Зрада чи підтримка: чи доречно влаштовувати гучні вечірки під час війни

Попри те, що війна триває, українці повертаються до веселощів. Масове обурення у мережі викликало відео, на якому військовий вражений безтурботним святом наприкінці серпня у ресторані в самому центрі Києва.

Керівництво ресторану Hangover останньої миті передумало коментувати цю ситуацію Фактам ICTV. На своїй сторінці у мережі заявили, що на хвилю хейту не збираються піддаватися, бо вечірка була благодійною і там, начебто, збирали кошти для ЗСУ.

Ще одна резонансна благодійна вечірка пройшла у клубі М1 в Одесі. Відвідувачі ще й порушили комендантську годину. Хоча у клубі це спростовують, про факт порушення кажуть і у місцевій обласній військовій адміністрації. Втім, додають – у закладі збирали пожертви для ЗСУ.

– Дуже імпонує, що добровільно, вони свідомо зробили донати на Збройні сили України. Звичайно вони мають працювати, наповнювати бюджет. Але мова йде про те, щоб не порушувати правила комендантської години, – зауважив речник голови Одеської ОВА Сергій Братчук.

Думки військових щодо таких галасливих вечірок різняться.

– Я до цього ставлюся негативно. Люди, які так себе поводять, не відчули ще на собі цієї війни. Люди, які щось втратили, вони собі не дозволять так поводитися. Якщо є свято, його можна скромно в домашніх умовах відсвяткувати, але ці всі клубні вечірки я це вважаю неприйнятними, – каже військовий Андрій Ошлаков.

Водночас Юрій Брижа вважає, що попри війну, життя триває, а відтак люди повинні відпочивати.

– Війна іде, але йде і нормальне життя. Люди повинні відпочивати, вони повинні жити. Не треба кічитися. Повторю, іде війна. Це дуже не просто, це страшно, хто цього не бачив, скажімо так, нехай і не бачить, – пояснює військовий.

Психологи кажуть, наближати перемогу мають емоційно збалансовані люди. Пригнічений настрій і депресія аж ніяк не сприяють роботі й допомозі армії. Але розваги мають бути адекватні воєнному часу.

– Це вечірки, на яких вдають, що війни не те, що немає. Вона є у людей, вона в іншого класу. Вона є у тих, хто мусить зараз захищати. Або мусить зараз голодувати. Або мусить зараз бути переселенцем. Але ми виключні, ми вибрані абсолютно від цього суспільства. От саме це протистояння – культурне, емоційне фінансове, психологічне – воно є найбільшим роздратуванням, – пояснює психоаналітик  Анна Кушнірук.