Мистецтво на війні: як фаготист Львівської філармонії став гранатометником

Дев’ять років музикант Львівської національної філармонії імені Мирослава Скорика Іван Мелета навчався грати на фаготі: чотири у музичному училищі та п’ять у Львівській національній музичній академії імені Миколи Лисенка. Але 24 лютого 2022 року без роздумів прийшов до військкомату та став старшим солдатом 45 окремої артилерійської бригади.

Замість фагота – гранатомет

Згадуючи про свою роботу до повномасштабного вторгнення, Іван розповідає, що три роки пропрацював у філармонії у симфонічному оркестрі. А також брав участь у квартеті фаготистів “Фаготіссімо”.

Тієї ночі, 24 лютого, коли росіяни почали обстрілювати українські міста, Іван був у себе вдома, у Львові. Про вторгнення дізнався зранку, коли хтось зі знайомих зателефонував і повідомив, що йдуть бої.

“У мене був шок. Ніхто не знав, що робити і як далі будуть розвиватися події. Ще напередодні моя дружина віщувала, що розпочнеться війна. А я не вірив у це”, – говорить він.

Наступний дзвінок, на який Іван Мелета відповів, був з військкомату. Чоловік вирішив, що дружина з крихітною донечкою повинна виїхати за кордон; сам відвіз її до кордону. А опісля вже з речами пішов до територіального центру комплектування, звідки вийшов старшим солдатом 45 окремої артилерійської бригади.

Після недовго навчання, коли руки музиканта звикли до гранатомета, його з побратимами скерували в зону, де велися бойові дії, в район Гуляйполя.

Боєць обрав собі позивний “Фагот”. Розповідає, що у його підрозділі зібралися чоловіки різних спеціальностей: будівельники, електрики, водії, кухарі та інші робітничі професії.

“Питають мене, чим я займався раніше. Я й кажу – музикант. Всі починають сміятися. А я кажу: що тут смішного, я ж такий, як і всі, повоюємо ми ще разом”, – говорить Іван Мелета.

Вочевидь, нові товариші не повірили, що музикант може піти на війну за першим покликом. Проте пізніше, перебуваючи у зоні бойових дій, бійці зустрічали побратимів, які до повномасштабного вторгнення займалися творчими професіями – художників, співаків, музикантів. Музикант згадує, що йому навіть вдалося перетнутися з колегою, який також вчився у музичній академії. Проте зараз зв’язок з ним втрачено.

Іншим разом до них приїхав снайпер з “Азова”, який налаштовував їм оптику і який в цивільному житті працював художником.

Іван Мелета у лавах ЗСУ. Фото з архіву Івана Мелети

Година під мінометним обстрілом

Минулого року Івана Мелету указом Президента нагородили орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Зараз він перебуває на лікуванні та проходить реабілітацію після важкого поранення.

Той бій, коли він зазнав поранення, пам’ятає добре. Також в тому бою загинув 22-річний працівник “Львівобленерго” Михайло Русін.

Їхня п’ятірка вийшла на бойове завдання: проводили аеророзвідку, але потрапили під мінометний обстріл.

“Ми були в лісосмузі. Дерева вже були вкриті листям. І я думав, що нас не видно. Але перша ворожа міна розірвалася коло нас. Михайло перебував неподалік від мене. Він загинув відразу”, – згадує Іван Мелета.

Перше, що боєць побачив після вибуху російської міни, це – руки: відірвані пальці. А також бачив як збоку падає побратим.

“Я розумів, що обстріл триватиме ще годину, отже треба ховатися. Сперся на праву ногу, а вона відсунулася вбік: там виявилося два відкритих переломи. Болю я не відчував. Ліва нога також не працювала. Відчув як по ногах тече щось тепле і зрозумів, що я втрачаю кров. Наклав собі турнікети”, – розповідає він.

До нього підбіг побратим, який теж був поранений, але легко. Боєць поповз у бік окопу. Допомогли йому сховатися бійці з тероборони Гуляйполя. Там він і очікував хвилин сорок на евакуацію. Забрали поранених сапери, які їхали з бойового завдання.

“Обстріл був сильний. Міни прилітали дуже близько. Я розумів, що я вижив, але не був впевнений, що виберуся з цього живим. В окопі коло мене був тероборонівець, подивився на мою ногу і передрік: тобі твою ногу не врятують. А я відповідаю: але й ти вмієш підтримати у важких ситуаціях”, – говорить музикант.

Боєць розповідає, що втратив свідомість, коли медевак привіз поранених у Покровське в лікарню. Пам’ятає, що двері “швидкої” відчинилися, він побачив лікарню і знепритомнів.

Військовослужбовець після поранення у госпіталі. Фото з архіву Івана Мелети

Родина – поруч

Наступне, що пам’ятає, це – реанімація в лікарні та медсестру, котра запропонувала свій телефон, аби зателефонувати родині. Дружина, як тільки почула, що коханий важко поранений, відразу повернулася в Україну разом з дворічною донечкою Іларією.

Все минуле літо Іван лежав. На каталці його вивозили на вулицю та на процедури. Увесь час поруч була родина.

“Донька мене не бачила кілька місяців. Спочатку здивувалася. А потім кожного дня проводила зі мною час: лежала коло мене, сиділа, годувала мене. Я самостійно не міг перший час їсти”, – каже військовослужбовець.

Коли пораненого перевели до Львова у госпіталь, то першого ж дня санітар посадив його на колісне крісло. Одна нога вже почала відновлюватися. І відтоді Іван пробував ставати на ноги. А у листопаді минулого року вперше став на милиці. І досі ходить, спираючись на милиці.

Іван Мелета із донькою. Фото з архіву Івана Мелети

Про музику

Попри те, що до повномасштабного вторгнення Росії в Україну Іван Мелета не уявляв себе без свого улюбленого фагота, він вже не тримав музичного інструмента у руках майже півтора року. Проте вже пробував грати для доньки її улюблену мелодію, Алегрето Моцарта, на сопілці та фортепіано. Також награє різні мелодії з мультиків.

“Без пальця на фаготі неможливо грати. Тому мені ще потрібно придумати як я буду грати. Але я на тому не зосереджуюся, потрібно зараз на ноги стати”, – каже він.

Боєць ще досі не відвідав рідну філармонію. Каже, як тільки вилікується та пройде реабілітацію, то прийде послухати колег. Хоча слухав їх і перебуваючи у зоні бойових дій.

“Мені зателефонував концертмейстер і сказав, якщо я матиму можливість, то хай послухаю онлайн концерт, там на мене очікує сюрприз. То виявився концерт на мою підтримку. Я встиг послухати початок: мої друзі з фаготової групи симфонічного оркестру грали Гімн України. Потім я пішов на завдання і дослухав цей концерт в запису. Приємно, коли близькі люди підтримують”, – розповідає фаготист.

Повертаючись до подій минулого року, Іван Мелета каже, що ані на хвилину не шкодує про свій вчинок взяти у руки зброю та піти обороняти Україну. І якби можна було повернутися в ті дні, то вчинив би знов так само.