Після обстрілу школи пішов на війну: історія вчителя історії з Харкова Дмитра Змієнка

Зі Львівського реабілітаційного центру “Незламні” виписали 46-річного Дмитра Змієнка з Харкова. Чоловік більш ніж 20 років викладав дітям історію та правознавство, а коли росіяни обстріляли школу ракетами, пішов у військкомат. Захисник боронив рідну Харківщину, Донеччину, а в Бахмуті отримав поранення. Історію захисника розповіли у Першому ТМО Львова.

У мирному житті Дмитро Змієнко вчителював. Чоловік готував своїх учнів до олімпіад, а вони займали призові місця. На початку повномасштабної війни у школу прилетіла російська ракета. Педагог каже, вирішив, що коли забирають місце роботи, треба йти захищати країну. Тож вже наступного дня пішов до військкомату, вступив до ЗСУ та долучився до оборони міста. Учні Дмитра вирішили підтримати вчителя і зібрали гроші на дрон.

Перші пів року чоловік служив на Харківщині. Після цього брав участь у боях за Бахмут. У дні активного штурму українських позицій Дмитра з побратимом, які йшли по воду, зафіксував ворожий дрон. Невдовзі по ним спрацював міномет. Поруч з Дмитром Змієнком розірвався осколковий боєприпас і пошматував руки та ноги.

Військовому наклали турнікет та евакуювали у стабілізаційний пункт, а згодом у Дніпро. Там чоловікові виконали перші операції. З Дніпра евакуаційним потягом захисника доправили до Львова — у центр “Незламні”. Там за лікування історика взялася мультидисциплінарна команда.

“Верхні та нижні кінцівки пацієнта зазнали множинних осколкових поранень, переломів та ушкоджень нервів. Травматологи зіставили і зафіксували перебиті кістки правої ноги пацієнта та зшили пошкоджені тканини. А спеціалісти хірургії кисті взялися рятувати знерухомлену руку пораненого. Відновили пошкоджені нерви: ліктьовий та променевий”, — йдеться у повідомленні.

Після цього з Дмитром займалися спеціалісти з фізичної реабілітації. Лікування у Львові загалом тривало три місяці. За цей час чоловіка неодноразово відвідували його учні, які переїхали у західні області після початку війни. Чоловіка виписали. Дмитро Змієнко каже, тепер понад усе мріє повернутися до рідного міста та знову навчати дітей.