Допомога армії та переселенцям: як змінилася ситуація у Львові від початку вторгнення Росії

Автомобілі, маскувальні сітки, одяг та їжа. Для підтримки військових та внутрішньо переміщених людей у Львові організували гуманітарний штаб. З перших днів повномасштабного вторгнення там могли отримати допомогу усі нужденні. Для потреб військових допомогу почали організовувати волонтери. Як за майже рік часу змінилась ситуація, дізнавалися журналісти Суспільного.

Діяльність Гуманітарного штабу у Палаці мистецтв

Гуманітарний штаб у Львівському палаці мистецтв запрацював 24 лютого 2022 року. У приміщеннях львів’яни збирали одяг, їжу, засоби гігієни та медикаменти.

Вимушені переселенці могли прийти і взяти собі усе необхідне, розповідає керівник штабу Юрій Візняк. За його словами, приблизно чотири місяці тому, у вересні, роботу із ВПО припинили, адже зменшився наплив людей.

“Немає напливу людей, працює багато локацій, державні інституції більше системно працюють в тому напрямку, але ми далі працюємо. Натомість понад пів року працює Офіс підтримки сімей військовослужбовців. Він якраз був дуже потрібний в питаннях юридичного супроводу, психологічного, в цьому була потреба”, — каже керівник штабу Юрій Візняк.

За словами Юрія Візняка, волонтери системно працюють з литовськими колегами. Вони допомагали з генераторами і дизельними нагрівачами.

Закупівля авто волонтерами

Юрій Рихлик працював ведучим на одній із всеукраїнських радіостанцій у Києві. На початку повномасштабного вторгнення з дружиною та однорічною дитиною повернувся до Львова та почав з друзями допомагати військовим. Збирав гроші та купував на фронт автомобілі з-за кордону.

“На фронт потрібні переважно пікапи, власне як Toyota Hilux, тому що на них можна поставити будь-що в кузов: чи це кулемет, чи це гранатомет, чи просто перевозити людей, так і боєкомплекти. Багато машин ми купуємо в Британії, там праве кермо, хлопцям і дівчатам на передовій без різниці, але вони набагато дешевші, ніж в Європі. Ми їх привозили сюди, зовнішній стан може бути будь-який, головне, щоб вона технічно була “здоровою”, — каже волонтер Юрій Рихлик.

Загалом Юрій за час від початку повномасштабного вторгнення зміг передати 42 машини. Каже, раніше, на авто вдавалося зібрати гроші швидше, ніж тепер.

“Я пам’ятаю, що написав перший пост у Facebook, що треба машини і ми за добу зібрали пів мільйона гривень. Я просто починав шукати контакти в Європі, ми почали закуповувати автомобілі. Спочатку це було по три автомобілі в тиждень, пізніше по два, далі — по одній. На початок 2023-го це була одна в місяць”, — пригадує Юрій Рихлик.

За словами волонтера, у людей закінчується можливість допомагати багато.

“Закінчуються гроші, свої гроші — українські гроші. У багатьох людей нема роботи, в багатьох робота менше оплачувана, і ще інші причини, спочатку волонтери витягували на українських грошах, то тепер ми сподіваємося на якісь закордонні донори, фонди і таке інше”, — додає Юрій.

Плетіння маскувальних сіток у Львівській політехніці

У студентському гуртожитку “Львівської Політехніки” одне приміщення виділили для плетіння сіток. Там є дерев’яні каркаси, основа та вже нарізана тканина. На момент візиту журналістів, плела сітки тільки Катерина Гимон, яка живе поруч. Жінка розповіла, що може витратити на це 5-6 годин на день.

“Я почала сюда активно приходити, і залучати своїх сусідів, тому що в нас дуже великі два будинки. Це 11 під’їздів, у нас фактично 500 сімей живе. Ходять постійно, мабуть 4-5 до 10 людей. Хто в Рясного приїде, Малоголосківської, ну але їм трошки далеко і це так точково більше виходить”, — каже Катерина Гимон.

Координаторка волонтерського штабу Надія Копійка пригадує, на початку повномасштабного вторгнення, студентів та охочих плести сітки ділили на групи, бо для усіх бракувало місця. А влітку думали штаб зачиняти, бо нікого не було.

“Студенти перестали ходити, тільки вихідними почали ходити, або 1-2 дні на тиждень, переселенці частково виїхали, а комусь набридло. Людям просто набридло все це робити. У нас є замовлення на білі сітки від прикордонників, вони взагалі просили майже 100 сіток білих, але це не реально, ми сказали, що хоча б 10 зробимо. Замовлення на білі сітки прийшло ще в жовтні, ми тільки зараз до нього дійшли. Тобто вже зима закінчується – критично не встигаємо”, — каже координаторка волонтерського штабу Надія Копійка.

Це може бути вигорання — психологиня

Психологиня Олена Антонова пояснює, за час війни люди по різному сприймали події та поділились на декілька категорій.

“Кожен знаходить свій режим. Хтось більш збирається, хтось розстроюється, губиться. Людина, яка на початку війни взяла на себе шквал сильних переживань, і дуже сильно включилася в ці події, є ймовірність того, що вона вигоріла, розслабилася, втомилася і запасу цих ресурсів нема зараз таких, які були на початку. Натомість є люди, які сприйняли ситуацію стресостійко”, — каже Олена Антонова.

Психологиня додає, що потрібно зважати на себе, аби залишатися корисним.

“Якщо людина приходить у фрустровано-розгубленому стані, намагаємося зрозуміти, що саме їй не вдається, тоді шукаємо ресурс. Шукаємо, що їй вдається. З цього намагаємося робити наступний крок, стабілізуємо, шукаємо з її ресурсів поштовх, щоб продовжувати рух”, — додає психологиня Олена Антонова.

Читайте також

Потрібні волонтери: львів’ян закликають долучатися до проєкту з допомоги переселенцям на вокзалі

Допомога евакуйованим 24/7. Як працюють волонтери на львівському вокзалі