“Ми беремо квіти, бо це — вияв любові”: у селі на Львівщині відмовилися від вшанування померлих штучними квітами

У селі Вільшаник Самбірського району громада, яка належить до УГКЦ, повністю відмовилася від вшанування пам’яті померлих штучними квітами, а нещодавно там також зняли пластикове покриття церкви та замінили його на дерев’яне. Настоятель храму Олег Здреник розповів Суспільному про те, як у їхньому селі вирішили відмовитися від штучних квітів та що мотивує людей не повертатися до цієї традиції.

Олег Здредик служить у цьому селі вже 7 років. Розповідає, що під час похоронних церемоній використовують лише живі квіти у кошиках з лози вже упродовж 5 років. Якщо бувають випадки, коли хтось з іншої громади чи родини привіз на похорон штучні квіти, діють за принципом “мертве до мертвого”: штучні квіти складають на могилу та присипають землею.

Яким був шлях відмови?

Я священник Української греко-католицької церкви. Наша церква вже багато років говорить про цю відмову і я думаю, що немає у нашій церкві жодної парафії, де б не було про це сказано. Можливо, не всі настільки приділяють цьому увагу, можливо не всі громади мають можливість вчинити так, як ми. Іноді громади поділені між різними конфесіями і знайти мову складніше. Мій попередник це започаткував, я підхопив.

Ми почали говорити про екологію, здоровий глузд, відповідальність за планету і за те, що ми залишаємо по собі. Тоді ми з нашими активістами рік часу наполегливо проводили просвітницьку роботу.

На початку були спроби, коли не з нашої громади приїжджала родина і привозила за старими звичками штучні квіти на похорон, то мешканці села казали, що людина на живу квітку не заслужила.

Бувають такі випадки, що люди не висаджують живі квіти, мотивуючи тим, що живуть далеко, не мають можливості часто навідуватися на могилу, а близьких родичів у селі немає. Водночас штучні квіти є шкідливими. Що порадите робити таким людям?

Якщо говорити про первинну нашу мотивацію, чому ми так зробили, вона не була екологічна. Нам йшлося більше про внутрішній посил — для чого ти несеш цей букет чи вінок, що ти вкладаєш у це.

Відповідь буде одна: чи ми йдемо на похорон, чи їдемо на батьківські суботи, чи в часі Паски — ми беремо квіти, бо це є вияв любові, поваги, такої видимої.

Я хочу задекларувати свою повагу і воно не в’яжеться, адже приклад з живими людьми, коли ми також щось таке робимо на день народження, на весілля чи ювілей, коли ми ідемо та хочемо якось видимо виявити повагу до цієї людини, то беремо живі квіти.

Але нікому б в голову не прийшло принести на день народження гарний пластиковий букет квітів, бо вони довше постоять. Я не думаю, що хтось би до цього додумався. Наприклад, на весілля до молодят принести гарний великий пластиковий букет, бо він буде довше стояти і довше буде тобі про нас нагадувати.

Ми несемо живу квітку, як видимий символ живих стосунків з людиною, про це варто пам’ятати.

Мешканці села Вільшаник прощаються з полеглим воїном. На прощання приносять живі квіти у кошиках з лози. Facebook: Церква Св. Параскеви у селі Вільшаник

Відповідаючи на ваше запитання, що робити людям, котрі не мають можливості часто відвідувати могили, це також питання про твої відносини з цією людиною

Можна зробити ковану квітку, нічого не садити, попросити сусідів — заплатити їм гроші, щоб вони доглядали за могилою твоїх родичів. Можна зробити пам’ятник, щоб він не заростав, але щоб там було охайно. І коли ти матимеш можливість приїхати на могилу до своїх рідних, щоб тобі не було соромно за те, що ти через заклопотаність не мав можливості відвідати цвинтар хоч кілька разів на рік.

У нас є багато пам’ятників, де є ковані троянди. Чи де сусіди доглядають, коли люди виїхали. У нас є похоронені 14 німецьких воїнів. У свій час родичі цих воїнів знайшлися, вони приїхали до нас в село, знайшли людину, котра готова доглядати за могилою, питання вирішилося, ця могила доглянута.

Чи була частина людей проти, яким чином їх переконали?

Я не думаю, що багато людей буде в Україні проти цього. У мене така думка: ми коли звикаємо до певного типу поведінки, для того, щоб нам призвичаїтися до чогось іншого, потрібна аргументація і трошки часу.

Я не бачив у себе в громаді людей, які були проти. По-різному бувало, бо людина багато років робила так, а хтось хоче ламати традиції. Але коли воно є проговорене, не одноосібно вирішене, це тоді набуває зовсім іншого характеру.

Отець Олег Здреник. Facebook: Церква Св. Параскеви у селі Вільшаник

Просто треба нормально пояснити людині, проговорити, бути поруч з нею, а не насаджувати свої цінності. Бо коли ми насаджуємо цінності, це знецінює ці цінності з якими людина жила дотепер, відповідно, щось нове може зустрітися з агресією чи спротивом.

У селі також є контейнери для сміття, зокрема для скла з лампадок

До того ми мали 3-4 причепи сміття з кладовища на рік. Зараз ситуація інша. В нас є органіка, ми її складаємо, вона перегниває, а відходи, котрі не розкладаються, для них є контейнер. Раз в місяць приїжджають служби, що забирають сміття. Село уклало договір з компанією, котра займається утилізацією побутових відходів. Автомобіль проїжджає по селу і забирає сміття, люди виставляють сміття, яке не переробляється. Також їде повз церкву, кладовище та забирає відходи.

Торік у селі завершили роботи над церквою. Храм старовинний, збудований у 1886 році, був обшитий зеленим пластиком.

Вигляд храму перед заміною. Facebook: Церква Св. Параскеви у селі Вільшаник

Це покриття вирішили замінити на схоже до автентичного

Ми довго з тим боролися, бо це був коштовний об’єкт. Торік ми повністю закінчили зміну фасаду. Ми зберегли частину гонти на даху, замінили на інше покриття, яке є схоже до гонти. Здавна він увесь був перекритий гонтою, зараз і гонта не така, і дорога.

Храм після заміни. Фото опублікував Степан Павлішак

Понад 90% вартості нового покриття становили пожертви парафіян, місцева влада допомогла з заміною вікон. Тепер всім подобається церква і всі показують її іншим. Це теж про екосвідомість нашого села.

Читайте також