“Найперші складнощі — бруківка та бордюри”: військовослужбовець про доступність Львова

Військовослужбовець Олексій Притула отримав поранення на фронті. Наразі він на етапі протезування. А допоки не може ходити — пересувається на кріслі колісному. Військовий розповів про складнощі пересування у місті та оцінив наскільки доступним є Львів.

Олексій Притула з Одеси. До повномасштабного вторгнення працював ветеринарним лікарем. А від літа минулого року служив у десантно-штурмових військах. Розповідає, що поранення отримав під час наступу на Лиман. Відтоді — лікується та протезується на Львівщині.

“Найперші складнощі для людини у візку у Львові — це бруківка. Не кругом є така, що можна більш-менш нормально їздити. Також це — бордюри. Це просто жах. Навіть там, де вони начебто зрізані, це все одно потребує якихось навичок, які треба дуже довго виробляти і напрацьовувати”, — розповідає військовослужбовець Олексій Притула.

Також військовий каже, що немає позначок, де у місті розташовані інклюзивні вбиральні.

“Основне, на мій погляд — це туалети. Відсутність цих туалетів або відсутність якихось вказівок на існування цих туалетів. Так, я знаю кілька закладів, куди я можу потрапити в принципі. Хоч в більшу частину з них мене доведеться заносити якимось чином і там я можу сходити в туалет”, — каже військовослужбовець.

Пересуватися містом Олексію допомагає його дружина Юлія. Вона розповідає, які проблеми з інклюзією помітила у львівських закладах харчування.

Юлія — дружина Олексія Притули. Суспільне Львів

“Знаходжу заклади, у яких є ця позначка “інклюзивні”. Починаю дзвонити. Прийшла в один заклад, запитую чи можу я з чоловіком потрапити. Відповідають: “Можете. Але у нас туалет в підвальному приміщенні, але у нас є ліфт. Я така: ну добре, ми приїдемо. Але ліфт не працює”. Тобто, у нас є гарний туалет, широкий, але до нього там чотири сходинки”, — розповідає дружина військового Юлія Притула.

Юлія та Олексій Притули розповідають, що деякі заклади мають переносні пандуси. Тоді людина на візку може проїхати без сторонньої допомоги. Водночас подружжя зауважує, що у середмісті Львова деякі кав’ярні облаштовують літні майданчики на тротуарах, відтак пересуватися на кріслі стає важче.

Доступність Львова. Суспільне Львів

Директор міського департаменту житлового господарства Орест Тимчишин каже, що мерія може лише рекомендувати ресторанам ставати більш доступними.

“Можемо рекомендувати, спілкуватися з ними. Оскільки і постановою Кабінету Міністрів є прописані речі, що влаштування пандусів не потребує спеціальних дозвільних документів. Процедура є досить проста. Є трошки проблематика, тому що місто історичне. Є центральна частина, є пам’ятки, які ми не можемо перетворювати на власний розсуд”, — каже директор міського департаменту житлового господарства та інфраструктури Орест Тимчишин.

Переносний пандус у одному із закладів Львова. Суспільне Львів

Поступово у Львові оновлюють і громадський транспорт, щоб він ставав більш доступним для людей на візках, говорить начальник міського управління транспорту Орест Олеськів.

“У нас найкраща ситуація в комунальному автобусному транспорті, де більше, ніж 80% рухомого складу є низькопідлоговими. Також нам вдалося оновити тролейбуси, вже близько 75-80% є низькопідлоговими. Гірша ситуація з трамваями, тому що вони є дорожчими”, — говорить начальник міського управління транспорту Орест Олеськів.

Архітектор Андрій Лесюк зауважує, що проблемою на шляху до інклюзії є застарілі державні будівельні норми.

“Зараз навіть є багато житлових комплексів, які тільки починають будуватися, чи громадських будівель, які виконуються зі сходами. З другорядними пандусами. Тобто, будівля повинна будуватися, в першу чергу, “в нуль”. Тобто, захід має бути повністю доступний для людей з інвалідністю. Потрібно будь-яку вулицю при реконструкції робити максимально рівною. В жодному разі бордюр вас не врятує від автомобіля”, — каже архітектор Андрій Лесюк.

“Найперші складнощі — бруківка та бордюри”: військовослужбовець про доступність Львова. Суспільне Львів

Сам військовий Олексій Притула розмірковує, що саме можна покращити для пересування людей на візках:

“Сам термін “інклюзивність” саме про це: щоб я щось міг зробити, маючи моменти, які мені не дозволяють користуватися всім, чим я раніше користувався. Робити це сам, без зайвої допомоги. Це — поручні, вони мають бути кругом. Це — сходи, пандуси. Я б дуже хотів мати якийсь реєстр місць і хочу, щоб ці місця якось промотувались серед людей з подібними до моєї травми”.