Нелегальний джипінг в Карпатах. Що кажуть екологи та експерти з екополітики

Поїздка гірським бездоріжжям Карпат на джипах, квадроциклах, багі шкодить природі, наражає на небезпеку піших туристів та нищить місцевість. Попри це випадки нелегальних оффроуд-ралі у Карпатах регулярні.

Суспільне дізнавалось, яка зараз ситуація з джипінгом у Карпатах, наскільки це шкодить довкіллю та яка відповідальність загрожує порушникам.

Ситуація незмінна

На початку вересня поліцейські оштрафували 28-річного львів’янина, який був організатором нелегальних джипінг-турів у Карпатах, за розведення вогню в лісі. Джипери самі зняли на відео, як їздили лісами на позашляховиках і палили багаття біля села Вільшани Хустського району, що на Закарпатті, та виклали все у соцмережі. Виявилося, що група туристів проходила екскурсійний тур. Їх маршрут для джипінгу пролягав через Івано-Франківську, Закарпатську та Львівську області.

Львів’янина притягнули до адмінвідповідальності за ст.77 КУпАП (порушення вимог пожежної безпеки в лісах) та оштрафували до 105 грн.

За словами кандидатки біологічних наук, провідної наукової співробітниці Інституту екології Карпат Національної академії наук України Оксани Марискевич, ситуація із джипінгом у Карпатах давно не міняється: гірськими масивами та полонинами надалі їздять джипи, квадроцикли та інші транспортні засоби.

Складними і проблемними залишаються території навколо гір Високий Верх та Зворець у Сколівських Бескидах, де ґрунтові дороги займають все більші площі з огляду на формування досить глибоких ярів. У Славську, Волосянці місцеві мешканці пропонують туристам і відвідувачам численних баз відпочинку підніматися на схили, їздити околицями, долати гірські перешкоди. Не менш складною залишається ситуація в Івано-Франківській та Закарпатській областях.

У питаннях джипінгу, як каже науковиця, є дві великі проблеми. Перша — це законодавчі моменти.

“Законодавство щодо використання транспортних засобів на гірських шляхах в Україні вкрай недосконале. Передусім, це стосується відсутності номерних знаків для квадроциклів, які використовуються поза вулично-дорожньою мережею, тобто в гірській місцевості. Бо якщо квадроцикл без номерних знаків, то вирахувати хто власник, скільки є порушників неможливо. Плюс дохід від їх експлуатації не йде в місцеві бюджети, а комусь у кишеню”, — каже Оксана Марискевич.

Геть по-іншому є за кордоном: кожен квадроцикл має реєстраційний номер і виїзд такого транспортного засобу на лісові дороги чи території природно-заповідного фонду є забороненим законодавчо та достатньо жорстко контролюється. Зокрема, у Польщі заїзд квадроцикла чи іншого транспортного засобу на лісову дорогу призводить до штрафу розміром від 5 до 50 тисяч гривень.

У нас, за словами співрозмовниці, навіть складно зафіксувати порушення в межах заповідників чи національних природних парків, бо на місці має бути представник природоохоронної установи та представник поліції.

“А де їх знайти, наприклад, на висоті 1200 чи 1600 метрів над рівнем моря? Відтак, оштрафувати неможливо”, — обурюється науковиця.

Друга проблема — це шкода довкіллю. Зокрема, за словами Оксани Марискевич, порушується рослинний та ґрунтовий покриви, знищуються рідкісні види рослин, має місце акустичне забруднення в межах територій масового розмноження пернатих і ссавців, а також земноводних, локалітети розмноження яких зосереджені в тимчасових водоймах, що знаходяться власне на дорогах, якими здійснюється ралі в гірських місцевостях.

Адвокатка, старша експертка з екополітики ГС WWF Україна Софія Шутяк наголошує, що варто розрізняти спортивний джипінг від несанкціонованого.

“Якщо це спортивний джипінг, то він врегульований на рівні спортивних асоціацій, федерацій, є Постанова Кабміну, яка регулює порядок поводження на трасах. Такий тимчасовий проїзд, якщо він є узгоджений, оминає об’єкти природоохоронного фонду, обраховується шкода, яка буде заподіяна довкіллю, і вартість для відновлення та прибирання. Але є й інший джипінг, який працює за принципом вседозволеності”, — веде розмову спеціалістка.

За її словами, кожен українець повинен дотримуватись законів та Конституції України і лише тоді буде порядок.

“У статті 66 Конституції України йдеться, що кожен зобов’язаний не заподіювати шкоди довкіллю. Тобто, є закладена проактивна позиція і треба поширювати цей наратив серед людей: не знаєш — не роби. Правил повинні дотримуватись усі. Якщо у Законі України “Про автомобільні дороги” читаємо, що автомобілі повинні їздити по дорогах, то квітник і трава — це не є дорога і за це має бути відповідальність”, — каже вона.

