Отримав поранення у Бахмуті: історія прикордонника Іллі “Махача”

Прикордонник Ілля з позивним “Махач” добровільно став на захист України з перших днів повномасштабного вторгнення. Спершу був на Волині та Чернігівщині. Після двох місяців оборони Бахмута Ілля отримав осколкові поранення руки, ноги та обличчя. Після лікування продовжив працювати інструктором-кінологом на Львівщині.

Про свій бойовий досвід та життя на фронті, розповів Суспільному.

Іллі — 29 років, він з Донецької області. До повномасштабного вторгнення служив прикордонником у Мар’їнці, у Краматорському загоні. Повномасштабна війна застала його на Львівщині, де він проходив навчання на кінолога разом зі своєю службовою собакою Айзою.

“Почалася війна, почали набирати резерви і кудись відправляти. Нас, курсантів, не брали, бо не мали права, і я пішов добровольцем. Мені запропонували залишись в одному з пунктів пропуску, але я не зміг, бо мій підрозділ уже воював, а я не воював, бо я в навчальному центрі і я б не зміг їм нормально дивитись в очі. І поїхав, добровільно”, — каже кінолог Ілля з позивним “Махач”.

Спочатку Ілля тримав оборону північного кордону у Волинській області. Потім виконував бойові завдання на Чернігівщині, а на початку січня його підрозділ відправили у Бахмут.

“Як зустрів свій перший бій. Це був дуже шок. Ми приїхали вночі, вранці нас підняли і за наказом, вирушили на позиції, укріпитись там в посадці, але по рації прозвучала команда йти на штурм, для нас це був трішки шок, але ми зібрали свою волю в кулак та пішли, було важко, я побачив першу кров, першим загиблих побратимів, так і почалась служба в нас в Бахмуті”, — каже Ілля.

Ілля “Махач” у зоні бойових дій. Скриншот з відео наданого військовим

Ілля розповідав, що найважче йому було втрачати побратимів.

“Важко було бачити смерть побратимів, з якими весь час — їли, спали разом. Дуже важко, мороз, від нього нікуди не сховаєшся. Це коли ти лягаєш, прокидаєшся і холодно, спати холодно. Мінус 25, а ти спиш у відкритому полі. Але зігрівались, коли йшли штурми. Не було такого, щоб тиша, щоб якийсь відпочинок чи лайтово стало — ні. Кожен день, добре що бк (бойових комплектів, — ред.) вистачало, постійно насипали”, — пригадує Ілля.

Також військовослужбовець пригадує, що боялися полону.

“Я два рази виходив з оточення. Це коли ти збоку вже бачиш ворога, вони вже обходять і чуєш їхні голоси, як вони кричать: “Здавайтесь”. У кожного була своя граната, як говориться — остання. У мене теж була граната, не знаю чи зміг би я нею скористуватись, чи ні, але в полон не збирався здаватись”, — каже Ілля “Махач”.

Прикордонник Ілля “Махача” у зоні бойових дій. Скриншот з відео, наданого військовим

Розповідає, на фронті йому дуже допомагали молитва та підтримка коханої дівчини.

“Кулі свистять, залягаєш, страшно було це перший бій, обличчям в землю і я просив Господа: “Поверни цілим до жінки”. Нічого більше — просто хочу побачити ще раз. Так і допомогло, молився два рази на день. Жінка як поїхав надіслала молитву з собою Псалом 90 Давида. Там в Бога дуже сильно віриш, бо тільки на нього надія є і на побратимів”, — додає військовослужбовець.

У лютому у Бахмуті Ілля отримав поранення. Позицію атакував російський дрон.

“Ворожий дрон з’ясував нашу позицію і було два прильоти в будинок. Перший приліт я спиною був — то заділо руку і ногу, зразу впав застогнав, почув що щось пече в руці. Попросив побратимів, щоб наклали турнікет. Встаю шукаю свою зброю, а тут другий прихід. І в обличчя залетіли осколки. Але сам вийшов до точки евакуації, навіть хлопцям допомагав”, — пригадує день свого поранення Ілля.

Три місяці тривало лікування та реабілітація.

“Спочатку було важко. Я потрапив в госпіталь. Там інше життя. Коли потрапив назад в тил, то було дуже важко спочатку, була агресія, відчував якусь несправедливість, але звик. Розумію, що тут інші правила життя. Дуже сумував за побратимами, хотів до них повернутись”, — каже Ілля.

Отримав поранення у Бахмуті: історія прикордонника Іллі “Махача”. Суспільне Львів

Після поранення Ілля зміг повернутися на службу. Тепер він працює інструктором-кінологом на Львівщині разом зі своєю напарницею — дворічною собакою Айзою.

“Я як перший раз її побачив, сказав — це моя собака, дуже в неї закохався. Дуже активна, розумна, як людина”, — каже Ілля “Махач”.

Водночас Ілля не відкидає того, що може поїхати знову у зону бойових дій.

“Викличуть — звичайно, що поїду, бо інакше не може бути. Якщо ти чоловік, називаєш себе українцем, ти маєш бути там хоча б раз, хоч два — ти маєш бути там, щось зробити для своєї країни”, — каже Ілля “Махач.