Суспільне мовлення

Поліцейський собака Барс: як вівчарка зі Львова допомагає розміновувати Україну

Поліцейський пес породи бельгійська вівчарка Барс разом з інспектором-кінологом Андрієм Симчуком відпрацював у зоні бойових дій вже третю ротацію. Вони розміновують звільнені українські міста і села.

Про пошуки вибухівки та роботу в звільнених населених пунктах старший лейтенант поліції Львівщини Андрій Симчук розповів Суспільному.

Є потреба у собаках, які виявляють вибухівку

Кінолог каже, з Барсом вони познайомилися у 2017 році.

“Він мав близько двох місяців, коли ми почали з ним вчитися працювати. По ньому було видно, що він здібний до пошуку. Я перевірив, як він змотивований. А далі почав вчити. Його можна було навчити й на інші пошуки. Але тоді вже тривала війна, тож була потреба у собаках, які вміють шукати зброю та вибухівку. Тому Барс почав вчитися саме цьому”, — говорить Андрій Симчук.

Спочатку пес працював у Львові: виїжджав шукати вибухівку під час повідомлень про замінування. А також його залучали до пошуку зброї під час масових заходів та під час санкціонованих обшуків. Поліцейський згадує, що вперше Барс знайшов незареєстровану зброю у підозрюваного вдома: чоловік сподівався, що заховав її надійно.

Іншим разом кінолог з собакою виявили на вулиці пакет з вибухівкою.

“Це був 2018 рік. Біля одного з офісних будинків знайшли якийсь згорток. Виникла підозра, що це може бути вибухівка. В процесі роботи Барс підтвердив це. Потім експерт виявив, що це дійсно вибуховий пристрій”, — розповідає старший лейтенант поліції.

І пояснює, коли собака знаходить вибухівку, то він тихенько сідає чи лягає біля небезпечної знахідки. Він не може ані гавкати, ані дерти лапою, тому що вибуховий пристрій може спрацювати.

Вже у квітні минулого року Барс з Андрієм Симчуком працювали на розмінуваннях в Ірпені, Бучі та Гостомелі.

Цілий місяць пес сумлінно обнюхував ділянки, на які йому вказував кінолог та повідомляв, коли щось знаходив. Так на рахунку бельгійської вівчарки зі Львова було 15 знайдених вибухових пристроїв тільки на Київщині.

За словами кінолога, під час роботи на Київщині їм повідомили, що російські військові сховали зброю у лісі біля одного з сіл, аби диверсанти, які зачаїлися й очікували свого часу, змогли пізніше дестабілізувати ситуацію у визволених містах.

Барс буквально через 15 хвилин виявив цей сховок, в якому працівники вибухової служби знайшли гранати, маршеві двигуни до РПГ-5, тротилові шашки, запали та інші вибухові пристрої.

Окрім того, у помешканнях цивільних знайшли багато розтяжок.

Робочий день зрання і дотемна

Нещодавно Барс та кінолог повернулися з відрядження з Херсонщини. Андрій Симчук каже, попри те, що цю територію звільнили ще рік тому, вона страшенно засмічена вибуховими речовинами. Частково й через те, що населені пункти Херсонщини досі перебувають під постійними обстрілами російських військових.

“Херсон та область — розташовані у зоні досяжності ворожої артилерії. Ми знаходили й боєприпаси з часів окупації Херсонщини, так і ті, якими зараз надто щедро насипають росіяни”, — говорить він.

Андрій Симчук і пес Барс у Херсоні. Фото з особистого архіву офіцера

За його словами, їхній робочий день з собакою міг тривати по вісім-десять годин. Кінолог отримував завдання ще звечора. А вранці, о пів на шосту, прокидалися, аби о шостій вже виїхати та о сьомій чи восьмій бути на місці, де їм доведеться працювати.

“Деякі села на відсотків 80-90 зовсім знищені. Дуже ускладнювали роботу завали та висока трава. Якщо ж будинок відносно уцілів, то його мешканці ходять тільки однією стежкою, не звертаючи з неї нікуди. Тому що в їхніх садку, городі чи навіть господарських спорудах можуть бути вибухові пристрої. Важко так жити”, — пояснює Андрій Симчук.

Поліцейський йшов зі своєю собакою разом, тільки інколи спускаючи її з повідця.

