“Вибух пролунав за мною”: офіцер зі Львова розповів про отримане поранення

24 лютого 2022 року Павло Дзямко прокинувся у своєму помешканні у Києві від вибухів. До того йому жодного разу не доводилося чути звуки вибухів від бомбардувань та артилерії. Проте він відразу зрозумів, що почалося повномасштабне вторгнення. В інтерв’ю Суспільному Павло розповів про початок вторгнення та поранення.

До повномасштабного вторгнення Павло Дзямко працював на телеканалі “Рада”, вів блок економічних новин. За плечима мав навчання на військовій кафедрі Національного університету “Львівська політехніка”. А також танцював танго.

Прокинувся від бомбардування Києва

“Напередодні (повномасштабного вторгнення, – ред.) я прочитав новини та подумав: все йде до війни. А вночі прокинувся від вибухів”, – каже нині офіцер 47 окремої механізованої бригади ЗСУ.

Сконтактувався з друзями й разом поїхали до одного з київських військкоматів: ходили чутки, що там видають зброю всім, хто готовий обороняти Київ. Проте охочих було так багато, що Павло, простоявши кілька годин, відмовився від цієї думки.

Вдома у Львові у сейфі він зберігав офіційно зареєстровану зброю та патрони. То ж він заїхав додому, забрав зброю, шолом, каримат, інші потрібні речі та повернувся до Києва.

“Відразу, з вокзалу, пішов до найближчого військкомату. Але мені відмовили, сказали, що офіцерів з військовою кафедрою не потребують. Я пішов геть, вже йшов до метро, коли мені передзвонили та звеліли повертатися”, – пригадує він.

Так для колишнього цивільного Павла Дзямка розпочалася військова служба. Згадує, що метро у Києві тоді ще працювало, але у підземці вже облаштовувалися мешканці з наметами та кариматами.

На початку новомобілізований боєць копав окопи та будував оборонну лінію столиці. І навіть затримав ворожого коригувальника.

“Ми копали окопи. А там ходив невідомий. Прикинувся, що він під дією якихось речовин. Але в поліції він все розповів”, – каже боєць.

Навчання за кордоном

Павло один з тих, хто навчався за кордоном. Навчання, під керівництвом інструкторів з США, тривало п’ять тижнів. Вчили проводити штурм, працювати з приладами нічного бачення, тактичній медицині та іншим речам.

“Нам давали бойові машини піхоти Bredley. І екіпаж за місяць повинен був якісно вивчити машину. Так і було. Наші бійці ставили рекорди з розбору та збору гармати, навіть американці так швидко не робили”, – розповідає офіцер.

Розповідаючи про навчання, офіцер каже, що отримані знання треба підкріплювати щоденною практикою.

“Ми перебували на полігоні та спілкувалися тільки зі своїми інструкторами. Їхнє ставлення до нас було дуже добрим. Вони не втомлювалися займатися з нами стільки, скільки треба було, аби певний військовослужбовець зрозумів як це працює. І вони також розпитували нас про наш досвід”, – каже Павло Дзямко.

Пізніше, коли він повернеться в Україну, його пораненого, евакуйовуватимуть за допомогою БМП Bredley.

Він дуже високо оцінює якості цієї БМП. Каже, що екіпаж всередині захищений; витримує постріли; бачить здалека ворогів та попадає чітко.

Павло Дзямко під час служби у ЗСУ. Фото з архіву Павла Дзямка

Перейти мінне поле

Зараз офіцер перебуває у Львові на реабілітації. Бій, в якому він з побратимами зазнали поранень, обговорювали у соцмережах: відео оприлюднив Юрій Бутусов. Щоправда, потім видалив його. Але Павло Дзямко каже, що завдяки цьому відео він зміг оцінити свої дії.

“Тієї ночі ми повинні були штурмувати бойові позиції. Нас повинні були довезти на Bredley до певної лінії. Далі ми йдемо пішки до однієї точки. А далі – на штурм”, – розповідає він.

Проте ніхто не знав, що бійцям доведеться перейти через мінне поле. До того ж, як виявилося пізніше, росіяни застосували для мінування старі радянські міни, які детонують, якщо вага того, хто наступив, сягає 50-60 кг. (До порівняння, такі міни повинні реагувати на вагу від 150 кг).

“Мій кулеметник важить 120 кг. А ще на ньому боєкомплект, бронік, шолом, кулемет на інші речі. Я розумів, що план недосконалий. Тому вирішив, що я піду першим”, – каже офіцер.

Взвод перетнув лінію фронту. За допомогою дрону командир корегував бійцями. І тут пролунав перший вибух: боєць наступив на міну.

“Я йшов перший. Вибух пролунав за мною. Тоді мені здавалося, що бійці падають один за одним. А це до пораненого підбіг інший боєць, щоби надати допомогу, став на коліно і теж підірвався”, – розповідає Павло Дзямко.

Також зав’язався стрілецький бій, в якому офіцер отримав поранення. Каже, що відчув, як куля зайшла йому в ногу. Відчуття: наче арматурою вдарили по нозі.

“Я порухав пальцями ноги. Отже – нога на місці. Але треба евакуйовуватися. Повертатися треба через те ж мінне поле”, – говорить військовослужбовець.

Він сам добрався до Bredley, обходячи міни. Але, коли до рятівної машини залишалося кілька кроків, він таки зазнав ушкодження від міни.

“Я був впевнений, що там міни нема. Я бачив дві міни збоку, то ж вирішив спертися автоматом якраз між ними, по середині. Але стався вибух. Я вже подумав, що мені ногу відірвало. Але – минулося. Хіба що чутливість в нозі досі не відновлюється”, – каже Павло Дзямко.

Після того бою зауважив, що побоюється ходити у високій траві. Хоча точно знає, що в Карпатах мін нема, але доводиться умовляти себе ступати у траву.

На сьогодні офіцер виведений в резерв та продовжує лікування й реабілітацію. А після цього має намір повернутися в рідний підрозділ. Каже, що війна так скоро не закінчиться.

“Зараз ніхто не може сказати, коли війна закінчиться. Перемога України багато в чому залежить від наших партнерів, завдяки яким ми отримуємо зброю та іншу підтримку”, – говорить він.