«Придатний»: як змінюється система ВЛК. Особистий досвід мобілізованого

Багато хто, йдучи на ВЛК, упевнений, що з його станом здоров’я його точно мають визнати непридатним.

Трапляється, однак, по-різному — тих, хто хотів би уникнути служби, мобілізують. Натомість тих, хто прагнув стати до лав ЗСУ, можуть визнати непридатними.

У черговій публікації з циклу «Мобілізація: випробувано на собі» кореспондент АрміяInform максимально сконцентрувався на особистому досвіді проходження ВЛК.

Люди середнього віку та їхнє здоров’я

«Наші військовослужбовці — це переважно люди середнього віку», — зауважила під час 1-го щорічного міжнародного Конгресу з військової медицини та ментального здоров’я заступник Міністра оборони України Наталія Калмикова.

Переконатися в цьому я мав змогу під час проходження базової загальновійськової підготовки в навчальному центрі. Більшість моїх побратимів, як і я сам, були старшими за 40 років.

Усі ми пройшли ВЛК і були визнані придатними, однак, досягнувши сорокарічного віку, переважна більшість із нас уже мала певні негаразди зі здоров’ям. Утім, ні в кого ці проблеми не були катастрофічними — з майже 200 курсантів БЗВП не пройшли лише двоє, та й ті не через стан здоров’я.

Інші ж цілком справлялися з навчанням у стандартному (доволі напруженому!) режимі. Час від часу кільканадцять із нас, звичайно, зверталися по медичну допомогу і «випадали» з навчання через погане самопочуття чи дрібні травми, але доволі швидко, за 2–3 дні, повертались у стрій.

Міф про «сліпу» й упереджену ВЛК

Особистий досвід БЗВП спонукає звернутися до одного з двох найпоширеніших і водночас найшкідливіших міфів, успішно запущених в український інформаційний простір російською пропагандою з метою підірвати довіру до Збройних Сил України в суспільстві.

Перший із міфів стосується тотального очорнення роботи ТЦК, другий — несправедливих нарікань на проходження ВЛК, яка буцімто «закриває очі» на очевидні проблеми зі здоров’ям і прагне затягти до війська всіх поспіль.

Базовані на відвертому вигадуванні й фабрикації історій та роздмухуванні окремих поодиноких випадків і недоліків, вони, на жаль, повсюдно поширились і міцно вкоренились у свідомості українців.

Натомість особистий досвід та розповіді всіх, із ким доводилося спілкуватися наживо, свідчить, що як ТЦК, так і ВЛК працюють коректно та відповідально. А за умов нинішньої підвищеної уваги з боку суспільства — з утричі посиленою пильністю.

Після широкомасштабки ВЛК змінилась на краще

Особисто мені проходити ВЛК за останні три роки довелося тричі. Вперше — ще до широкомасштабного вторгнення, у серпні 2021 року, вдруге й утретє — вже 2024 року. Це були два абсолютно різні досвіди з огляду на рівень пильності медпрацівників.

Першого разу і я сам, і, як мені здалося, лікарі тоді також не були аж такими уважними й прискіпливими як до мого здоров’я, так і до самої процедури проходження ВЛК.

Все відбувалось неспішно і по-літньому розслаблено, тож коли мою обмежену придатність замінили на «придатний», я навіть трохи зрадів певному поліпшенню здоров’я — організм таки зміг за кілька років відновитися після нещодавнього струсу мозку.

Натомість 2024 року я потрапив до зовсім інакшої ВЛК — з надзвичайно строгим дотриманням процедури, підвищеною пильністю лікарів і жорсткою увагою до результатів аналізів та обстежень. У підсумку — після першого заходу на ВЛК — мене визнали непридатним.

Особистий досвід і… порожні профілі соцмереж

«Фахівці медкомісії поставляться до стану вашого здоров’я однаково скрупульозно і прискіпливо. За найменших сумнівів щодо придатності вас скерують на додаткові обстеження, аналізи та дослідження», — написав я тоді й отримав нищівну критику в соцмережах.

Коментатори писали, що я буцімто все вигадав і живу в якійсь іншій реальності. Однак я не лінувався перевіряти профілі і з’ясовувати, що 90 % таких коментарів лишали боти із закритих, порожніх чи наповнених рандомною маячнею акаунтів.

