Іпотерапія для військових: як у Львові реабілітують бійців із ПТСР, після поранень та ампутацій

У 2018 році іпотерапевтка Олександра Хандогіна та ветеран АТО Василь Ірха запросили військових на заняття з іпотерапії. Це стало початком волонтерського проєкту “Верхи в майбутнє”. Про те, як їзда на конях впливає на стан захисників та як військові з ампутаціями стають вершниками, подружжя розповіло Суспільному.

“Якщо це допомагає мені, чому б не спробувати іншим ветеранам”

Олександра Хандогіна розповідає, у Полтаві тривалий час проводила заняття з іпотерапії для дітей з інвалідністю. Тоді до неї звернулися представники ветеранської організації Військові зголосились долучитися до дитячого проєкту як волонтери. Разом з тим вчилися їздити на конях. Одним з них був Василь Ірха. У той час чоловік звільнився з добровольчого батальйону.

“У мене було дуже велике бажання покататися на конях, мрія така, до цього в мене не було досвіду. Я погодився. Спочатку сказали, що це буде три заняття, треба допомогти, поки там хлопці похворіли. А в результаті це затяглося, починаючи з весни і до пізньої осені. Пройшло 3-4 групи, десь 120 дітей, і я помітив, що це позитивно на них впливало. Як воно змінювало їх стан! І паралельно я, катаючись на конях, відчув, наскільки це допомагало мені в психологічному стані, емоційному і навіть фізичному. В мене з’явився сон. Я поруч з кіньми почував себе настільки спокійно. Також я дуже помітив, що в фізичному плані як для спини було велике полегшення”, — каже Василь Ірха.

Згодом до проєкту долучалося все більше ветеранів, зокрема з батальйону Василя. Їх навчали працювати з кіньми, їздити верхи для того, щоби вони могли стати помічниками інструкторів.

“У мене з’явилася така думка, чому б, якщо це допомагає мені, не спробувати іншим хлопцям-ветеранам. Я дівчатам запропонував зробити такий пробний проєкт, запросити ветеранів, зробити такий крок для них. Можливо, це допоможе і іншим. Олександра погодилася. Ми вибрали ветеранів важких: з ПТСР, після полону хлопці, і це все переросло в сімейну реабілітацію. Вони запитали, чи можна дітей запросити, дружин? І це кожні вихідні ми робили такий захід. І прийшло не 5 ветеранів, а десь до 20 родин”, — каже чоловік.

Це стало початком проєкту “Верхи в майбутнє”. Родина переїхала до Львова та заснувала Федерацію ветеранського та адаптивного кінного спорту України.

Як проходить заняття для військових

Заняття розпочинається із загального розслаблення та дихальних вправ.

“Потрібно спочатку налаштуватися, знайти себе на коні, покрокувати трішки і потім додаємо якісь вправи на керування, пояснюємо, як кінь рухається, як нам рухатися разом з конем. Це не так складно насправді. Також я завжди попереджаю, кажу, що кінь — це тварина ляклива і якщо десь спотикнувся, то це не тому, що кінь хоче скинути чи щось, ми пояснюємо психологію тварин”, — розповідає заступниця Федерації ветеранського та адаптивного кінного спорту України Олександра Хандогіна.

Іпотерапевтка каже, військових з інвалідністю навчає так само як і будь-якого іншого вершника, лише з врахуванням фізичних особливостей.

“Я ні за кого нічого не роблю. Якщо людина на протезі може ходити, прошу самостійно готувати собі коней, чистити, сідлати, тощо. Я їм пояснюю, навчаю як будь-якого вершника, без інвалідності навіть. Ми пояснюємо, як вести коня, як сідати, як керувати. Тобто ми просто навчаємо працювати з конями”, — говорить іпотерапевтка.

Також для захисників проводять групові заняття.

“До нас приходять групи ветеранів й вони ще спілкуються між собою. Поки вони готують того коня, чистять, є і спілкування, вони допомагають один одному, тому що ті, хто має досвід декількох занять, знають, що до чого, вони можуть допомагати тим, хто тільки прийшов”, — каже Олександра.

Захисники після ампутації заново опановують своє тіло

Василь Ірха каже, якщо до 2022 року на заняття приходили здебільшого військові з ПТСР, то зараз це здебільшого чоловіки з ампутаціями та після важких поранень.

“Оскільки інший формат війни, є інші виклики. Ми зараз бачимо дуже багато поранених з ампутаціями. І структура роботи в принципі така сама. Я підберу коня, яким буде легко керувати, я підберу спорядження. Людина, яка не має ніг чи не має рук, вона може спокійно керувати за допомогою корпусу. У верховій їзді насправді потрібен баланс. Ми за коня не чіпляємось, не хапаємось, ми балансуємо. Тобто якщо в людини є баланс, то вона їде, якщо немає, то не їде. Якщо вершник зіжметься на тому коні, схопиться, навіть якщо руки, ноги є, то він не втримається. Баланс — це розслаблення”, — каже іпотерапевтка.

