Світова прем’єра Симфонії № 3 “Переможна” Золтана Алмаші у виконанні Луганського філармонійного оркестру: як це було

18 лютого у Львові відбулася світова прем’єра Симфонії № 3 з назвою “Переможна” сучасного українського композитора Золтана Алмаші.

Твір написаний на замовлення Львівського органного залу, а виконав його Луганський філармонійний оркестр, що вже вдруге рятується від російських окупантів, переїхавши спочатку до Сєвєродонецька, а під час повномасштабного вторгнення — до Львова.

Цю епохальну подію записувало Радіо Культура у межах співпраці з Органним залом. Ведуча Радіо Культура Катря Гончарук провела з колективом і композитором кілька днів, спостерігаючи за репетиціями, що почалися саме після чергового обстрілу Львова 15 лютого.

Про те, як пройшла прем’єра — читайте у матеріалі Суспільне Культура.

Симфонія “Переможна” Золтана Алмаші — це музика нашого сьогодення, музика війни, надій та віри в перемогу.

У фактурі оркестру композитор використовує знайомі та дуже неприємні нам звуки, які імітують сигнал повітряної тривоги, шум шахедів, сирени швидкої допомоги і навіть вибухи. Це техніка, до якої звертаються сучасні композитори у своїх творах-рефлексіях на тему війни. Та чи зроблено це талановито — залежить від контексту і того, як ці виражальні прийоми працюють на драматургію твору.

Композитор Золтан Алмаші, 2020. Фото: Facebook/Kyiv Music Fest

Напередодні прем’єри композитор Золтан Алмаші у коментарі Суспільне Культура зазначив, що для нього це був емоційний досвід, але він задоволений результатом.

“Емоції на межі. Коли ти переживаєш разом з країною цей жахливий, екзистенційний стан… стихію, я б сказав, в усіх емоції на межі, ці постійні емоційні гойдалки і, звісно, страх смерті. Коли 15 лютого я знову прокинувся від вибухів на моїй вулиці Науковій у Львові, в цей момент я подумав: «О! Я правильний звук знайшов. Це точно той звук!» Тому цей твір, мені здається, буде багатьом людям говорити прямо. Він відкритий для всіх”, — зазначив він.

Тарас Демко. Фото: Євген Червоний/Львівський органний зал

“Тема війни — крихка”, — вважає культурний менеджер, співкерівник Львівського органного залу Тарас Демко. На його думку, у створенні композиції важливо не вразити слухачів надто боляче.

“Я особисто бачив, як на певні твори слухачі реагували дуже болісно. В нас було кілька творів в Органному залі, вже під час повномасштабної війни, коли була звукозображальність (імітація польоту ракети), і я бачив, як люди виходять з залу, деякі плачуть, намагаються уникати того звуку, а дехто, навпаки, добре реагує і розуміє: те, що композитор бачив і відчував всередині — те і в музиці. Тобто митці з цим працюють і працюватимуть, бо це дуже важливий інструмент у творчій лабораторії. Я думаю, що будь-який твір мистецтва оцінить час і все стане на свої місця, знайде свою комірку в історії. Особисто я, коли чую репетиції «Переможної», внутрішньо радію, бо цей твір дуже якісний і мені хочеться, аби його почули якомога більше людей”, — говорить Демко.

Він згадує, що вперше почув симфонію комплексно на першій репетиції зранку після важкого обстрілу Львова 15 лютого.

“Ми дуже погано спали, але вже о 10-й ранку були в концертному залі. Всі прийшли, і Золтан теж, ці вибухи були в тому районі, де він живе, а також багато наших музикантів. Звичайно, настрій був дуже поганий. Я сиджу в залі, слухаю репетицію, і в мене просто течуть сльози по щоках, не можу нічого вдіяти із цим. Я так реагував, бо, слухаючи цю музику, ти одразу бачиш: віолончеліст в українському місті займається на своєму інструменті і починають звучати знайомі, дуже неприємні звуки, і це настільки очевидно, це настільки боляче і щиро. І в той момент думка лише одна: щоб швидше була перемога, мир, щоб ми повернулися до нормального життя. І це єдиний лейтмотив, що крутиться в голові, і від цього неможливо бути незворушним”, — коментує Демко.

Прем’єра Симфонії №3 “Переможна”. Фото: Євген Червоний/Львівський органний зал

Музиканти Луганського філармонійного оркестру зізнаються: їх теж тригерять звуки, які імітують у симфонії сирени та вибухи, та разом з тим зауважують, що це допомагає їм краще виконувати музику Золтана Алмаші.

Контрабасист Петро Лесюк говорить: “Музика ця дуже цікава, несподівана, дуже зображальна. Я так і бачу її у художньому чи документальному фільмі. Ці всі постріли, цей весь жах чути в музиці, і наші ударники, які позаду мене стоять, вони молодці (я кожного разу здригаюсь, наче їх вперше чую). Композитор це вдало відобразив у партитурі і зробив це досить віртуозно. Ця музика надзвичайно витончена, тут є такі ліричні місця, це має бути особлива вібрація у струнних, це все потрібно пропустити через своє серце. І якщо нам, музикантам, це вдасться, це буде геніально і тоді люди правильно відчують думку композитора”.

Диригент, співдиректор Львівського органного залу Іван Остапович ділиться: “З музичної точки зору цей твір не є авангардний, він має мелодичне та ритмічне зерно і дуже випуклу й зрозумілу форму. Навіть непідготовлений слухач цілком зможе її осягнути. Там є основні людські начала: лірика, трагедія і пафос піднесення вкінці. Єдиний момент: (в середньому епізоді) є алюзії на вибухи, сирени повітряної тривоги, і ми розуміємо, що зараз це сприймається як тригер. Але в кінці це все переходить у тріумфальний фа мажор, який скандує, все голосніше і голосніше, й завершується мажорним акордом, який стверджує перемогу”.

У день прем’єри зала Львівського органного залу поступово наповнювалася відвідувачами, чимало з них були переселенцями з Маріуполя, Запоріжжя та Херсона.

Симфонія починається з вагнерівсько-барокової лірики, занурюючи слухачів у стан спокою та медитації. Три частини симфонії поступово ведуть слухачів від ноктюрна мирної ночі, через драматизм ракетних атак і вибухів, до патосу українського спротиву й ствердження головної думки твору, що ми переможемо.

Після фінального акорду стоїть кількасекундна тиша. Здається, що зал тремтить, повітря густе і солоне. Згодом починають звучати оплески. І ще довго люди наспівують собі під ніс фінальну інтонацію.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв’язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]