесії була передбачена реставрація споруди. За словами директорки обласного департаменту архітектури та містобудування Львівської обласної військової адміністрації, обласна прокуратура звернулася до суду для розірвання угоди щодо концесії замку у Старому Селі на початку 2023 року.

“На сьогодні рішення суду ще не набуло чинності, тому що відповідач має право подати апеляцію”, – каже вона.

Проте, за словами чиновниці, концесіонер не має наміру боротися за право володіти замком ще кілька років, до завершення договору.

“Коли це рішення набуде чинності, наш департамент спільно з прокуратурою та Фондом Держмайна будемо ухвалювати рішення щодо наступних кроків”, – говорить Олена Василько. І додає, що йдеться зокрема про виплату матеріальної компенсації.

За словами Олени Василько, зараз в обласній військовій адміністрації, спираючись на прецедент з замком у Старому Селі, готують документи, аби розірвати угоду з концесіонером, який взяв у концесію палац у Тартакові Сокальського району. Він збудований у XIX столітті. Угоду було укладено у 2010 році. Але відтоді концесіонер не провів там жодних робіт. І зараз палац перебуває у напівзруйнованому стані.

“Ми вже збираємо всі матеріали, акти та угоди, які є і передаємо їх до прокуратури”, – зазначила директорка департаменту архітектури та містобудування Львівської обласної військової адміністрації.

Розірвати договір треба було ще 10 років тому

Голова ради Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Андрій Салюк розповів Суспільному, що тринадцять років тому, коли ухвалювали рішення віддати замок у Старому Селі у концесію, його залучити до роботи консультативної ради, аби проговорити, як саме це зробити.

“Станом на той момент вже був досвід передачі у концесію палац у Тартакові. Я бачив помилки, які зроблені були при передачі того палацу. Концесіонер взяв на себе зобов’язання відреставрувати палац, але на питання, коли ж це станеться, відповідав: коли матиме таку можливість. Тому, щоби уникнути цієї проблеми, я наполягав, щоби крім програми виведення з аварійного стану та проведення реставраційних робіт замку у Старому Селі, був календарний графік виконання цієї програми”, – розповідає він.

До думки фахівця не дослухалися, програму прийняли, а календарний графік – ні. Андрій Салюк переконаний, якби такий графік був, то влада б уже через рік чи два, у 2011 чи 2012 роках змогла б розпочати процедуру повернення замку у власність держави або ж спонукати концесіонера до дій. В будь-якому випадку замок би не залишався без господаря та не продовжував би руйнуватися.

“Натомість ми чули ті ж відповіді, що й у Тартакові: так, я це зроблю колись, у мене є ще час, замок у концесії на 49 років. Хоча вже за два роки, після того, як його передали, вже було видно, що концесіонер не здатен виконати зобов’язання”, – говорить голова ради Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури.

Замок повний таємниць

Андрій Салюк каже, що замок у Старому Селі – пам’ятка оборонної архітектури, який має найбільшу площу. І чи не найменше досліджений.

“Ми дуже приблизно знаємо як він створювався та розбудовувався. Є якісь згадки про дерев’яний замок, про мурований. Але як виглядав замок – точно не знаємо. Ми маємо трохи історії участі гарнізону цього замку у важливих історичних подіях. Але історії архітектури цього замку ми не маємо, тому що його практично не досліджували”, – зауважує пам’яткоохоронець.

Фахівець зазначає, що у таких замках був палацовий комплекс. Але ніхто не обстежував, чи був такий мурований комплекс у Старому Селі. Також тут повинна б бути церква або капличка. Але і її слідів ніхто не досліджував.

“Замок дуже добре збережений. Ця руїна надається до реставрації. Замок є дуже атрактивним і може цікаво використовуватися у сфері туризму”, – вважає Андрій Салюк.

На його думку, коли влада знайде можливості для реконструкції та збереження замку в Старому Селі, то це створить робочі місця у регіоні. Адже сама реставрація та реконструкція триватиме кілька років. А потім, вже після перемоги, там можна буде проводити різноманітні розважальні заходи та фестивалі.

Фахівець наголошує, що замок варто зберегти у такому вигляді, як він зараз є. І в жодному разі – не добудовувати чи перебудовувати.

“Це дуже добре вкладається у концепцію зеленого туризму. Плюсів є дуже багато. Необхідно шукати методи залучення коштів. Це може бути навіть концесія. Шкода, що того разу неналежно обрали концесіонера”, – зазначає він.

Концесія – це добре

Андрій Салюк каже, що передача замку у приватні руки — хороший варіант, якщо новий господар добре дбатиме про майно.

“Якщо буде належним чином збережено об’єкт культурної спадщини; якщо туди матимуть доступ представники пам’яткоохоронних інституцій та науковці; якщо загал матиме можливість відвідувати та оглянути цей замок”, – каже Андрій Салюк.

З ним погоджується і директорка обласного департаменту архітектури та містобудування Олена Василько. На її думку, і концесія, і державно-приватне партнерство – це добрий варіант для передачі в управління будь-якої пам’ятки попри те, що маємо на Львівщині дві невдалі спроби.

“Воно працює у багатьох європейських країнах. Можливо, надалі доведеться жорсткіше контролювати виконання умов. А у нас не спрацювало, тому що, можливо, люди, які за це взялися, не розрахували своїх можливостей. Це є дороговартісні об’єкти”, – зазначила вона.