Це війна артилерії та дронів — командир групи “Шквал” Сергій Лейченков

Для командира групи спеціального призначення “Шквал” Сергія Лейченкова зі Львівщини російсько-українська війна розпочалася у 2014 році. Тоді він обороняв Україну у складі 24 окремого штурмового управління “Айдар”. Цього разу йому випало боронити Бахмут.

Ловці диверсійних груп

Сергій згадує, що на повномасштабне вторгнення очікував з початку лютого минулого року. Попри свій бойовий досвід, не сподівався, що росіяни розпочнуть наступ на усіх фронтах. Найбільше, на що розраховували він та його побратими, це загострення на лінії тодішнього розмежування.

“Тієї ночі, 24 лютого, я не міг спати. Зайшов у інтернет почитати новини. І побачив, що розпочалися обстріли. Вже на ранок з друзями зібралися у Будинку Воїна, щоби обговорити план захисту Львів”, — каже він.

Боєць розповідає, що в перші дні повномасштабного вторгнення він побоювався, що окупанти зможуть дійти до Львова. Тому тут готувалися до оборони й, навіть, підпільної боротьби. Одночасно, допомагали правоохоронцям виявляти диверсантів та диверсійні групи на території Львова.

А також патрулювали визначені ділянки. Зазначає, що доводилося затримувати людей, котрі, попри всі прохання та попередження, намагалися фотографувати чи фільмувати деякі стратегічні об’єкти. Подальшою долею цих осіб він не цікавився: ними займалися правоохоронці.

Бахмут

Невдовзі Сергій разом зі своїми побратимами мобілізувався до Сил спеціальних операцій.

“Наша кампанія розпочалася з населеного пункту Красна Гора, неподалік Бахмута. І до 7 лютого ми там проводили доволі якісні операції”, — говорить він.

Сергій Лейченко розповідає, що йому доводилося проїжджати повз Бахмут, коли їздив у 2015-2016 роках з Сіверськодонецька до Нью-Йорка на Донеччині.

“Цього разу, коли я приїхав, я побачив не ту війну. Це — війна артилерії та дронів”, — зазначає боєць.

Каже, що під час оборони Бахмута спостерігав як російські окупанти використовували всі наявні у них ресурси: починаючи від в’язнів, який використовували як гарматне м’ясо, закінчуючи артилерією.

“Артилерійські обстріли були надто потужними. Ворог знищував усі потенційні місця, де могли розташуватися Сили оборони. Для себе залишав мінімальні точки. На штурм йшли професійні військові. Вони фахово перебігали від точки до точки. А за ними, з рюкзаками та іншими речами, йшли “зеки”, які підносили та накопичували для них озброєння та медицину”, — говорить боєць.

Історія врятованих ікон

З Бахмута група СпП “Шквал” привезла чотири ікони, які передали у Гарнізонний храм Петра і Павла у Львові. Сергій пам’ятає той день, коли його побратими повернулися з бойового завдання.

“Ми були на завданні й наші позиції тоді сильно обстрілювали. А хлопці побачили ікони й полізли їх рятувати. Коли повернулися, то дістали від мене за таке. Але вони відповіли, що це — ікони, то чому вони мають діставатися ворогам”, — каже він.

Ікони, які воїни врятували з Бахмута, у Гарнізонному храмі. Суспільне Львів

Оскільки це сталося якраз перед Великоднем, то врятовані ікони розмістили у місці тимчасового перебування українських бійців.

“Хтось собі біля них молився. А я скомунікував з отцем Степаном Сусом. Він дав мені контакти отця Тараса Михальчука. Він запитав мене чи ми готові віддати ці ікони, якщо знайдеться власник. Так, ми готові. Але ніхто не зголошується. Це — не наша власність”, — зазначає Сергій Лейченков.

Про родину

Перебуваючи у Бахмуті, боєць святкував чотириріччя донечки. Каже, що намагався за кожної можливості виходити на відеозв’язок, аби дівчинка не забувала його.

“Я приїхав додому, зайшов. А донька так обережно-обережно до мене підкрадається. А потім вжух — мені на шию”, — згадує він зустріч з маленькою.

Сергій Лейченков з дружиною та донькою. Фото з архіву Сергія Лейченкова

Сергій також має сина-підлітка, котрого ще до повномасштабного вторгнення навчав основам захисту України.

“Дітей треба навчати історії. Вони мають знати свого ворога. Також, починаючи з 14 років, молодь повинна мати навички володіння зброєю. Юнакам та дівчатам треба вміти орієнтуватися на будь-якій місцевості та правильно поводитися у групах на виході”, — переконаний боєць.

Попри те, на його думку, діти повинні залишатися дітьми та мати змоги бавитися у звичайні ігри.