“Я знищував ворога за допомогою артилерії” – нацгвардієць про оборону Харківщини

24 лютого 2022 року підполковник Національної гвардії України Назар Мудрецький зустрів на службі у Харкові. За два тижні сім’я бійця переїхала у безпечне місце, а він залишився захищати Харківщину.

До Дня Національної гвардії України, який відзначають 26 березня, Суспільне поспілкувалося із військовослужбовцем про оборону Харківщини, як стати нацгвардійцем та плани після перемоги.

За два дні до повномасштабного вторгнення Назар Мудрецький запропонував дружині виїхати з Харкова разом з двома маленькими дітьми (молодшому на той момент було дев’ять місяців) до батьків. Але вона відмовилася.

“Ми жили на околиці Харкова у дев’ятиповерховому будинку. Це крайній будинок, вікна виходять на бєлгородську трасу. Я був на чергуванні, коли дружина мені зателефонувала і сказала, що бачить перші вибухи, пожежі та наступ російських військ. А я на той момент вже писав бойові розпорядження щодо відбиття збройної агресії та оборони Харкова”, — згадує підполковник Нацгвардії.

Наступні два тижні родина Назара Мудрецького ховалася у підвалах. Згодом вони змогли евакуюватися. А сам військовослужбовець наступного разу побачив родину аж через пів року. Вдома залишилася улюблениця родини – кішка.

“На жаль, дружина тоді не змогла її забрати. За кішкою доглядали знайомі. А через два місяці я знайшов волонтерів, які перевезли її до сім’ї”, – каже він.

Харків – не візьмуть

Те, що російським військам не вдасться окупувати Харків Назар Мудрецький зрозумів, коли побачив як мешканці дружно кинулися захищати та обороняти своє місто.

“Звичайно, були й такі, хто очікував росіян, зливали позиції наших військ. На жаль, вони й досі є. Спочатку їх було дуже багато. Зараз їх вже менше. Але 80 відсотків мешканців Харкова не хотіли, щоби зайшли російські війська”, — говорить військовослужбовець.

Одного разу, вже місяць йшли бої, нацгвардієць випадково на зупинці зустрів старшого чоловіка, який висловив своє ставлення так: “Скорєє б пришли освободителі і освободіли нас от вас”. Бійці відразу повідомили про цю зустріч у відповідні органи. Чоловіка затримали й знайшли докази, що він співпрацював з ворогом.

Серебрянський ліс

З місцевістю навколо Кремінної та Серебрянського лісництва Назар Мудрецький познайомився ще з часів антитерористичної операції.

“Ми виконували завдання у тих районах. Через Кремінну ми завжди проїжджали. Було дуже симпатичне комфортне містечко. Поруч були дуже красиві ліси. Зараз вже залишилися тільки залишки тих лісів. Там вже майже нічого не має. Це – прокляте місце”, — каже підполковник НГУ.

В цьому районі зараз йому довелося провести чотири місяці дуже важких та гарячих боїв.

“Моя спеціальність пов’язана з артилерією. Я знищував ворога за допомогою артилерії”, – коротко пояснив офіцер.

Так само коротко розповів про нагороду від Президента: “це було за правильні дії”.

Серед особового складу, за який відповідає підполковник, є і приблудні котики та песики. Про них дбають його підлеглі.

“Вони називають їх Рижиком, Сметанкою, Гільзою, Патроном. Потім забирають їх до себе додому. Соромно їх там покинути”, – каже він.

Як стати нацгвардійцем

Назар Мудрецький народився у родині військовослужбовця. То ж іншого шляху у дорослому житті для себе не бачив. Каже, що в дитинстві найкращим запахом для нього був запах збройного мастила.

Після закінчення школи пішов вчитися до Харкова в академію внутрішніх військ. Там його застала реформа, під час якої відродили Національну гвардію України.

Завершив навчання у 2015 році. Тоді курсантів поспішали випустити якнайскоріше, тому що країна потребувала кваліфікованих військовослужбовців, адже тривала російсько-українська війна.

“Оскільки до реформи це були внутрішні війська, то нас чотири роки навчали одному. А після реформи, в останній рік мого навчання, вчили зовсім інше. Він був і цікавим, і важким. Тоді не вистачало офіцерів. Тому ми – ранній випуск. Нас випустили не в липні, а 26 березня. І відразу – в бригаду”, – каже він.

Серед його підлеглих тоді й зараз є старші чоловіки, які проходили строкову службу років 35 тому.

“Вони вже давно забули про армію. Жили своїм життям. Хтось був фермером, хтось – водієм вантажівки, хтось ще чимось займався. З такими людьми простіше працювати, тому що вони розуміють, що від їхньої роботи у війську зараз залежить не тільки їхнє життя”, – зазначає підполковник.

Також завдяки реформі до Нацгвардії України почали набирати контрактників. Зараз, за його словами, охочі можуть ознайомитися з вакансіями на рекрутингових онлайн-платформах.

“Це вже не так, що тебе привели за руку і сказали: будеш штурмовиком. Є можливість стати техніком. Хто дружить з радіотехнікою, може піти в підрозділ БпЛА. Є також вакансії бухгалтерів, електриків та інші. Люди думають, що служити, це – тебе зловить ТЦК і скерує кудись. Так, може, простіше зробити самому вибір і не соромитися своїх здібностей? Командирам потрібні такі люди”, – стверджує Назар Мудрецький.

Підполковник зазначає, що охочі служити в Нацгвардії можуть звертатися прямо у військову частину, оминаючи територіальні центри комплектування.

“Я їхав у таксі й водій спитав як можна до нас мобілізуватися. Я кажу: прийдіть до мене і я влаштую вам зустріч з працівниками кадрів, які допоможуть”, – говорить він.

Нацгвардієць каже, що від моменту, коли мобілізований розпочав свою службу і до моменту, коли він виїде в зону бойових дій, проходить від двох місяців до пів року. Увесь цей час його навчають. При цьому навчання є якомога наближеним до бойових умов.

Також у Нацгвардії України служать і жінки.

“Жінка у Нацгвардії – це сміливо та хоробро. Треба мати витримку. Особливо – бойовим медикиням. Я на власні очі бачив як обстрілюється наша позиція, ворог підступає, а вона надає допомогу пораненим і така впевнена та спокійна, що деяким чоловікам треба повчитися. Є жінки й серед артилеристів на командирських посадах”, – каже Назар Мудрецький.

Назар Мудрецький на фронті. Фото з архіву Назара Мудрецького

Після перемоги

Через дев’ять місяців після повномасштабного вторгнення офіцерові вдалося приїхати до родини. Каже, що ще два місяці після того кожної ночі, уві сні, вів та планував бойові дії.

“У Харкові я засинав і прокидався під звуки пострілів. Тому уві сні продовжував воювати. Але кожного разу я знав, що я вийду з тієї ситуації”, – говорить він.

Зараз у нього вже є план на день, коли оголосять про нашу перемогу.

“Подякую Богові. Обійму дітей. Поцілую дружину. Я і так її цілую та обіймаю. Але це будуть найпалкіші поцілунки та обійми. Але найперше – згадаємо побратимів, які віддали своє життя задля цієї перемоги”, – поділився Назар Мудрецький.