“Я знала, що буде війна”. Про театр, Донецьк та пошук себе у Львові — історія двічі переселенки Валерії Замай

17.02.2023

136 4 хвилин читано

Акторка з Донецька Валерія Замай переселенка — вдруге. Майже дев’ять років тому, коли починалась війна, донеччанка полишила рідне окуповане місто і оселилась у Харкові. Коли почалось повномасштабне російське вторгнення, із валізою, що була наповнена ляльками, переїхала до Львова. Тут вона ставить вистави із дітьми переселенців і грає у театрі. Про останню зустріч із рідним Донецьком, про передчуття війни та проєкт “Театр у валізі” — Валерія розказала Суспільному.

Валерія Замай через російсько-українську війну вже двічі змушена була змінювати адресу проживання. Вперше у 2014 році — вона з Донецька переїхала до Харкова. У 2022 році — до Львова. На захід країни лялькарка приїхала на запрошення колег.

“Вони мене кликали й раніше, я не зголошувалася, аж до поки одного дня не почула у сховищі, під час чергової російської атаки Харкова, рев літаків. Це було дуже страшно”, — згадує Валерія.

Нині акторка грає у Львівському театрі “І люди, і ляльки”. А ще проводить майстерки для малечі, під час яких вони власноруч роблять героїв, декорації та створюють власну виставу.

Валерія Замай у ляльковому театрі “І люди, і ляльки”. Львів. Фото: Лія Русик

Донецьк: десять років російської школи та передчуття війни

Про колишнє життя у Донецьку Валерія Замай розповідає з ностальгією. Жила у центрі шахтарського міста. Любила ганяти на велосипеді аж до аеропорту. Навчалася в українському колегіумі. Але не довго.

“Батьки вирішили, що українська — то не на часі й перевели мене до НВК №1 з російським викладанням. Це були десять років випробувань”, — зітхає донеччанка.

Далі, ділиться Валерія, вступила до музичного училища, вчилась на оперну співачку. Каже, одних співів їй було замало, тому ще пішла у театральний. До музично-драматичного театру в Донецьку її покликали друзі, там вона хотіла і працювати, але знову не склалося.

“Мене туди привели друзі, але я давно вже з ними не спілкуюся через політичні розбіжності. У 2014 по завершенню вишу я з Харкова до Донецька вже не повернулася. Разом з режисером ми зробили власний театр, їздили по фестивалях. Якраз, коли у Донецьку розгорталися всі ці події, я брала участь у шоу талантів — це був такий дисонанс”, — зізнається акторка.

Батьки Валерії не поїхали з окупованого Донецька. Як пояснила дівчина, переїжджати у 2014 році вони не мали змоги, а згодом — і бажання.

Донецьк. 2021 рік. “Коли ночами приходять панічні….і зовсім не спиться… Малюється щось таке… ніжне і тонке… на склі-вікні. Допоки мені не спиться… А все ж таки квіти розквітають… і я засинаю…)” #додому. Фото: Валерія Замай/Instagram

Дівчина до них не часто, але навідувалася. Сумувала і за батьками, і за малою Батьківщиною:

“У мене є потреба, я степова дівчина, мені потрібен простір. З моїм будинком [у Донецьку], поряд тече річка Кальміус, видно терикони, рідні краєвиди”.

Минулий рік не був виключенням. Узимку 2022 року вона вітала їх з іменинами.

“Я вчасно виїхала, 3 лютого. Попасти туди було складно: їхати треба було ледве не через усю Росію. Десь добу я добиралася з Харкова до Донецька. І це було дорого, я витратила понад чотири тисячі гривень на дорогу”, — розповідає Валерія Замай.

Валерія Замай на сцені Львівського теату. Читання драматургії

Валерія Замай на сцені Львівського театру. Читання драматургії. Фото: Олексій Паляничка. Театр “І люди, і ляльки”/Facebook

“Я знала, що буде війна. Це відчуття в мене було з 2014 року. Тоді ж це було моветон щось казати, бо оце го “самі винні” — про донецьких лунало скрізь. А мені ці вісім років снилися жахіття. Пам’ятаю, як мій рідний Донецьк наповнювався росіянами. Навіть серед моїх знайомих були такі, що раділи “визволенню”. Я не можу кричати про перемогу, для мене — це сакральна штука. Виникають навіть думки, щоб піти й стати на військовий облік, аби бути готовою за себе постояти”.

"Я знала, що буде війна". Про театр, Донецьк та пошук себе у Львові — історія двічі переселенки Валерії Замай

“Театр у валізі”. Фото: Валерія Замай/Facebook

“Театр у валізі”: друга втеча від війни та творча реалізація акторки

Валерія Замай у Львові вже долучилася до кількох проєктів. Один з них — це співпраця з інтеграційним ресурсним центром “Поряд”, де постановниця займалася з дітьми переселенців у театральній майстерні.

Спільно вони поставили виставу за фантастичною історією про видатного науковця Кібертона. За сюжетом, він все життя присвятив розробці автівки часу, бо мріяв якнайшвидше потрапити у майбутнє, але подорож пішла не за планом.

Також юні актори створили вертеп — тіньову лялькову виставу з колядками та традиційними біблійними героями.

Прем’єрний показ вертепу, який створювали та грали діти переселенців. Постановниця вистави донеччанка Валерія Замай. Львів. 2023 рік. Фото: Анна Гірна

У Харкові Валерія мала власну справу: регулярно проводила майстеркласи та організовувала театральні гуртки в школах.

“Мені мало просто виходити на сцену і грати самій. Я хочу бути корисною. Мені подобається створювати щось з нічого. У мене було дуже щасливе дитинство й ці дитячі вистави для мене — розрада, особливо, коли мені боляче і страшно. Так я відновлюю свої сили”.

8 грудня 2019 рік. Харків. Фото: Валерія Замай/Facebook

Свої постановки лялькарка називає екологічними — усіх героїв малеча робить із вживаних матеріалів: ганчірок, тубусів, паперу.

“У нас була вистава, де події розгорталися на сторінках книжки. Кожна сторінка — це нові декорації та місце дії. Головна наша задача була — не просто самодіяльність, а зробити таких прикольних героїв, щоб їхній вигляд не видавав того, що вони зроблені фактично зі сміття. Вони були дуже цікавими”, — розказує Валерія.

Акторка хотіла б започаткувати подібні гуртки й для львівських школярів.