“Аби всі щасливо повернулися додому”. Історія провідника евакуаційного потяга

04.11.2022

131 2 хвилин читано

Ярослав Рибчук працює провідником потяга, яким евакуюють людей з зон бойових дій. Чоловік допомагав виїжджати людям з Харківщини та Донеччини, а зараз їздить на Запоріжжя. У День залізничника, який відзначають 4 листопада, провідник розповів Суспільному про те, як відбувалась евакуація та поділився історіями людей.

Ярослав Рибачук працює провідником пасажирського потяга 15 років. Коли почалося повномасштабне російське вторгнення, 24 лютого, він вирушав до Бахмута на Донеччині.

“Наша робота не відміняється, пасажири чекають, нам треба їхати на Бахмут. Слава Богу, ми щасливо від’їздили на Бахмут, все було спокійно. Звідти вже вивозили людей”, — розповідає Ярослав.

Згодом чоловік працював у потязі, яким евакуювали людей із Харківщини.

Південний вокзал у Харкові, початок березня 2022 року. Суспільне Харків

Ярослав пригадує, що перш за все евакуювали дітей з їхніми мамами, чоловіки призовного віку залишалися у Харкові.

“Сідає сім’я…двоє дівчаток, їхня мама і батько. Ми вже завантажили цілий вагон людей. Тут прийшла тероборона, батько залишається на пероні і ота дівчинка прибігає до мене та плаче: “Провідник, впустіть тата, я без тата не поїду”. І хоче вистрибувати”, — розповідає провідник Ярослав Рибчук.

Частина людей насторожено ставилася до поїздки на захід України, каже провідник. Та пригадує свій діалог із літньою жінкою:

“Я на заході України ніколи не була, людей цих не знаю”, — каже літня жінка. Ми заїхали на захід, їдемо селами, зупиняємось на зупинках і наші жіночки різні продукти, все зносять. Ми розносимо те по вагонах і пропонуємо людям. А ця жінка подивилася і каже: “А що це, звідки, хто це дає”. І я кажу, що жіночки там готували собі на зиму і вам дають, аби ви мали що їсти. Я зараз не ділю схід і захід, але вона подивилася і каже: “Я живу на сході, той захід України ніякий росіянин не візьме”, — пригадує Ярослав.

"Аби всі щасливо повернулися додому". Історія провідника евакуаційного потяга

Перон львівського залізничного вокзалу. Суспільне Львів

Під час евакуації кінцева точка потяга може змінюватись в дорозі. Провідники, які виїжджають зі Львова, не знають куди дістануться. Останнім часом Ярослав їздить потягом до Запоріжжя, розповідає, що часто чути вибухи у місті.

“Починаєте їхати у рейс, ви якось не задумуєтесь, ви маєте поїхати туди, забрати людей і повернутись назад. Просто треба виконати свою роботу і все, і повернутись щасливо додому, до батьків, до жінки, до дітей. Лунає тривога, дехто може побігти в бомбосховище. Поїзд їде, поїзд не зупиняється, і ніхто не знає куди прилетить. Важливо, аби всі щасливо поїхали з дому і так само, щасливо повернулися, адже їх чекають рідні”, — говорить Ярослав.