Два роки бореться з раком: історія 5-річного Богдана Бойка із Мелітополя

До повномасштабного вторгнення сім’я 5-річного Богдана Бойка жила у Мелітополі. Родина пережила окупацію й евакуацію до Львова. Тут хлопчик проходить лікування від раку й отримує підтримуючу терапію у Західноукраїнському дитячому медичному центрі.

Суспільне поспілкувалося із батьками дитини.

Григорій Бойко родом із Мелітопольського району Запорізької області. Зараз він з дружиною Тетяною і п’ятирічним сином Богданом живе в соціальному гуртожитку на Львівщині. На початку повномасштабного вторгнення, коли Мелітополь потрапив в окупацію, батьки зауважили в сина проблеми з оком.

“На третій день пішли колони окупантів, тобто ми були відрізані взагалі від всього. Вони наступали з Херсону і потім через Мелітополь. Чому ми почали виїжджати, тому що зрозуміли, що в нашої дитини проблеми зі здоров’ям, очко ліве почало дуже вилазити й він почав якось не так дивитися”, — розповідає Григорій Бойко.

Виїхати з окупованої території спочатку вдалося лише батькові з сином. Спершу вони їхали в Запоріжжя, потім в Одесу, де Богданові зробили першу операцію.

“Ми змогли це все організувати і потім так ми вирвалися, але дружина залишалася там. В Запоріжжі зробили МРТ, виявили дуже велику пухлину і скерували нас в Одесу у Філатова. Аналіз показав, що в нього рабдоміосаркома – дуже небезпечна форма онкології”, — каже Григорій.

Григорій Бойко, 13 лютого 2024. Фото: Ольга Дейнека / Суспільне Львів

Лікування хлопчика продовжили у Львові, в Західноукраїнському дитячому медичному центрі. Поки мама хлопчика була в окупації, Григорій самотужки дбав про сина. Після двох місяців мамі Богданчика Тетяні також вдалося виїхати.

У Західноукраїнському дитячому медичному центрі хлопчикові зробили ще одну операцію. Її провів турецький хірург Хакан Агір. Богдан пройшов два курси хіміотерапії. Лікування триває майже два роки.

“У нас зараз підтримуюча терапія, ми її маємо раз на тиждень, потім залишаємося вдома. Ми вже не залишаємось в лікарні, як було раніше, під всіма апаратами й під каплями, а зараз ми вдома”, — каже Тетяна Бойко.

З початком повномасштабного вторгнення Західноукраїнський медичний дитячий центр став так званим евакуаційним хабом для онкохворих дітей з усієї України. Тут приймають на лікування й відправляють за кордон. Більшість пацієнтів — діти дошкільного віку, розповідає керівник клінічного центру дитячої медицини Роман Кізима й додає — чим раніше виявити рак, тим більше шансів на повне одужання.

Тетяна й Богдан Бойко, 13 лютого 2024. Фото: Ольга Дейнека / Суспільне Львів

“Якщо вчасно звернутися, то шанси на одужання — понад 90 відсотків. В дитячому віці дуже складно навіть уважним батькам і уважним педіатрам вчасно виявити онкологію, бо це такі захворювання, які рідкісні й маскуються під інші. Тому майже половина дітей потрапляє на пізніх стадіях – це третя-четверта стадія уже в тяжкому стані. Це не означає, що ми не можемо їх врятувати. Ми можемо врятувати будь-якого пацієнта з будь-якою стадією, просто це буде довше, коштовніше”, — розповів Роман Кізима.

За словами керівниці обласного департаменту охорони здоров’я Наталії Літвінської, в Україні онкологію щороку діагностують у понад тисячі дітей.