“Рятувала себе молитвами”: дружина захисника Маріуполя дочекалась чоловіка з полону

Майже після двох років полону додому повернувся морський прикордонник родом із Яворівщини Микола Горін. З першого дня повномасштабної війни чоловік захищав Маріуполь. А 20 травня 2022 року Микола потрапив у полон при виході з Азовсталі.

Дружина захисника Олена Горін розповіла Суспільному про повернення чоловіка з полону.

Микола Горін служить у морській охороні України з 2010 року. Це підрозділ Держприкордонслужби.

“Це його був вибір, йому тоді було 19 років. Починав він матросом, а згодом став командиром катера. Він служив у 23 загоні морської охорони. Вони патрулюють кордон по морю з Росією. І, звичайно, в 2022 вони перші зустріли ворога на морському кордоні”, — каже Олена Горін.

З перших днів повномасштабного вторгнення чоловік захищав Маріуполь.

“З 23 лютого він вже вдома не був Їх вже викликали, знали, що може щось бути. І 24, коли вже все почалось, я прекрасно розуміла, що він буде виконувати свій обов’язок. Вони базувались у порту, а згодом перебрались на “Азовсталь”, тримали оборону”, — говорить жінка.

При виході з “Азовсталі” 20 травня 2022 року Микола Горін потрапив у полон.

“Як я дізналась, що вони виходять у полон — з новин. У цей період в нас були короткі повідомлення, наприклад, нам писали, що 23 ЗМО — всі живі, все добре. Це був максимум, але ці повідомлення могли бути раз на тиждень, а весь цей час не було ні зв’язку, ні повідомлень. Все були новини. Потім почались дзвінки з Червоного Хреста, Національного інформаційного бюро і нам підтвердили”, — пригадує дружина військовослужбовця.

Олені разом з 8-річним сином і меншим, якому було рік і три місяці, вдалось виїхати з Маріуполя до Запоріжжя. А вже звідти евакуаційним потягом вони приїхали до Львова.

“Я розуміла, що для хлопців наразі я маю бути і мамою, і татом. Десь підтримати, десь і в футбол погуляти, десь щось підказати. Я намагалась мислити, як зробив би мій чоловік”, — ділиться Олена Горін.

Діти Миколи та Олени. Фото з особистого архіву Олени Горін

Микола Горін був у полоні 21 місяць.

“Це було безумовно дуже-дуже важко, але поганих думок в мене не було ніколи. Я знала, що він живий, що він вийде, я завжди рятувала себе молитвами, вірою, що все з ним добре, що колись цей жах закінчиться. Я трималась, а вечір-ніч, коли діти лягають спати, фотографії, повідомлення перечитуєш, багато думок, я давала слабинку собі. Але при дітях, я намагалась бути для них прикладом. Я не втрачала надії і віри”, — каже жінка.

Олена пригадує, як дізналась про його звільнення.

“Мені на телефон прийшло повідомлення з Координаційного штабу: “Олено Володимирівно, вітаємо. Ваш чоловік Горін Микола повернувся з полону”. Потім все пішло як в тумані. І коли я побачила фотографію з нашими хлопцями, і там був мій чоловік, його посмішка, його сяючі очі, це була така перша вісточка, що от він насправді вдома. Це було щастя, я не вірила, що ось насправді він біля мене, що я можу на нього подивитись, і така подяка Богові, що вислухав наші молитви, що ось він поруч”, — ділиться Олена Горін.

Микола Горін (справа) під час обміну. Фото: Державна прикордонна служба України

Зараз Микола у шпиталі. Чоловік схуднув на 20 кілограмів. На нього чекає реабілітація і довгоочікувана зустріч з дітьми.

“Морально він не змінився. Посмішка, його підтримка. Навіть він, коли прийшов, каже, було важко, але розумів як важко нам, він переживав за нас. Я думаю, ми все подолаємо”, — говорить дружина прикордонника.

У Маріуполі та в полоні Микола був разом зі своїм братом Романом Горіном, також прикордонником. Додому вони повернулися разом.

“Це радісна новина для нас для родин, батьків. Ми будемо боротися за кожного, ми чекаємо всіх, хто знаходяться у полоні у ворога, й будем боротися за кожного до кінця”, — додає Олена.