Життя демобілізованого: десантник зі Львова розповів, чим він займається після звільнення зі ЗСУ

Минув уже тиждень, як військовослужбовець 80 окремої десантно-штурмової бригади Олексій Кравчук демобілізувався та повернувся до цивільного життя. Чоловік розповів Суспільному, попри травму та контузію, яких зазнав минулого року під час ворожого мінометного обстрілу, він після лікування повернувся до свого підрозділу та продовжував воювати.

“Але у квітні мені виповнилося 60 років. І командир сказав: “Дякую, Олекса, але вдома ти зробиш для нас більше, ніж тут”, – говорить чоловік.

Творчі плани

У Львові Олексій Кравчук відразу ж став на військовий облік у територіальному центрі комплектування. Каже, зробив це з надією, що його ще колись знов мобілізують. А також поновився на роботі: знову працює директором та художнім керівником театру “І люди, і ляльки”. Та готується вийти на сцену у виставі за віршами Сергія Жадана “Різдво.Тризна”.

“Цю виставу ми випустили восени 2021 року. Її подали на Всеукраїнський театральний фестиваль-премію “Гра”. І вона пройшла перший тур. Але після повномасштабної російської агресії її не грали, тому що двоє акторів – я та Андрій Синишин – пішли на війну. Зараз ми її відновлюємо і подаємо на другий тур премії. Тільки я в ній буду грати особисто. А Андрій начитав свої слова на відео. І саме його ми використовуватимемо у виставі”, – розповідає він.

Перші репетиції у Львові вже відбулися. І актор помітив, що під час хвилювання він забуває слова. Хоча, перебуваючи на війні, у хвилини затишшя виходив у степ та читав ці вірші вголос.

“Це був мій релакс. Я відходив від хлопців, аби не турбувати. Вони багато працюють, виконують завдання. І коли вони повертаються, то їм треба відпочити, щось поїсти та набратися сил”, – каже Олексій Кравчук.

Ця вистава відбудеться у Львові 14 липня. Вхід – за донати. А всі гроші підуть на потреби 80 окремої десантно-штурмової бригади.

Також актор разом з колегами починають роботу над виставою за п’єсою Надії Крат про те, як під час війни вихованці дитячого будинку створюють свій театр ляльок. Олексій Кравчук каже, вона буде оптимістичною, про мрію, яку треба втілити. Ця вистава для дорослих та підлітків.

“Також у нас відбулася прем’єра вистави для найменших “Гномик Родзинка і Мацьопа-свинка”. Ставив її режисер Роман Гребенюк. Щоправда, я цієї вистави ще не бачив, бо був на фронті”, – розповідає художній керівник театру.

Потребую тиші

Розповідаючи про свій стан у перші дні демобілізації, Олексій Кравчук каже, що відчуває втому. І намагається уникати скупчень людей:

“Мені хочеться тиші. Я намагаюся знайти місце, де є тиша: в театрі – тиша, вдома – тиша, біля дому є озеро – там теж тиша. Або виїхати кудись, де є тиша”.

Олексій Кравчук під час служби у 80 ОДШБр. Фото: Олексія Кравчука

6 липня РФ атакувала Львів ракетами. Актор каже, що коли почув звуки вибухів, то відразу згрупувався і почав діяти.

“У мене вже прагматичні дії. Коли чуєш прильоти, то перша думка: це не по тобі, ти – живий. А далі хапав кицьок, які перелякалися, та сховав. Передзвонив усім своїм рідним та порадив бігти у сховище, поки не буде відбій. А після відбою я заснув”, – розповідає Олексій Кравчук.

І додає, що хоче дати відповідь росіянам за обстріли мирних українців, які сплять. Проте рідні та близькі помітили, що актор став набагато м’якішим та добрішим.

“Я хочу бути радісним. Мені подобаються слова апостола Павла: лікую у випробуваннях своїх. Це – дуже важлива річ. Для мене є прикладом мої побратими, які у найважчих випробуваннях залишалися добрими духом”, – зазначає він.

Як поєднати звернення на “Ви” та обсценну лексику

Розповідаючи про своїх побратимів, демобілізований боєць каже, що це – найближчі для нього люди. Інколи навіть ближчі, ніж родина.

Після травмування та контузії, перебуваючи на тривалій реабілітації, Олексій Кравчук побачився з побратимом, який його відкопав зі зруйнованого російськими обстрілами бліндажа. Тоді ворожа міна впала неподалік: у бліндажі вибило бруси, бійцеві поламало ребра і його засипало.

Згадує, що того дня зрозумів, що має померти та вже змирився з цим. Тільки молив Бога про безболісну смерть. Після цієї думки почув, як його почали відкопувати та гукати на ім’я.

“Сергій Семець, старшина, родом з Дрогобича. Воює з 2014 року. Він прекрасно готує. Каже мені: “Олекса, давайте щось приготуємо”. Я кажу, що я не вмію. А він: “Я теж не вмію. Але у нас все смачно виходить”, – розповідає чоловік.

Олексій також каже, що у їхньому підрозділі склалося правило: один до одного побратими звертаються на “Ви”.

“При тих всіх матюках в бік москаля. Я не буду зараз їх вживати, але вони такі смачні. А між собою ми один з одним завжди на “Ви”. У нас є пан Михайло, позивний Гірняк, снайпер від Бога. Йому – 21 рік. І ми до нього кажемо на “Ви”. Це – момент поваги”, – говорить боєць.

Олексій Кравчук на Марсовому полі у Львові. Фото: Олексія Кравчука

Основна діяльність – волонтер

Перебуваючи вдома, Олексій Кравчук впритул зайнявся волонтерством. Саме для цього, за його словами, його командир відрядив на дембель. Зараз його основне завдання – закупити для підрозділу легку броньовану техніку.

“У нашому підрозділі кожен взвод має виходити на завдання на броньованій техніці. А цього немає. У нас було два “Хаммера”, вони ламаються і дуже довго ремонтуються. Тому мої побратими їздять на волонтерських автомобілях, які теж ламаються. Тому я збираю донати для ремонту машин”, — говорить військовий.

Також Олексій Кравчук обмовився, що готовий закуповувати патрони для снайперських гвинтівок. Проте, де саме їх застосовуватимуть, не сказав.