“Допомагатиму до вашої перемоги”: майор Збройних Сил Литви у відставці волонтерить в Україні

Майорові Збройних Сил Литви у відставці Антанасу Бурокасу — 79 років. Чоловік каже, якби був молодшим, то вже б відстоював територіальну цілісність України зі зброєю в руках у складі іноземного легіону. Натомість займається волонтерством та привозить допомогу українським військовим у щойно звільнені міста. Більше про це Антанас Бурокас розповів в інтерв’ю Суспільному.

Допомога з перших днів вторгнення

Антанас Бурокас віддає шану загиблим бійцям під час прощальної церемонії у центрі Львова. Це сьома поїздка литовця в Україну протягом останніх півтора року.

“Я не вперше беру участь у такій церемонії прощання з українськими бійцями, коли приїжджаю до Львова. Дуже чутливий і сумний військовий ритуал. Але ніяк не можу до нього звикнути. Як не можу звикнути до пісні “Пливе кача”. Я чув її на прощанні з Василем Сліпаком. Я не вмію плакати. Але коли її чую, то сльози навертаються на очі”, — каже чоловік.

Розповідає, що про повномасштабне вторгнення Росії в Україну дізнався 24 лютого 2022 року з місцевих ЗМІ. Він відразу зв’язався зі своїми друзями, аби зорганізуватися та почати допомагати українцям. Щонайперше, почали приймати біженців – жінок з дітьми.

“Мешкаю сам з дружиною. У нас зупинялася біженка з маленьким сином з Харкова. Згодом вона знайшла хорошу роботу та переїхала”, — говорить Антанас Бурокас.

Також він та його друзі віддали свої авто на потреби ЗСУ. Каже, що це старенькі автомобілі, проте деякі з них досі виконують допоміжну роботу: на них підвозять продукти та воду. Згодом збирали донати, за які ремонтували автомобілі, закуповували військову амуніцію, дрони та інші речі.

Волонтер пояснює, що обирали, кому саме допомагати, використовуючи особисті знайомства та зв’язки. Спочатку це були литовці, котрі долучилися до Інтернаціонального легіону територіальної оборони України. Згодом познайомилися з бійцями 80 окремої десантно-штурмової бригади та 24 окремої механізованої бригади.

Хліб з Литви

Згадує, як вперше приїхав у звільнений Ізюм: побачив розбиті будинки, руїни, страшну картину знищених українських міст та сіл. Їхав туди й розумів, там стріляють та бомбардують.

“Я розумів, що і нас може накрити обстрілами. Але мій товариш спитав: “Їдеш”? І я ні хвилини не сумнівався”, — розповідає волонтер.

У підрозділі, куди вони привезли волонтерську допомогу, їх нагодували супом. А ось хліба тоді не було. З тих пір литовські волонтери везуть з собою хліб з Литви.

“Мій старший брат – репресований. Його, молодого, разом з друзями радянський режим засудив на 25 років сталінських таборів. Батьки йому тоді лаштували передачі й складали продукти так, аби у невелику коробку вмістилося якнайбільше. Мій другий брат навчився так складати від батька. І тепер він збирає передачі для захисників України так, щоб вміщало якнайбільше”, — каже він.

І додає, що брату зараз вже 85 років, тому він не може приїхати в Україну. Але регулярно збирає посилки та донатить.

Антанас Бурокас під час поїздки на фронт. Фото з архіву Антанаса Бурокаса

Антанас Бурокас жартує, що в Ізюмі він зазнав бойового поранення, коли біг повз розбиту ворожу техніку, послизнувся, впав та пошкодив собі долоню.

“Мені надавали допомогу в місцевій лікарні. Вона також була розбомблена. Тільки один корпус уцілів”, — зазначає волонтер.

Треба вчитися захищати себе

Розповідаючи про себе, Антанас Бурокас каже, що ніколи не планував бути військовим; він працював вчителем і йому подобалася його робота. Але у 1991 році, коли Литва відновлювала свою незалежність, і коли росіяни спробували цьому завадити, взяв до рук зброю та став стрільцем.

“Ми тоді відкопували зброю, яку приховали. Хто мав пістолет, хто – автомат, хто – кулемет. Мали також мисливську зброю. А також купували нишком у росіян. Ми з друзями відновили литовську армію. І зараз ми в НАТО”, — каже чоловік.

Майор запасу Збройних Сил Литви зазначає, що він завжди знав, що Росія – загарбник і буде нападати на сусідні держави.

“Я вивчав історію. Не ту, радянську, а справжню історію. Росіяни, коли зазнавали поразки, то обіцяли золоті гори. А потім знову лізли. Тому нам всім завжди треба бути готовими до того, що вони схочуть загарбати наші території й не допустити цього. Хай воюють на своїй території між собою”, — каже Антанас Бурокас.

Литовець вправляється у стрільбі. Фото з архіву Антанаса Бурокаса

За його словами, в Литві зараз є дуже популярними курси стрільців. Аби на них потрапити, литовці стають у черги. Там навчають поводитися зі стрілецькою зброєю, саперній справі, тактичної медицини та іншим речам, котрі важливі під час війни. Курси для мешканців оплачує держава.

“Ці курси були завжди. Але особливо популярними вони стали після вторгнення Росії в Україну. Я був одним з першим інструкторів, котрі навчали”, — говорить волонтер.

Антанас Бурокас зазначає, що привозитиме волонтерську допомогу в Україну до перемоги. А потім знову приїде до Львова — святкувати.