Черга за малими дітьми. Що необхідно, аби стати усиновлювачами на Львівщині

У Львові найбільше чекають на усиновлення діти віком 10-12 років і старші, а найчастіше в родину беруть малюків від двох місяців і дітей до 5-6 років.

Суспільне дізнавалося, скільки дітей чекають на своїх нових батьків, як підготуватися до відповідального кроку і що варто знати про тонкощі усиновлення.

72 дитини у Львові чекають на усиновлення

У Львові, за словами в. о. начальника управління Служби у справах дітей міського департаменту гуманітарної політики Володимира Фридрака, є 72 дитини, які перебувають на обліку з усиновлення. Що стосується кандидатів чи сімей, які готові прийняти та усиновити дитину, то станом на сьогодні, таких є 106 кандидатів. З початку року у Львівській міській територіальній громаді усиновили шістьох дітей. Загалом у Львові зараз проживає 311 сімей, які усиновили 392 дітей.

Серед усіх форм сімейного влаштування – усиновлення у пріоритеті, адже дитина отримує маму, тата і стає членом сім’ї на правах доньки чи сина.

“Здавалося б, кожен з кандидатів може усиновити дитину, адже їх достатньо. Але є проблема – майже всі вони хочуть взяти до себе маленьку дитину віком до 5 років і бажано, аби в них не було братів і сестер. Проте, на жаль, на облік у Службу у справах дітей потрапляють здебільшого діти старшого віку – від 12 років і в них ще є рідні, – пояснює Володимир Фридрак, додаючи, що через це у підлітків невеликі шанси потрапити у сім’ю до усиновлення. – Велика проблема нашого суспільства у тому, що люди часто думають, що старші діти, які через певні обставини залишились без батьківської опіки та перебувають в закладі – є нечемними чи “зіпсованими”. Насправді ж, вони так само потребують батьківської опіки, любові й чекають на свою сім’ю”.

Важливо зробити перший крок

Ольга та Руслан Кравці мають доньку-школярку, але вже більше року роздумують чи не взяти в сім’ю ще одну дитину. Свою мрію Ольга виношувала ще раніше, тепер ці думки їй просто не дають спокою. Каже, залишилось зробити маленький крок – наважитись піти у Службу у справах дітей.

“На початку повномасштабної війни ми прихистили у себе родину з трьома дітками, до них дуже прив’язались. Потім трохи волонтерили з чоловіком, допомагали дитбудинкам речами, одягом, переїздом. Згодом роздумували – чому б не подарувати свою любов, час, увагу ще комусь і не усиновити дитину, адже зараз так багато діток в інтернатах і виховуються без батьків. Але відверто кажучи ніяк не наважусь переступити ту межу”, – розповідає Ольга.

Тим, хто має намір усиновити дитину, Володимир Фридрак радить не зволікати, не чекати “зручного” моменту чи шукати причини, а звернутися у Службу у справах дітей за місцем фактичного проживання. Фахівці не лише проконсультують, а й ознайомлять з пакетом документів, які варто зібрати, та пояснять поетапно, як діяти та що робити.

Практична психологиня центру соціальної підтримки дітей та сімей “Рідні” Наталія Федорова додає, що звернувшись у відповідну службу, фахівці соціальної сфери чи психічного здоров’я допоможуть подолати всі страхи та закрити потреби потенційних батьків, якщо це заважає ухвалити рішення.

За її словами, чим меншу дитину усиновлює сім’я, тим менше у батьків страхів. Усиновлюючи дитину шкільного чи підліткового віку, найбільше страшить наступне: чи прийме їх дитина, чи відбудеться “той” контакт і чи справляться самі батьки.

“Дуже важливо при усиновленні, зустрічах з дитиною подолати власні страхи і розуміти свої очікування. Дитина, яка потрапила у заклад, звідки будуть її усиновлювати, вже опинилась у складних обставинах і певним чином в неї сформовані певні моделі реагування або захисні механізми, тож батьки мають зважати на особливості дитини. Завдання батьків – бути ліхтариком, який допоможе дитині подолати певні перешкоди і труднощі та знайти шлях”, – коментує Наталія Федорова.

