Колабораційна діяльність: юрист зі Львова пояснює, що підпадає під це визначення

23.10.2022

138 4 хвилин читано

Колабораційна діяльність підпадає під статтю 111 — “Державна зрада” Кримінального кодексу України. Водночас не кожна взаємодія з ворогом є колабораціонізмом. Що можна вважати колабораціонізмом, а що ні, та чому не слід таврувати людину “колаборантом” у інтерв’ю Суспільному розповів доцент Львівського університету імені Івана Франка та юрист Олександр Марін.

Труднощі визначення поняття “колаборант”

За словами Олександра Маріна, законодавець не визначає поняття “колаборант”, натомість ввів у Кримінальний кодекс статтю “Про колабораційну діяльність”.

“Колабораціонізм, як явище, можливе лише на окупованих територіях. По-друге, ця діяльність полягає у добровільній усвідомленій співпраці з ворогом. По-третє, така діяльність повинна здійснюватися населенням окупованих територій. Четверта – така діяльність повинна спрямовуватись на шкоду Україні або союзникам нашої держави, або громадянам України”, — розповідає юрист.

Офіційно видів колабораційної діяльності не встановлено

Олександр Марін виділяє основні сфери діяльності, які можуть підпадати під колабораційну діяльність.

Інформаційна співпраця з державою-агресором — найпоширеніший вид (публічно підтримувати агресію, заперечувати агресію, закликати та підтримувати проведення референдумів на окупованих територіях і т.д.);
Дійова підтримка (допомагати державі-агресору реалізувати свою політику на окупованих територіях, організовувати та проводити вибори або референдуми);
Робота на державу-агресора або робота в її інтересах (обіймати посади або виконувати різну роботу в окупаційних адміністраціях держави-агресора);
Економічна співпраця з державою-агресором (ціла низка різновидів пов’язана із передачею майна).

Коли в українському законодавстві взагалі з’явився термін “колаборант”, “колабораціонізм” до війни чи після?

Юрист каже, що від 2001 року в українському законодавстві, зокрема, у кримінальному кодексі, є стаття “Державна зрада”. Колабораційна діяльність є однією із її форм.

“Це надання іноземній державі чи організації допомоги у проведенні підривної діяльності проти України. І за цією формою, цією статтею, була оцінені поведінка певних посадових осіб, службових осіб, які залишилися в АР Крим і перейшли на службу в державні органи РФ”, — каже Олександр Марін.

Водночас, за словами юриста, визначення поняття “Державна зрада” було абстрактним. Втім, відповідальність за співпрацю з ворогом визначає не лише вона.

“Є стаття 111 з позначкою “2”, яка була прийнята через місяць. Вона називається “Пособництво державі-агресору”. Вона більш сувора, ніж колабораційна діяльність. Разом з колабораційною діяльністю була прийнята стаття 436 з позначкою “2”, де встановлена відповідальність за виправдання агресії. І номер “436” з позначкою 2 — в останньому розділі Кримінального Кодексу, це кримінальне правопорушення проти миру і безпеки людства”, — пояснює юрист.

Чи може підприємець, який сплачує податки окупаційній владі, вважатися колаборантом?

Юрист каже, що далеко не кожен підприємець, хто залишився на окупованій території, є колаборантом.

“Складно говорити про сплату податків, оскільки податки сплачуються в офіційно встановленому порядку відповідним державним органам, яких немає на окупованих територіях. Тобто це є квазіорганізації, які Україною не визнаються, відповідно, ці сплати не є податками. І говорити про те, що підприємець сплачує податки, можливо, не зовсім правильно”, — пояснює Олександр Марін.

Колабораціонізмом не може бути відсутність вибору

Якщо людина була змушена піти на співпрацю з ворогом через загрозу, це не підпадає під колабораційну діяльність.

“Відсутність в людини вибору, ми про це дуже часто забуваємо, коли оцінюємо поведінку колаборантів або не колаборантів, тобто людей, які перебувають на тимчасово окупованих територіях. Ми завжди повинні мати на увазі, що інколи наші громадяни вимушені передати майно. Інколи вони під страхом смерті вимушені працювати в інтересах держави-агресора”, — каже Олександр Марін.

Водночас підприємство може працювати у взаємодії з державою-агресором. Юрист пояснює, що буде колабораціонізмом, а що — ні:

“Якщо підприємець провадить діяльність у взаємодії з державою-агресором, тобто спільно з органом державної влади, наприклад, шиє бронежилети для народної міліції ДНР — така господарська діяльність є колабораційною. Вона перш за все здійснюється на шкоду Україні. Якщо підприємець вирощує зерно і на ринку його купує держава-агресор, це не колабораціонізм”.

За його словами, такі випадки потрібно розглядати з урахуванням усіх нюансів конкретної ситуації.

Чи варто взагалі підозрюваним у колабораціонізмі дозволяти такий вихід із ситуації як внесення застави?

Юрист каже, що потрібно оцінювати кожну окрему ситуацію. Наприклад, за заперечення агресії Росії щодо України, передбачена відповідальність — позбавлення права обіймати певні посади, або займатися певною діяльністю до 15 років.

“В принципі, всі покарання строкові, крім довічного позбавлення волі. І людина не визнається державою злочинцем пожиттєво. Держава мусить, це зрозуміло, дати шанс людині виправитись і продовжити жити нормальним життям. Але в таких випадках, коли покарання не пов’язане з позбавленням волі, то тримати підозрюваного в слідчому ізоляторі під час проведення досудового розслідування немає підстав”, — каже юрист.

Водночас додає, якщо людину підозрюють у одній з найважчих форм колабораційної діяльності — співпраці з агресором, суд мав би взяти її під варту. Але для цього потрібні зміни в кримінально-процесуальному кодексі.

“Після звільнення територій України справ про колабораціонізм буде багато” — юрист

Олександр Марін каже, що для розгляду справ про колабораціонізм на деокупованих територіях, потрібно буде збільшити потужності правоохоронної системи. Та система, яка діяла у мирний час, не впорається з навантаженням.

“Складно сказати, адже це є суверенне право нашої держави. Верховна Рада може ухвалити закон про амністію і за якісь найлегші форми колабораційної діяльності звільнити людей від покарання”, — каже Олександр Марін.

Повідомляти про колаборантів — обов’язок громадянина України

Юрист додає, що повідомляти про колабораційну діяльність — обов’язок громадянина України. За його словами, варто позбутися упередження про те, що таке повідомлення є “доносом”. Варто пам’ятати, що насправді, це повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення.

“Єдине, що не треба поспішати ставити тавро “колаборант” на кожного, щодо кого є інформація. У кожному окремому випадку потрібно спокійно, в процесуальних формах, з’ясувати і ухвалити рішення чи на думку держави у діях є склад відповідного правопорушення чи немає. Якщо немає людина продовжує своє життя, якщо є – справа передається в суд і суд вирішує рішення про покарання таких осіб”, — каже юрист.