Сховати та зберегти. Як працює Центральний державний історичний архів у Львові

З початком повномасштабного вторгнення перед працівниками Центрального державного історичного архіву постав терміновий виклик – сховати і зберегти архівні документи. Як працює архів, як бережуть та оцифровують найцінніші документи, Суспільне дізнавалося до Дня працівників архівних установ України, який відзначають щороку 24 грудня.

“В умовах війни працівникам і особисто мені працюється складно! Але це наш обов’язок! Зберегти те, що нам передали наші попередники, які пережили дві світові війни”, – каже директорка Центрального державного історичного архіву у Львові Олеся Стефаник.

Підвали колишнього костелу Бернардинів у центрі Львова стали бомбосховищем для архівних документів. Олеся Стефаник, керівниця архіву, веде нескінченними підземними коридорами. Тут усе вщент заставлено стелажами зі сотнями папок. У них – кажуть архіваріуси – скарби.

“Це без всякого перебільшення, в нашому архіві зберігаються скарби українського народу. І це зараз дуже важливо в період війни нам це зберегти. Це є скарби нації, скарби українського народу! І це є дуже важливо для Європи і для цілого світу. Бо пов’язано багато інформації з державами європейськими і світовими”, – пояснює Олеся Стефаник.

Довгі ряди дерев’яних стелажів – такий антураж не змінюється тут уже два століття – каже директорка архіву. Старі дерев’яні зазвичай у інших архівах міняють на металеві. Як, скажімо, у київському архіві-близнюку. Олеся Стефаник працює в архіві понад 30 років. Трепетного ставлення навчили старші колеги.

Грамота Берестейської унії (1596) зберігається у Центральному державному історичному архіві Львова. Фото: Суспільне Львів

Розповідає, що в 1944 німці вивезли частину судових книг до Берліна. Але зупинились в монастирі бернардинців біля Кракова. І там певний час були. І в 1945 році ці документи вдалось повернути. В 1944 році Львів бомбили. Тоді був знищений львівський вокзал і частина монастиря.

“Так сталося, що в 1944 році Львів дуже бомбили. Я знаю, що було знищено наш вокзал львівський. І частину будівлі було пошкоджено авіаційною бомбою. В музеях міста Львова зберігаються документи, зберігаються фотографії, де видно частину – це зі сторони вулиці Митної – знищена частина нашої будівлі”, – додає Олеся Стефаник.

Саме у ці коридори у перші дні війни архівісти зносили найбільші свої скарби – найцінніші дані та документи.

Олеся Стефаник показує мішки у які з перших днів війни складали стародруки. Фото: Суспільне Львів

У спеціальні мішки за кілька днів лютого поскладати стародруки XV-XVI століття, які були на найвищих поверхах. Таке упакування подарували архіву польські колеги. Ці мішки —вогнетривкі та водонепроникні. Їх розмістили поміж стелажами. І одразу почали шукати іноземних партнерів, аби допомогли зі збереженням документів. Наприклад, швейцарський альянс придбав 11 вогнетривких сейфів. У них заховали усе найцінніше. Такі 700-кілограмові сейфи поставили у кімнаті з найтовстішими стінами. Працівники пишаються – таких навіть не усі банки мають. Вони витримують пожежі та удари.

“Це сейфи для зберігання найцінніших документів, які в нас є, вони вогнетривкі, витримують до 120 градусів горіння. Далеко не в кожному банку такі сейфи є. Ми сюди перенесли все найцінніше, що у нас є – наші пергаментні грамоти, які зберігаються у безпеці”, – розповідає начальниця відділу давніх актів Богдана Петрашак.

Богдана Петрашак показує сейфи для найцінніших архівних документів. Фото: Суспільне Львів

Ще один спосіб зберегти архівні документи – їх оцифрування. Процес копіткий, вартісний і доволі довгий. Але з початком повномасштабної війни тут узялися ще з більшими темпами його запроваджувати. Сканер за кілька секунд зчитує та видає копію документу. Їх сортують та зберігають на хмарних сховищах. Частину уже можна побачити на сайті архіву. Та щоб оцифрувати усе, а це понад мільйон документів – знадобиться кілька десятків років.

“З війною виникло дуже багато форс-мажорних обставин. Першочерговим завданням, як на мене, зараз стоїть зберегти ті цифрові копії, які уже в нас є в наявності і знаходяться на мережевому сховищі. Тобто зараз ми ми намагаємось їх зберегти, передати в хмарні сховища в інтернеті, щоби в разі якихось надзвичайних обставин ми не втратили вже те, що робили. В загальному ми стараємось робити від 700 кадрів в день, ну як там уже вийде – і до тисячі, тисячі двісті”, – каже завідувач сектору інформаційних технологій Андрій Березівський.

Що відомо про Центральний державний історичний архів у Львові?

Центральний державний історичний архів у Львові за своїм змістом і фондовою ознакою — один із найдавніших і найбагатших. Заснований в 1784 році. Це майже 259 років безперервно діючий архів. Це один з найдавніших і найбагатших архівів України і Центрально-Східної Європи. Він налічує 795 фондів і понад 1 мільйон 119 тисяч справ. Охоплює різні історичні епохи – берестяні грамоти 12 століття, колекції Галицько-Волинської держави, Великого Литовського князівства і Речі Посполитої, Австрії та Австро-Угорської імперії, Української Народної Республіки і Західноукраїнської народної республіки, міжвоєнної Польщі і радянського періоду.

Читайте також

У Львові оцифровують архів проєктів реставрації архітектури міста

У Львівській політехніці розробили систему штучного інтелекту для роботи з архівами