На Львівщину повернулися прикордонники, які воювали на Донеччині

13.02.2023

158 2 хвилин читано

На Львівщину повернулися троє прикордонників, які боронили Україну на Донецькому напрямку. Захисники воювали з військами РФ у складі зведеного підрозділу поблизу Авдіївки. Своїми історіями прикордонники поділились із Суспільним.

Прикордонник Сергій Любинецький не був вдома півроку. Увесь цей час він боронив Україну. Спочатку на північному кордоні, а останні три місяці — на Донеччині, поблизу Авдіївки.

“Задача була — недопущення прориву ворога зі сторони Донецька і унеможливлення оточення населеного пункту. Мій підрозділ був сформований здебільшого з кінологів і, коли ми прибули, це трохи було скептичне ставлення до нас як до прикордонників, як до кінологів. А потім наші побратими зі Збройних сил України не хотіли нас від себе відпускати. Хлопці зарекомендували себе тільки з позитивного боку і досить гарно себе проявили”, — каже Сергій Любинецький.

Сергій Любинецький. Суспільне Львів

Був на Сході й Іван Книш, викладач університету Франка. На фронті чоловік отримав позивний “Професор”. Іван пішов воювати одразу на початку повномасштабного вторгнення. Його мобілізували у прикордонні війська. Розповідає, він колишній боксер і не мав військового досвіду. Останні місяці провів на Авдіївському напрямку. За участь у бойових діях Іван Книш отримав від Президента України орден “За мужність” третього ступеня.

“У нас було досить таке серйозне бойове зіткнення, атака на наші позиції, яку нам вдалося досить швидко відбити. Правда при цьому був наш прикордонник поранений і ЗСУ понесли втрати, але всю штурмову групу ми знищили. Нагородили не тільки мене, але й інших прикордонників. Вони витягнули нашого побратима з вогню пораненого і здійснили його евакуацію на безпечну територію”, — каже військовий.

Іван Книш. Суспільне Львів

Повернувся з передової також Ігор Карпів. Чоловік — колишній контрактник. Зі служби звільнився у 2010 році. Останніх чотири роки він працював маркетологом в IT-компанії. На початку повномасштабного наступу Ігор одразу ж пішов у військкомат.

“У мене не було сумнівів: йти чи не йти. Одразу прийняв для себе рішення. Попередньо у мене батько в 2014-2015 роках на початку АТО воював, був поранений. І з того часу в мене тягнеться таке відчуття помсти, тому й не вагався”, — каже прикордонник.