“Військовий підрозділ — наче клас у школі” — львівський вчитель, який долучився до ЗСУ

До повномасштабного вторгнення Росії в Україну військовослужбовець 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила Іван Фацинець працював заступником директора у Ліцеї міжнародних відносин імені Василя Стуса у Львові та навчав дітей історії й захисту України.

В інтерв’ю Суспільному Іван Фацинець розповів про останній урок до вступу у лави ЗСУ та похід у військкомат разом із батьком.

Що потрібно вміти учневі

Розповідає, що під час уроків, окрім того, що передбачено програмою, намагався ділитися з учнями власним досвідом. Адже військовослужбовець брав участь у Революції Гідності та у 2013–2014 році перебував на Майдані.

“Я наголошував на тих міфах та фейках, які Росія використовувала і використовує досі, якими вона аргументує своє вторгнення. Під час уроків “Захист України” навчав поводження зі зброєю. Велику увагу приділяв домедичній підготовці. Говорили, що робити під час надзвичайної ситуації та під час евакуації населення”, — каже вчитель.

Згадує, як під час уроку, темою якого була “Зупинка кровотечі”, розповідав, як йому довелося скористатися власним ременем, аби надати допомогу людині, бо більше нічого під руками не було.

Також розповідав як на Майдані доводилося захищатися від сльозогінного газу, навчав як поводитися у стресових ситуаціях та що робити, щоб натовп, який неконтрольовано несеться, тебе не роздушив.

24 лютого минулого року Іван Фацинець ще проводив свої уроки.

“Це були уроки історії у шостому та дев’ятому класах. Щоправда, ці уроки були вже з огляду на ці події, які настали”, – згадує він.

Каже, що ще за місяць до повномасштабного вторгнення під час уроків школярі питали: “Іване Васильовичу, а Росія нападе? “. І кожен з учнів наводив свої аргументи “за” та “проти”. А того дня, коли ж це сталося, школярі згадували ті дискусії на уроках.

У військкомат – з батьком

Після уроків Іван Фацинець відразу поїхав до військкомату. Про свої наміри мобілізуватися у школі не сказав ані колегам, ані учням: не знав, чи його призвуть.

Біля військкомату були величезні черги. Вистоявши їх та пройшовши процедуру уточнення даних, вчитель почув: “Ми вам зателефонуємо»

І зателефонували на четвертий день. Це була неділя, вечір.

“Ми пішли у військкомат разом з батьком. Мій батько – атовець, він вважався першим резервом. То ж ми в понеділок, 28 лютого 2022 року, разом пішли служити”, – розповідає військовослужбовець.

Спочатку обох, сина і батька Фацинців скерували у роту охорони. А пізніше перевели до 24 ОМБр. Щоправда, в різні підрозділи. То ж під час бойових дій син з батьком не зустрічалися. Після важкого поранення в районі Лисичанська Василя Фацинця визнали обмежено придатним. І після тривалої реабілітації він перевівся в інший підрозділ. А Іван залишився у 24 ОМБр.

“Батько – сержант. Я – офіцер. Разом нам послужити не довелося”, — каже військовослужбовець.

Підрозділ з вчителями

Бійцеві довелося виконувати завдання з оборони Бахмуту. Першого дня, коли приїхав у місто, побачив розвалені будинки, почув звуки вибухів, безперервну стрілянину.

“На жаль, це типова картина для міст, які розташовані на лінії фронту”, – говорить чоловік.

У місті також ще були місцеві мешканці, які не могли пояснити, чому вони не виїжджають. Каже, що в дискусії з ними не вступав: зараз це вже не має сенсу, вчити історії цих людей треба було до війни.

Хоча, за словами Івана Фацинця, в його підрозділі разом з ним є чотири вчителі: вчитель географії, вчитель фізики та вчитель фізкультури.

“Вчительський досвід допомагає нам у плануванні та організації. Чесно кажучи, підрозділ військовослужбовців не дуже сильно відрізняється від класу учнів. За ними інколи треба стежити як за дітьми: дати вказівку що робити; перевірити та проконтролювати чи зроблене; вирішити їхні мініконфлікти. Дуже часто, коли у них виникає суперечка, то йдуть до мене, аби почути мою думку. Кажуть: “Ти – вчитель, ти маєш знати”. Не має значення чи бійцеві 25 років, чи – 57. В деяких випадках вони – як діти”, – розповідає офіцер.

Особливо часто приходять побратими питати, коли не можуть дійти згоди про історичні події. Також Іван Фацинець, коли є час, розповідає їм про фейки, які створює Росія.

Іван Фацинець зі своїми учнями. Фото з архіву Івана Фацинця

Уроки історії

Попри те, що військовослужбовець уже другий рік перебуває у зоні бойових дій, цього року він приїхав на випускний до своїх учнів. Каже, що скучив за школярами.

“Коли я йшов служити, я не думав, що буде далі. Зараз я трохи переосмислив себе. Думаю, після перемоги буду більше спілкуватися зі старшокласниками”, – каже вчитель-військовослужбовець.

Він додає, що перебуваючи на війні під обстрілами, став більше розуміти наших попередників, які так само обороняли Україну від росіян.

“Кажуть, що історія – вчителька життя, але її уроків ніхто не враховує. Тому, озираючись назад, я розумію, що цю війну нам потрібно довести до переможного кінця. Я впевнений, що через десятки років Росія знов розпочне війну з нами. Я жартую з хлопцями, що у мене є десять років, щоб закінчити цю війну. Моєму старшому синові зараз вісім. І щоби йому не довелося йти воювати, я мушу її закінчити” – резюмує Іван Фацинець.