“Нам нікуди повертатися”. Багатодітна сім’я із Часового Яру про переїзд на Львівщину

У селі на Львівщині проживає переселенка — мати одинадцятьох дітей. У їхньому рідному місті Часів Яр, що на Донеччині, знищене житло. Тож повертатися багатодітній родині нікуди. Проте на новому місці вони вже освоїлися. Наразі проживають у чужому будинку. Водночас, попри складнощі, кажуть: Україну не залишать.

У Часовому Яру у родини залишилося дві квартири та дачний будинок. Зараз майно пошкоджене або знищене, каже Лілія. Вона — мама 11-х дітей. Рік тому виїхала з ними на Захід країни.

“Костянтинівка, Бахмут, Краматорськ — вже були обстріли. Ми ночували у підвалах, було все більше обстрілів. Тож ми вирішили виїхати. Ми вже знали, куди їхали — у Львівську область, ми їхали дві доби. Житла у нас немає, повертатися нам нікуди. У нас немає міста. Зараз Часів Яр — це перша лінія, вона щодня під обстрілами”, — розповідає переселенка Лілія Краснорудська.

Спершу родина три місяці жила у сільській школі. Згодом їм запропонували будинок. Однак він, за словами жінки, був у нежитловому стані. Відтак, переселенці почали самотужки покращувати умови.

“Ми вже не стали робити ремонт. Думали – це тимчасово. Купили унітаз, ванну, машинки, бойлер, собі облаштували таку ванну”, — каже Лілія Краснорудська.

Лілія Краснорудська показує ванну, яку вони облаштували. Фото: Суспільне Львів

Дехто зі старших дітей Лілії мешкає окремо. А найстарший син служить у ЗСУ.

“Я тут ніколи не була. Мені дуже подобається тут, тут зовсім інші люди. Тут підтримають, підкажуть. Щодо мови — важко, але намагаємося. Працюю у Бісковичах прибиральницею. Я планую залишатись тут. Мені подобається. Там, що тримало — це мій дім. В мене там був свій дім. Тут зовсім інше. Тут люди, робота”, — каже донька Лілії Орина Краснорудська.

Орина Краснорудська разом з братом. Фото: Суспільне Львів

Сама ж Лілія Краснорудська каже, що виїжджати з країни вона не планує. Водночас розповідає, що їй поки що важко розмовляти українською мовою.

“Ми стараємося, вчимо. Сподіваємося, що скоро будемо розмовляти тільки українською мовою. Нам тут подобається. У мене служить тут в ЗСУ дитина. Я не поїду звідси. Будемо до перемоги. Сподіваємося на нашу перемогу , що скоро все закінчиться і ми переможемо однозначно!”, — говорить Лілія Краснорудська.

Родина Краснорудських. Фото: Христина Романчак

Родину Краснорудських підтримує благодійна організація “Українська освітня платформа”. Зараз там реалізують проєкт “Добрий сусід” — перш за все, для допомоги родинам переселенців і сім’ям у скруті.

“Вони приїхали в нові громади і інтегрувалися в них. І, відповідно, люди, які по факту стали добрими сусідами, їх підтримують. Це може бути продукти, засоби гігієни, взуття, одяг. Але тут важлива ще одна складова — спілкування людей, які приїхали, які тут проживають і опинилися в складних життєвих обставинах”, — каже керівниця проєкту “Добрий сусід” Анна Кіх.

За словами Анни Кіх, зараз у проєкт “Добрий сусід” шукають волонтерів. Зголошуватися можуть лише повнолітні громадяни.

Читайте також

Син загинув на війні з Росією: переселенка зі Слов’янська стала опікуном п’яти онуків

22-річний хлопець з Краматорська став опікуном для двох братів