Головними регуляторами у цьому питанні повинні бути громади, які й мають визначити статус всіх проїздів. Але шкодять місцевості, нівечать природу, відлякують тварин і птахів, перешкоджаючи їхній життєдіяльності часто самі ж місцеві мешканці, дозволяючи іншим їздити квадроциклами по зеленій місцевості.

Штрафи

Сума штрафів, за словами Софії Шутяк, залежить від виду порушень. Є штрафи з Кодексу України про адміністративні правопорушення, але якщо зафіксоване знищення у великих масштабах, мова може йти і про кримінальну відповідальність.

“Наприклад, якщо зафіксовано подорож в межах об’єкту природно-заповідного фонду, то відповідно до статті 91 Кодексу про адмінправопорушення “Порушення правил охорони та використання території та об’єктів природно-заповідного фонду”, передбачені такі санкції, як накладення штрафу на громадян від 9 до 24 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушень та незаконного добування природних ресурсів.

Для посадових осіб — штраф від 15 до 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією знарядь. Тобто, навіть якщо штрафи невеликі (сума одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян становить 17 гривень), — в межах 408 гривень для громадян та 510 грн — для посадових осіб, то конфіскація транспортного засобу без повернення вже суттєво”, — пояснює експертка.

Софія Шутяк додає, для того, аби притягнути порушника до відповідальності і накласти штраф, працівник природно-заповідного фонду має бачити, що сталось, скласти протокол і так далі.

Більші штрафи з конфіскацією можливі коли є порушення вимог щодо охорони видів тварин і рослин, що занесені до Червоної книги. Якщо, наприклад, науковець чи працівник природно-охоронного фонду виїде на місце і зафіксує знищення певних видів червонокнижних рослин чи тварин. Відповідальність настане за статтею 90 про адмінправопорушення. Це тягне за собою накладення штрафу на громадян від 20 до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно добутого і на посадових осіб — від 30 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно добутого, тобто 340-510 грн або 510-850 грн.

Наслідки джипінгу в Карпатах. Фото: Суспільне Львів, архів, 2022 рік

Якщо ж шкода буде значною — може настати кримінальна відповідальність. Для цього потрібно зафіксувати дії порушника і написати на нього заяву в поліцію.

Проте, за словами Софії Шутяк, відповідальність не настає автоматично. Все відбувається через суд. При тому, має бути дотриманий двомісячний термін, і на цьому етапі, за словами адвокатки, підключається захист (адвокати) обвинувачених, які аналізують протокол, можуть вказати на неточності. У результаті до відповідальності можна нікого і не притягнути.

Чи є вихід із ситуації?

Контролювати ситуацію, охороняти території від незаконних роз’їздів джипами, квадроциклами гірськими місцевостями з початком повномасштабної війни стало ще проблемніше.

“Якщо говорити про Українські Карпати, то минулого року близько 10-15% працівників охорони національних природних парків та лісової охорони загалом мобілізували до ЗСУ. Приблизно така ж ситуація зараз. Території не мають достатнього рівня охорони та й, зрештою, що може зробити один охоронець, коли квадроциклів чи джипів десятки”, — ділиться думками наукова співробітниця Інституту екології Карпат Національної академії наук України Оксана Марискевич і каже, що виходу з цієї ситуації не бачить.

За її словами, щоб був порядок, треба, аби кожен учасник цього процесу був задіяний, а їх достатньо — мешканці населених пунктів, керівництво територіальних громад, поліція, екоінспекція тощо. Наразі — це нереально.

Софія Шутяк додає, що вихід — не в зміні законодавства, а в практиці застосування. Все має початись з бажання до змін: якщо хтось вчинив неправильно, то має нести за це відповідальність. Наразі люди до цього не готові, навпаки, свідомо їдуть в гори і займаються джипінгом, нищенням природи, порушуючи закон.

“Законодавство не варто міняти, всі правила достатньо приписані, щоб притягнути винних до відповідальності і доказом того є чинний на сьогодні реєстр судових рішень. Також досвід показує, що немає значення, який розмір штрафу заплатить порушник, важливо, щоб він був невідворотній і притягнення до відповідальності настало. Тоді це дисциплінує і надалі змушує задуматись над діями та вчинками. А якщо вкінці порушника до відповідальності не притягнуть, все одно буде ефект від того, що це може настати. Витрати на адвоката, розголос справи запам’ятається надовго і не факт, що повториться”, — додала Софія Шутяк.