Перше, що Барс знайшов на Херсонщині під завалами житлових будинків, були залишки “градів” та інших вибухових пристроїв. Проте розтяжок у будинках місцевих, які залишали росіяни, як це було на Київщині, він не бачив.

“Собака міг працювати пів години, потім йому треба було відпочити. Після відпочинку – знову працював. І так з восьмої ранку і поки не зробимо роботу. Або – дотемна. Вночі ніхто не йшов розміновувати. Коли ми поверталися з роботи, він спав у машині”, — пояснює кінолог.

Розповідаючи про умови роботи на Харківщині, Андрій Симчук зазначає, що їм доводилося дивитися під ноги, бо там є міни, і вгору, бо там могли “висіти” дрони.

Улюбленець місцевих мешканців

Місцеві мешканці з нетерпінням очікували на кінологів з собаками. Адже це означало, що їхні домівки стануть безпечними: або Барс повідомить, що вибухових речовин немає, або ж їхні домівки розмінують.

“Ми спілкувалися з місцевими. Вони розповідали нам, як пережили окупацію. Це було жахливо. Казали, що росіяни дуже погано та жорстоко ставилися до місцевого населення. Ввели свої правила і на життя українців не зважали”, — розповідає чоловік.

А Барса увесь час гладили та намагалися нагодувати: пропонували м’ясо та іншу їжу. Особливо подобався пес дітям.

“Дітей було дуже мало. Але всі вони хотіли з ним фоткатися і гладили його. Барс —контактна собака, йому подобається, коли його гладять. А їжу він їв тільки ту, яку я йому давав”, — каже Андрій Симчук.

Черевички для Барса

Допомагаючи розміновувати Херсонщину, Барс уже майже не зважав на звуки вибухів та інші незвичайні для нього речі. Свій перший бойовий досвід роботи під канонаду артилерії він отримав на Харківщині: минулого вересня львівський кінолог з собакою працювали в Ізюмі.

Пострілів пес не боявся, бо на це його вчили. А ось коли вперше чув вибухи, то підводив голову і намагався зрозуміти, що відбувається. Але за декілька днів вже адаптувався та не відволікався від роботи.

“Робота в зоні бойових дій відрізняється від роботи в тилу тим, що ти дивишся, куди можна зайти з собакою, та зважаєш на те, аби він не поранився”, — пояснює інспектор кінологічної служби.

Андрій Симчук з Барсом на завданні

Андрій Симчук з Барсом на завданні. Фото з особистого архіву Андрія Симчука

Так в зруйновані будинки, де було багато битого скла, Барс заходив у спеціальних черевичках. Щоправда, деколи собаці не подобається взуватися. Але коли починається робота, то він забуває про них.

Робота під обстрілами

Розповідаючи про розмінування Херсонщини, Андрій Симчук каже, що ця робота йому подобається. Виявляючи вибухові пристрої, які ще не вибухнули, він рятує чиєсь здоров’я або життя.

“Чи було мені страшно? Було. Але коли я працюю, то я розумію, що розмінування залежить від мене, моїх вмінь, знань та навичок. А ось коли працюєш під обстрілами, то тут не все від мене залежить”, — каже він.

Так одного разу, вже ближче до завершення робочого дня, кінолог почув, як російська артилерія почала обстрілювати ту місцевість, де вони працювали.

“Я почув перший вибух і зрозумів, що треба лягати. Тільки сховалися, як по деревах посипалися осколки”, — розповідає Андрій Симчук.

Барс той обстріл пережив досить спокійно, наступного дня він вже працював на іншій ділянці.

Нові бійці у команді

Поки кінолог разом з Барсом виконували бойові завдання на Херсонщині, кінологічний загін поліції Львівщини отримав нових собак з Голландії. І тепер одна з них, німецька вівчарка Цокі, навчається шукати вибухові речовини та зброю.

“Йому півтора року. В нього вже є база для того, щоби він став хорошим пошуковцем вибухівки. Тепер він буде вчитися цьому”, — говорить старший лейтенант.

І додає, що протягом цього місяці, відколи Цокі та інші собаки мешкають в Україні, тварини навчилися розуміти українську і добре реагують та виконують команди, які їм віддають українські кінологи.

Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram

“Я розмовляю з ним українською. Він все розуміє та йде на контакт. Бачу, що протягом місяця він вивчив українську мову”, — каже Андрій Симчук.


Джерело: Суспільне мовлення України