Лялька-мотанка у кримськотатарському стилі: у Львові провели майстер-клас

Три години поспіль у Львові учасники майстер-класу виготовляли ляльку-мотанку у кримськотатарському стилі під керівництвом кримськотатарської майстрині Ельміри Белялової.

Як розповіла Суспільному майстриня, вона виготовляє таку ляльку за п’ятнадцять хвилин.

Майстер-клас для тих, кого з дому вигнала війна

Майстер-клас розпочався зі знайомства.

“Я — з Харкова. Я — з Херсону. Я — з Краматорська. Я — двічі переселенка: спочатку виїхала з Донецька, а торік — з Херсона”, — розповідають про себе жінки, які зібралися в одному колі, аби виготовити для себе свою берегиню.

Ірина виїхала з Авдіївки разом зі старенькою мамою. Мама до останнього не хотіла покидати свій рідний дім. Ірина каже, що не займається рукоділлям. Але прийшла на майстер-клас, аби відволіктися від думок, відпочити та спробувати себе у новій справі. Наприкінці майстриня похвалить ляльку-мотанку, яку виготовила жінка.

Ельміра Белялова — теж вимушена переселенка. Розповідає, вона народилася в Узбекистані, куди депортували її батьків. У 1995 році їй вдалося приїхати до Криму. Згадує, що тоді не змогла знайти собі роботи: їй всюди відмовляли, аргументуючи тим, що існує якась квота для кримських татар, яка вже заповнена. Тоді вона сама створила собі роботу: почала навчати дітей кримських татар техніці кримськотатарської вишивки та пошиттю національного костюма.

А після окупації росіянами Криму вона змушена була виїхати до Львова.

“Мої батьки 45 років очікували, щоб повернутися до Криму. А я ось десятий рік очікую на визволення свого рідного краю. Коли я виїжджала, мене питали: “Чого ти так тримаєшся за свою Україну? “. А я відповідала: “Я ціную свободу”, — каже вона.

У Львові майстриня відразу долучилася до волонтерської групи Hand Made та вже дев’ять років поспіль шиє медичні ноші. Попри те, що від постійної роботи за швейною машинкою у неї болить спина, вона не полишає цієї роботи.

“Мій чоловік каже, що після нашої перемоги, коли ми повернемося додому, у Крим, він не дозволить більше мені сісти за швейну машинку”, — говорить вона.

Берегиня у кримськотатарському стилі

Близько тридцяти людей зголосилися до участі у майстер-класі.

Ельміра Белялова каже, що свою першу мотанку вона зробила у п’ять років. Зараз їй — 65. То ж ляльок за цей час виготовила безліч. Ляльки робить та дарує. Окрім того, вона вважає своїми мотанки, які виготовляють її учні.

Під час роботи хтось висловлює думку, що варто б мати ще й клей, аби щось там підклеїти.

Посередині майстриня Ельміра Белялова під час майстер-класу. Фото: Маріанна Попович/Суспільне Львів

“Я працюю з дітьми. Тому розробила майстер-клас так, аби він був максимально безпечним. Бо я вже знаю: даси дитині пляшечку з клеєм, тільки відвернулася, а пляшечка вже перевернулася, клей розлився. І голки діти увесь час гублять. Тому ми зараз, перед тим як розпочати робити ляльку, зробимо подушку для голок”, — командує майстриня.

Учасниці роблять подушки у формі капелюшка. За словами Ельміри, якщо до цієї подушки-капелюшка причепити ще смужечку фатину, то та, хто її виготовив, скоро одружиться.

Потім усі узялися до виготовлення ляльки-мотанки. Хоча усім видали однакові шматки тканини та однакові лекала, результат у кожного — різний.

“Так і має бути. Кожна з вас — майстриня, яка творить своє диво. Згодом, вдома, ви можете прикрасити ляльку бісером, вишивкою чи ще чимось. І обов’язково — дайте їй ім’я”, — радить Ельміра Белялова.

Щодо обов’язкових вимог, то лялька-мотанка у кримськотатарському стилі повинна мати велику хустку на голові, яка сягає пояса. Ось тільки зав’язати хустку можна по різному: у когось це — сувора господиня, у когось — кокетка.

Кримськотатарська лялька з українською душею

Кримськотатарська громадська діячка Леране Тульчий, яка також через окупацію Криму виїхала з дому спочатку до Ірпеня, а торік — до Львова, каже, що для неї лялька-мотанка — це образ господині.

“У неї і хустка на голові, і фартушок — як в українок. Ми створили синергію українського та кримськотатарського”, — пояснює вона.

Леране каже, що інформації, чи мали кримські татарки автентичні ляльки-мотанки, зараз немає.

“Через депортацію мого народу ця інформація втрачена. Давали 15 хвилин на збори й людей вивозили з їхніх домівок. Люди брали найнеобхідніше. І мабуть, це була не лялька. Але добре, що є історія української мотанки, яка надихає на створення кримськотатарського образу. Тому ми взяли це на основу”, — говорить громадська діячка.

Леране Тульчий також виготовляє ляльки-мотанки. Каже, що одна з них називається так, як і її бабуся — Медіне-Шарфе.

“Моя бабуся народилася в Судаку. Пережила депортацію, жила в Узбекистані. На жаль, бабуся вже покійна. Цю ляльку я бережу вдома”, — каже вона.

А також Леране разом з Людмилою Верещагіною з Полтавщини виготовили ляльки-мотанки та торбинки з кримськотатарським орнаментом для благодійного ярмарку в Німеччині, гроші з якого передадуть для потреб ЗСУ.