Ми зупиняємо убивць: капелан III Інтерлегіону розповів, чи гріх знищувати ворога

1 тиждень назад

191 4 хвилин читано

Захисники своєї країни апріорі не вбивці, але вони нищать ворогів, що прийшли на нашу землю вбивати

— Війна і віра в Бога — то завжди складне питання. Адже одна з основних заповідей — «не вбий». До того ж на неї часто посилаються ухилянти. Що з цього приводу думає церква?

— Ми зупиняємо убивць. Захисники своєї країни апріорі не вбивці, але вони нищать ворогів, що прийшли на нашу землю вбивати. Убивство — це кримінальний злочин, а давати відсіч агресору, що вдерся до нас зі зброєю, — це і конституційний, і священний обов’язок.

Можна сказати, що своїми діями українські військові, зупиняючи зло, чинять добро. Тому кожен український воїн, який узяв до рук зброю та нейтралізує окупантів, веде справедливу війну. Я свідомо уникаю висловів: «застрелити», «пролити кров», «вбити людину».

Це так само, як в медицині, — хірург чи анестезіолог мають певний відсоток своїх пацієнтів, життя яких закінчується на операційному столі, але ніхто не називає лікаря вбивцею, так само й пацієнт, який заздалегідь підписується у своїй відповідальності внаслідок оперативного втручання. Та навіть у разі смерті ніхто не назве цю людину самогубцем. Усі вони боролися за життя, але не всі мали в цьому успіх.

У розмовах з нашими бійцями я наголошую, що ми не агресори, ми не стріляємо по цивільних, ні в якому разі не грабуємо, не страчуємо беззбройних, не мародеримо. Це те, що роблять рашисти, а ми не такі. Ми зупиняємо навалу російської агресії. Насправді саме ідея «справедливої війни» дає мені крила молитись праведному Богові та просити Його воювати на нашій стороні. Саме так думав автор 44 псалму, що писав:

«…Тобою ми відбили наших супостатів, Ім’ям Твоїм ми розтоптали тих, що на нас повстали. Я бо не покладавсь на лука мого, і не спас мене меч мій; але Ти врятував нас від наших ворогів і засоромив ненависників наших…».

У радянські часи частина християн ухилялася від військової служби та не брала до рук зброї, щоби не йти агресорами в Афганістан

— Звідки виникла традиція ухилятись від служби в армії саме за релігійним поняттям?

— Не знаю я такої традиції, подивіться, як московський піп хрестить та кропить рашистські танки… А про ухилянство я б сказав, що це не «за релігійними переконаннями», а «з міркувань совісті», бо саме совість людини засуджує або схвалює її вчинки. У радянські часи частина християн ухилялася від військової служби та не брала до рук зброї, щоби не йти агресорами в Афганістан, в Африку чи Латинську Америку. Тоді наші брати готові були сісти за ґрати, аби не стати вбивцями мирного населення, не допомагали навіть гасла на кшталт «Интернациональный долг» або щось про боротьбу зі світовим імперіалізмом…

Є ухилянти через боягузтво, можна сказати незрілість. Це люди, для яких власне є найдорожчим, та вони не усвідомлюють себе частиною суспільства. Сьогодні інша ситуація: нас, як народ, хочуть знищити, нас звинувачують за мову, ненавидять через історію. На окупованих територіях точиться боротьба зі шкільними підручниками та знову ж із мовою та історією….

Тому ця війна є війною за наше виживання, бо нас намагаються знищити через те, ким ми є. А в нас вибору немає. Ми мусимо воювати, це адекватна відповідь агресору.

Кожен рекрут має ознайомитись із моральною складовою нашої служби

— А якщо при цьому страждає цивільне населення? Ну, скажімо, спалили стратегічну нафтобазу під Ростовом, там, кажуть, що вже місто Пролетарськ частково спалене. Там цивільні люди теж страждали. Що скажете, ліс рубають — тріски летять..?

— Так, я згоден із тим, що страждають невинні люди з обох боків. Але в разі застосування зброї ЗСУ постраждалі цивільні — це виняток, а не система. Війна — зло, але єдиний шанс нам вижити — вести війну у відповідь. У нас немає іншого вибору, як збройно захищатися. Це не українцям вирішувати, коли закінчиться війна, це там, у кремлі, мають ухвалити рішення про виведення військ з України.

Але моральний вибір кожної людини має глибокі наслідки. Я бачив деморалізованих людей — це страшно… Тому й намагаюсь акцентувати увагу наших бійців на моралі у війні.

Так, з ініціативи командира ми склали такий собі моральний кодекс легіонера. Тобто кожен рекрут, який долучається до нашого підрозділу, має ознайомитись із моральною складовою нашої служби — а це насправді мотивуюче.

Переважна більшість людей говорить про несправедливість цієї війни, а це означає, що ми всі шукаємо справедливості та хотіли б досягти її в нашому житті. На нашому шевроні написано: «Воюю за життя». Це як нагадування кожному військовому, що прикладає шеврон до своєї форми про найвищу цінність.

Моральний кодекс легіонера налічує три частини. Перша — ми не агресори, ми захисники. Друга — ми зміцнюємо обороноздатність завдяки сумлінному дотриманню військових наказів дисципліни. Третя — за честь вважаємо захист людської гідності.

Якщо сказати коротко одним реченням, то це звучить так: «Нищимо ворога на нашій, Богом даній землі, але воюємо за життя, поважаючи честь і гідність кожної особи, а не страти без суду чи тортури».

Для нас, українців, ця визвольна війна є справедливою війною

— Московський патріархат оголосив «священну війну». Чи може війна взагалі бути священною?

— Для нас, українців, ця визвольна війна є справедливою війною. Свого часу теорію справедливих воєн та систематизацію принципів справедливої війни сформулював Майкл Уолцер. Протягом багатовікової історії церкви сформована та оформлена теорія справедливої війни, яка використовувала назву «Священна Війна».

Саме цей принцип неправомірно експлуатує московський патріарх Кирил, посилаючи орди рашистських окупантів на територію України, та проголошує свою війну священною. Він вводить свій народ в оману. Він каже неправду — він зрікся віри й Бога, а його армія зазнає поразки.