Важливими є побудова стосунків на взаємності, сприйняття дитини такої, яка вона є, а також вміння опускатись на рівень дитини та не перетворюватись лише на вимогливого дорослого. Усе має відбуватись в межах прийняття і безумовної любові.

“Можливо й справді найважче з дітьми підліткового віку, адже йде певна сепарація, бажання бути незалежними і самостійними. Якщо ця модель у дитини вже зафіксована, то батькам треба набратись достатньо терпіння і часу, щоб показати або іншу модель, або зростати разом з нею. Так, “гени пальцем не придавиш”, але важливим є середовище, де виховуються діти”, – додає психологиня.

Вимоги та необхідні документи при усиновленні

За словами Володимира Фридрака, усиновлення дитини – досить тривалий і складний процес, тож від моменту приходу у Службу у справах дітей і до усиновлення може пройти різний час – від кількох місяців до року чи навіть більше. Все індивідуально. Оскільки усиновлення здійснюється за рішенням суду, тож варто врахувати ще й тривалість самого процесу.

Усиновлювачами можуть стати:

• дієздатна особа, якій виповнився 21 рік, за винятком, коли усиновлювач – родич дитини;
• особа, яка на 15 років і більше старша за дитину, яку хоче усиновити. Якщо всиновлюють особу повнолітню, то мінімальна різниця у віці має становити 18 років;
• за рішенням суду усиновити дитину можуть особи, які не перебувають у шлюбі, але живуть разом і хтось із них є батьком чи матір’ю цієї дитини;
• один чоловік або одна жінка: якщо дитина має лише матір або лише батька, яких через усиновлення позбавили батьківських прав;
• за рішенням суду усиновити одну й ту ж дитину можуть особи, які не перебувають у шлюбі, але живуть однією сім’єю.

Перевагу щодо усиновлення дитини перед іншими мають: громадяни України; сім’ї, в яких уже виховується дитина; чоловік матері, дружина батька дитини, яку всиновлюють; людина, яка всиновлює кількох дітей, що є братами, сестрами; родич дитини. Також перевагу в усиновленні дитини має подружжя.

Перелік документів для усиновлення:

• копія паспорта громадянина України;
• довідка про заробітну плату за останні шість місяців або копія декларації про доходи за попередній календарний рік;
• якщо усиновлювачами є подружжя, то довідку або копію декларації може подати хтось один із нього, хто має постійний дохід;
• копія свідоцтва про шлюб;
• висновок про стан здоров’я кожного заявника, засвідчена нотаріально;
• довідка про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника;
• копія документа, що підтверджує право власності або користування житлом.

Зібравши необхідний пакет документів, кандидати, за словами Володимира Фридрака, мають знову прийти у Службу у справах дітей, де документи вивчать фахівці та домовляться про огляд житлово-побутових умов кандидатів. Після позитивного висновку кандидати в усиновлювачі повинні пройти приблизно двотижневе навчання.

Наступний крок – пошук дитини. Спочатку інформацію про дітей, які можна усиновити, надає міська Служба у справах дітей. Якщо дитини, яка відповідає віку і статі відповідно до висновку кандидатів немає, тоді домовляються про зустріч у Службі у справах дітей Львівської області. Якщо і там не знаходиться дитини, тоді переходять на сайт Міністерства соціальної політики, де є анкети всіх дітей, які підлягають усиновленню в межах України. Далі можна буде отримати відомості про дитину: глянути на фотографію, дізнатися про стан здоров’я тощо, згодом – особисто з нею познайомитись. Ухваливши рішення про усиновлення, варто написати заяву в Службу у справах дітей за місцем перебування дитини.

Як зазначив Володимир Фридрак, за усиновленими дітьми здійснюємо нагляд до 18 років. Перші три роки після усиновлення – щороку, наступні – раз у три роки.

При усиновленні, коли приймають дитину в сім’ю на правах рідної, держава надає таку ж грошову допомогу, як при народженні дитини. Також після усиновлення, якщо це маленька дитина, мама чи батько мають право піти у декретну відпустку.

Цього року в Україні День усиновлення відзначають 17 вересня, а не 30 вересня, як це було раніше. Через реформу церковного календаря, ця дата збігається із святом Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії. День усиновлення встановили на знак пошани прийомних батьків, вихователів дитячих будинків сімейного типу та всіх, хто причетний до усиновлення та захисту прав дитини.