“Тут добрі умови”. У Львові облаштували новий шелтер для переселенців
До 150 переселенців можуть приймати у новому шелтері, що поблизу Головного залізничного вокзалу у Львові. Зараз там живуть 50 людей. Тимчасове житло для переселенців облаштували волонтери благодійної організації “100 відсотків життя. Львів”.
Живе у шелтері сім’я із нової Каховки, що на Херсонщині. Олена Тимофіїнко із сином 4 місяці змушені були провести в окупації.
“Виїхали через блок-пости, через Запоріжжя, Василівку. Було страшно, звісно. Бо ми залишились ще в Василівці на ніч, там взагалі було тяжко, в 4 ранку нас розбудили ці бомбардування”, — пригадує жінка.
Пізніше сім’я зупинилася у Тернополі, а потім дістались до Львова.
“Тут добрі умови: душ, дають ліжко, постільну білизну, покривала, якщо холодно, годують тричі на день”, — каже Олена Тимофіїнко.
Мешканці шелтеру. Суспільне Львів
Шелтер у Львові відкрила благодійна організація, яка раніше займалась допомогою тим, хто живе із ВІЛ. Із початком повномасштабного вторгнення вирішили допомагати переселенцям. 1 листопада перенесли два приміщення в одне і облаштували новий шелтер поблизу вокзалу у Львові.
Щодня у шелтері зустрічають нових людей. Сюди їх спрямовують волонтери безпосередньо на вокзалі, або місцева адміністрація. Аби прийняти більше, майже 150 ВПО, там дооблаштовують іще кімнати. У шелтері є кухня, дитячі кімнати, можна отримати консультацію психолога. Усі послуги та проживання безплатні.
“Зазвичай, ці люди потрапляють до нас взагалі без нічого, з мінімальною кількістю речей, тому ми забезпечуємо повністю базовою гігієною, триразовим харчуванням і гуманітарним одягом. В нас працює психолог, медична сестра, юрист для наших мешканців”, — розповідає керівниця шелтеру Оксана Опара.
Раніше послуги надавали своїм коштом, а зараз співпрацюють з міжнародними донорами. Загалом у шелтері можуть прийняти 150 людей.
Читайте також
Львівські і релоковані підприємства можуть отримати фінансову допомогу від міста
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
Писав радіодиктант втретє. Історія 20-річного переселенця з Луганщини