Три дні в комі, «Смерч» та чиста перемога по-японськи: історія вчителя — воїна Антона

18 години назад

151 2 хвилин читано

Перша історія про військовослужбовця Антона — колишнього вихователя та вчителя фізкультури Новомиколаївського навчально-реабілітаційного центру.

Як це — жити без однієї нирки після поранення на Бахмутському напрямку? Та чому у вересні 2022-го рідний батько Антона не впізнав голос сина? Про це військовий розповів АрміяInform:

Працював у навчальному закладі для дітей з важкими вадами мовлення

— До служби у ЗСУ я працював у навчальному закладі для дітей з важкими вадами мовлення. Робота там дуже непроста була і клопітка. Групи дітей були невеличкими, 12–16 учнів, бо в такій школі треба більше уваги приділяти кожному.

Був там вчителем фізкультури, але більшість часу працював як вихователь… За кожним класом закріплювалися два вихователі, які, по суті, виконували функцію батьків.

Фото: Віталія Павленка / АрміяInform

Наприклад, починається моя зміна. Я діток веду до їдальні. Після цього вони перевдягаються, і починається самопідготовка.

І до вечора з дітьми працюєш. Потім вкладаєш їх спати. Одне слово, як квочка з курчатами.

А зранку приходиш, будиш дітей, вдягаєш на уроки, і всі мають бути чистенькі, умиті. Ведеш на сніданок, після цього заводиш до класу і садиш їх за парту, перевіряєш наявність робочих зошитів, підручників.

Морально це важко… На той час я був молодий, ще сил вистачало. Але якщо зараз, то мені, мабуть, вже б не стало сил на таку роботу. Бо, дійсно, важка праця.

Але потім приємно, коли тебе на вулиці бачать твої колишні, вже дорослі учні, підходять привітатись, і ти розумієш, що недарма працював.

«У госпіталі лікарі ввели мене в кому на три доб»

З 2017 року я почав службу у 93 окремій механізованій бригаді «Холодний Яр». Її вважаю своєю військовою альма-матер. Саме там я набув бойового досвіду.

Широкомасштабне вторгнення зустрів у цій бригаді. І 22 вересня 2022 року я на Бахмутському напрямку зазнав важкого поранення.

Приліт був. РСЗВ «Смерч». Касетний боєприпас. Дуже близько від мене розірвався. Одразу такого болю не відчувалося. А потім… Внаслідок поранення правої нирки немає. Збирали мене, як кажуть, по частинах. У мене всередині стоять протези, імпланти. Загалом у мене 10 операцій було за півтора місяця.

…У госпіталі в Дніпрі мене лікарі ввели у кому на три доби. Як прокинувся після цього, то нічого не розумів. Заспокоївся лише, коли побачив у палаті рідну сестру.

Ще цікавий момент до госпіталя був, коли ще на стабпункті перебував… Розплющив очі. Попросив у лікаря його телефон, набрав батька, тому що з усіх номерів на той момент пам’ятав лише його. А коли ти після наркозу, то в тебе голос змінюється на певний період. Кажу: «Це я, твій син Антон». А батько: «Це не мій син». Бо номер же не мій. І я в цей момент кажу його улюблену фразу — «вазарі авасет іппон». Це термін в дзюдо, що в перекладі — чиста перемога. Тільки тоді батько признав мене. Питає, що трапилось. Відповідаю, що зачепило трохи, а так усе нормально.

Взагалі, дуже мені пощастило, що я живий лишився. Але для чогось же я залишився тут, на цьому світі.

…У липні 2023 року я вже був у строю. У бригаду з таким діагнозом, звісно, вже не міг повернутись. Тому спочатку невеличкий період служив в одному з РТЦК. Нині перебуваю в іншій структурі Командування Сухопутних військ.

Змінювати шкільний предмет «Захист України» потрібно було ще у 2014 році

Деякі з учнів, які вчились у навчально-реабілітаційному центрі, де я вчителював, теж стали до лав Збройних Сил України. І навіть двоє — вже загинули.

…До слова, те, що нині змінюється концепція шкільного предмета «Захист України», я підтримую. Вважаю це дуже доречним. І це потрібно було робити ще з 2014 року.

Дітей треба вчити, щоб вони були готові. Тим більше ми не знаємо, що буде завтра. Треба, щоб діти могли себе захистити, свою сім’ю, своїх рідних.