Військовий опановує їзду на коні. Facebook/Ольга Нотик

За її словами, опановуючи їзду верхи, військові без кінцівок заново знайомляться зі своїм тілом.

“Під час навчання їзди верхи паралельно відбувається і фізична реабілітація, і психологічна, тому що при їзді верхи працюють ті м’язи, які будуть потрібні для ходіння на протезах. І знову координація рухів, баланс, тому що людина заново знайомиться зі своїм тілом, коли вона втратила кінцівку. І коні допомагають в цьому дуже класно. А ще — це покращення сну, загальне розслаблення, заспокоєння, зниження тривожності. Коли людина набуває інвалідність, вона думає, що чогось в житті не може, а тут вони бачать, що вони можуть. Можуть керувати кіньми, які важать 600 кг, і їм це доступно, в них це виходить. Це може бути легкий стрес, який вони здатні подолати, тобто розширення їхніх можливостей”, — пояснює жінка.

Їзда на конях покращує фізичний та психологічний стан. Facebook/Ольга Нотик

Як обирають коней для іпотерапії

У подружжя є дві коняки: Болівія та Рада. У кожної — свій темперамент. Коня для іпотерапії підбирають індивідуально.

“Одна кобила ще з дітьми працювала, більш така для психологічної реабілітації. Вона дуже людяна, вона така як собака, їй треба постійно спілкуватись, бути серед людей, вона дуже це любить. Друга кобила — дуже контактна, але вона зі спорту і саме вона під фізичну реабілітацію дуже класна, дуже гарно керується”, — каже Олександра Хандогіна.

Ветеран знайомиться з конем. Проєкт “Верхи в майбутнє” спільно з реабілітаційним центром “Незламні”. Unbroken.Ukraine

Коні пройшли ретельну підготовку.

“Для іпотерапії не кожен кінь підходить. Я вибираю коней, які самі по собі не реагують на гучні звуки. І підготовка відбувається. Я своїх коней готую для терапії і під гучні звуки, під петарди, постріли, фактично як поліцейських коней готуємо. У мене коні навчені для цього, щоб вони не реагували. Адже раніше вони працювали з дітьми з поведінковими проблемами, вони могли виказувати невдоволення, вдарити коня і коні мають сприймати усе адекватно. А для фізичної реабілітації є така умова, що кінь сам має вміти правильно рухатись. Кінь має бути з бездоганним екстер’єром, з бездоганними рухами. Це спортивний кінь, який пройшов спеціальну підготовку. Він має бути сам збалансований, сам навчений ходити, щоб сформувати у вершника правильний руховий стереотип. Є мінус, що такі коні коштують дуже дорого”, — додає жінка.

“Для держави це цікаво, але допомогти не хочуть”

Із початком повномасштабної війни Олександра Хандогіна продовжує допомагати військовим, а Василь Ірха повернувся на фронт. Проєкт фінансує з власної кишені.

“Чоловік воює, бойові платять, ті самі 100 тисяч, про які так люблять всі говорити. Все це на бойові чоловіка, який теж має інвалідність. Про нас багато пишуть, і закордонні ЗМІ, і наші, а фінансування немає. З військових ми теж не беремо грошей”, — каже іпотерапевтка.

“Зараз завдяки тому, що зарплата дозволяє, то цей проєкт існує завдяки мені. Люди також працюють на волонтерських засадах, бо в нас немає можливості платити зарплати, хоча хотілося б це зробити, щоб на державному рівні це все працювало. Але скільки ми билися… для держави це цікаво, але допомогти щось зробити не хочуть. Я хотів би, щоб це і далі розвивалося, щоб ми могли більше робити роботи, але без підтримки дуже важко це. Я б хотів ще кілька коней купити, таких хороших коней, як у нас, але такі коні коштують дуже дорого. І не проблема купити, проблема утримання. І я розумію, що це буде великою проблемою для нас. Поки немає фінансування, немає можливості розширитися”, — додає Василь Ірха.

Також у планах розвинути напрямок кінного спорту для військових.

“У мене є ще мрія цей напрямок як спорт зробити. І в нас і хлопці є, які могли б це робити, цим займатися, але все впирається в кошти. Ми і тренували вже. В нас хлопець був, але йому знову захотілося на війну. Після наших занять у багатьох наших хлопців знову з’являється бажання повертатися, хоч і на протезах”, — каже чоловік.

Як військові можуть долучитися до проєкту

За словами Олександри Хандогіної, долучитися до проєкту можна як через ветеранські організації та центри для реабілітації, так і напряму, через групу “Верхи в майбутнє”.

“Як будь-яку процедуру терапевтичну, ми теж робимо разів 8-10. Було б оптимально, якби була можливість проводити принаймні 8 занять, 2 рази на тиждень. Попередньо я бачу, що це було б добре. Можна раз на тиждень, ми зараз вивчаємо, як буде краще”, — каже жінка.

Пацієнти реабілітаційного центру “Незламні” на першому занятті з іпотерапії від проєкту “Верхи в майбутнє”. Unbroken.Ukraine

Також у групі можна допомогти ініціативі.