Тим часом, засмучений через стан свого здоров’я, я пішов на додаткові обстеження і з’ясував, що прискіпливість лікарів ВЛК зіграла зі мною злий жарт — підтвердити начебто виявлену хворобу, на щастя, не вдалося.

Новоотримані дані дозволили пройти ВЛК вдруге. Лише після цього, спираючись на результати додаткових обстежень і посилаючись на них, мене визнали придатним. Було помітно, наскільки пильно у ВЛК стежать за оформленням документів, оскільки несуть відповідальність за ухвалену постанову.

Поодинокий виняток чи правило?

Як думаєте, що написали мені після опису цієї історії в коментарях і навіть розповіли друзі та знайомі? Правильно, що моя історія якщо і правдива, то це виняток з правил, бо вони щось десь чули, читали і їм навіть достеменно відомо від сусіда друга знайомого, як на ВЛК визнають придатними всіх підряд, попри реальний стан здоров’я.

Чомусь мало в кого виникало питання, чому один особистий досвід (часто вигаданий) вони готові подавати як загальне правило, натомість другий відразу називають винятком.

Отже, чому саме мій досвід виняток, а не правило? А досвід двох сотень побратимів з роти, з якими доля звела мене випадково і які теж вважали, що ВЛК конкретно в їхньому випадку відпрацювала в цілому коректно?

Все тому, що нормальне і типове не є новиною, тож про нього не прийнято говорити і писати — воно нікого не цікавить і не потрапляє до уваги. Так є, бо так і повинно бути — та й потому.

Парадокс негативної новини, підсиленої роспропагандою

Десятки тисяч учителів щодня фахово навчають дітей, а десятки тисяч лікарів професійно лікують пацієнтів — що в цьому незвичного і цікавого? А якщо раптом учитель ударить дитину, а через неправильний діагноз лікаря хворий помре?

Правильно — саме це приверне увагу медіа та людей у соцмережах. Саме це будуть обговорювати, а дехто навіть робитиме абсолютно несправедливі висновки, що освіта й медицина занепали, справжніх фахівців не лишилось. Та що там далеко ходити, ось свіжий приклад.

Це як стверджувати, що подорожувати літаками надзвичайно небезпечно, бо всі вони неодмінно розбиваються. При цьому тисячі пасажирських літаків щодня виконують авіарейси, і лише час від часу якийсь один із них зазнає аварії.

З роботою ВЛК (та й ТЦК також) відбувається так само — вони працюють у штатному режимі. Однак про цю норму не пишуть. Натомість вихоплюють окремі випадки, які потім додатково розганяє російська пропаганда за допомогою мережі ботів.

Медично встановлені факти проти особистих суб’єктивних вражень

Вже передбачаю, що напишуть у коментарях. Та одна справа — читати їх під публікацією, і зовсім інша — бути представником ВЛК (або ТЦК), про роботу яких створено чорний міф. Не дивно, що після цього лікарі, які чесно і сумлінно працюють та виконують свій обов’язок, а їх переважна більшість, — глибоко ображаються.

Чому ж тоді частина нашого суспільства так заповзято готова вірити лише в негатив? Звідки береться щире переконання у тому, що ВЛК готові визнати придатним будь-кого, аби виконати план?

Із власного досвіду та спілкування з побратимами зазначу, що визначальним чинником особистої оцінки роботи ВЛК є налаштованість на очікуваний результат. Якщо хтось має явний намір уникнути мобілізації, то вважатиме постанову з висновком «придатний» проявом недбалості й намаганням забрати до армії всіх поспіль, незалежно від стану здоров’я.

Це діє й у протилежний бік — якщо ви прагнете служити, а вас визнають непридатним, то дії ВЛК видаватимуться вам надто прискіпливими й упередженими. Натомість у разі, коли ви просто готові виконати свій громадянський обов’язок, то сприймете будь-який висновок медиків нейтрально.

Зрештою, саме такою — нейтральною, безсторонньою й науково об’єктивною — є робота ВЛК. Вона не враховує особистих суб’єктивних вражень про стан здоров’я і бажання стати до лав ЗСУ. ВЛК з’ясовує та фіксує медично встановлені факти, на підставі яких робить висновок щодо придатності та ухвалює відповідну постанову.

Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
2024-08-01 06:15:42