“Живий ланцюг”: спогади львів’ян про акцію у 1990 році

33 роки тому українці стали у “Живий ланцюг”, який з’єднав людей з Івано-Франківська, через Львів до Києва. Це близько 800 кілометрів, вздовж яких, взявшись за руки, стояли люди із синьо-жовтими прапорами.

Акцію “Живий ланцюг” або ж “Українська хвиля” організували з нагоди 71-річчя проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року. Акцію провели напередодні 21 січня 1990 року. Про цей день спогадами поділились львів’яни.

Алік Олісевич — львівський хіпі. За його словами, уже тоді у січні 1990-го, учасники ланцюга розуміли, що радянський союз ось-ось розпадеться. І саме ця акція показувала єдність України і її чітке відокремлення від “союзу”.

“Ми приєднувались, ставали, людей багато. Там вже по дорозі до Києва, то могла відстань бути, метрів 5 від людини до людини. Але все одно за руки брались”, — розповідає учасник “Живого ланцюга” 1990 року Алік Олісевич.

Алік Олісевич один із тих львівських хіпі, хто в свій час організував у Львові першу політичну демонстрацію в УРСР. Після неї — інші акції “За гласність”.

“Це було щось! Це було починаючи із 88-го року, коли у нас почалися такі політичні демонстрації, можна сказати мітинги. Ще можна сказати почалось із червня 88-го, коло пам’ятника Франку. І тоді вже почалось, почалось…Демонстрації, мітинги. Це була тоді надважлива подія. Бо люди відчули себе нацією, такою єдиною Україною”, — розповідає учасник “Живого ланцюга” 1990 року Алік Олісевич.

Петро Радковець брав учать у “Живому ланцюгу” у 1990 році. Фото: Суспільне Львів

А у цей час Петро Радковець – тепер львівський екскурсовод, став частиною ланцюга єдності разом із батьком на межі двох областей – Львівської та Тернопільської.

“Батько тоді працював водієм-випробовувачем в інституті автобусобудування і дав інститут автобус їм. І разом з ними ми поїхали. Їхали-їхали. Там стояли спеціальні пункти і розмежовували, де і кому зупинятися. І от ми зупинились на кордоні Львівської і Тернопільської областей. І це було щось неймовірне! Це їхали машини, махали прапорами кожен. Це було настільки емоційне піднесення!”, — каже учасник “Живого ланцюга” 1990 року Петро Радковець.

Історик Іван Сварник. Фото: Суспільне Львів

За словами історика Івана Сварника, люди не боялись і масово вийшли із синьо-жовтими стягами у ланцюзі попри те, що до офіційного проголошення української незалежності залишалось понад півтора роки.

“Для багатьох це слово “Соборність” вперше з’явилось саме тоді, коли був ланцюг. День Соборності і ланцюг, як символ тієї Соборності, до якої прагнули українці протягом стількох років. І це було свято державності. Тієї державності, якої ще не було. Був “союз”, була імперія, яка доживала останні дні”, — каже історик Іван Сварник.

Точних даних, скільки людей стояло у ланцюзі — немає. За даними Інституту національної пам’яті, більше мільйона людей, узявшись за руки, створили безперервний ланцюг від Івано-Франківська до Львова. І це була одна з найбільших у Центральній і Східній Європі масових акцій — такий “живий ланцюг”, як символ єдності східних і західних земель та вшанування подій Української революції.

Читайте також

У Львові відзначили 104 річницю утворення ЗУНР