Поліціянт з Білих янголів розповів про жителів Авдіївки, які чекали РФ

21.04.2024

218 4 хвилин читано

17 лютого 2024 року Росія окупувала Авдіївку. У місті залишилися сотні наших громадян, які з початку повномасштабного вторгнення відмовлялися від евакуації та були змушені жити у підвалах зруйнованих будинків.

Журналістка Фактів ICTV Наташа Тарчевська поспілкувалася з одним із найвідоміших поліцейських екіпажу Білий янгол Геннадієм Юдіним. Він розповів про місцевих, які чекали на прихід російської армії, а також розкрив нові деталі з історій дітей, які залишилися в Авдіївці.

Останній візит в Авдіївку

– Розкажіть про свій останній візит в Авдіївку. Яким ви запам’ятали це місто?

Зараз дивляться

– Наш останній заїзд в Авдіївку відбувся 4 лютого. У місті вже йшли бої, кілька вулиць старої частини Авдіївки були окуповані. Гуманітарну допомогу ми вже не везли, хоча ще планували доставити хліб. Того дня, 4 лютого, наш екіпаж Білий янгол вивіз із міста чотирьох цивільних.

– Ви відчували, що це може бути ваш, на жаль, останній приїзд до Авдіївки?

– Я сам із Авдіївки, я тут народився і виріс. Це дуже прикро. Але ми обов’язково повернемо наше місто, будемо заїжджати сюди знову. Рішенням нашого керівництва, заради нашої ж безпеки, ми припинили евакуацію з міста, а 17 лютого, як відомо, наші війська залишили Авдіївку…

Місцеві у сюжетах пропагандистів

Фото: Факти ICTV

– Щодо місцевих жителів, які постійно відмовлялися від евакуації, і зараз, з огляду на сюжети російських пропагандистів, ми розуміємо, чому… Якими ви їх запам’ятали?

– Лише коли обстріли руйнували будинок або й навіть забирали життя близьких, тоді люди зголошувалися на евакуацію. Були такі, що прямо говорили: Ми чекаємо на Росію, у нас родина у так званій ДНР.

Також були люди похилого віку, які відмовлялися через повне нерозуміння того, куди вони могли б виїхати. Я розумію таких людей. Мої батьки у 2022 році також відмовлялися покидати Авдіївку, але, на щастя, вдалося вивезти матір, а також батьків моєї дружини.

– Після окупації Авдіївки російські пропагандисти щодня публікують все нові й нові сюжети з розбитого міста. Героями цих сюжетів стають не “завезені актори”, а корінні жителі Авдіївки – їх упізнають та ідентифікують. У своїх “інтерв’ю” вони поливають брудом усе, що пов’язане з Україною. Не обійшлося без згадок і про ваш екіпаж – Білий янгол.

– Так, це наші, місцеві, яким ми допомагали протягом двох років війни. Місто було невеликим: до 2014 року в Авдіївці проживали 35 тисяч жителів, після 2017-го (період загострення, – Ред.) близько 20-25 тисяч.

Станом на 4 лютого, за офіційними даними Авдіївської військової адміністрації, у місті залишалося 924 людини. Ми усіх їх знали, зі всіма спілкувалися. Після перегляду російських сюжетів… Те, що вони кажуть, що Білі янголи – мало не “чорні трансплантологи”, що ми дітей і дорослих вивозили на органи… Що ми їм не привозили гуманітарну допомогу, мовляв, українська влада про них забула, а ось російська зараз добре потурбується…

Діти в Авдіївці

– Питання дітей в Авдіївці від початку повномасштабної війни стояло досить гостро. Взимку 2023 року усі українські ЗМІ облетіла інформація про трагедію у родині Федоренків, коли в підвалі одного з авдіївських будинків зупинилося серце 6-річної дівчинки Еліни. Після окупації її рідні (бабуся, дідусь і прадідусь) з’явилися на екранах російських федеральних каналів, однак про померлу онуку не згадали ані разу. Чи пам’ятаєте ви цю родину?

– Я добре пам’ятаю, що до цієї родини часто приїжджав і піклувався наш друг, український волонтер Владислав Маховський. Він привозив їм гуманітарну допомогу та вмовляв евакуюватися, хотів, щоб дівчинка жила якомога далі від постійних вибухів.

Еліна Федоренко. Фото: Факти ICTV

Свого часу, коли ще була міліція, я працював із прадідусем Еліни, його прізвище також Федоренко. Він був моїм вчителем і наставником. У сюжеті окупантів він ані слова не сказав про онуку, зате розповів, що “Донбас завжди був російським” і що він “чекав на Росію”. Це дуже прикро… Було боляче дивитися.

– У 2023 році довгі місяці українські ЗМІ повідомляли, що в Авдіївці шукають ще одну дитину, залишається ще одна дитина. Йшлося про підлітка Іллю Кузеля, якого так і не вдалося евакуювати. Зараз цього хлопчика вже показали на медіаресурсах окупантів: він увесь час залишався в Авдіївці. Що вам відомо про цю родину? Як може скластися доля Іллі під окупацією?

– Пам’ятаю його матір, Ірину Кузель. Ми неодноразово приїжджали до них на адресу, переконували, щоб вони виїжджали. Знаю, що це багатодітна родина, в Іллі є старші сестри. Одна з них живе у Рівненській області, інша – ближче до нас, у місті Покровськ. Свого часу вони навіть записували відеозвернення до матері, у якому просили віддати молодшого братика під опіку на безпечнішу територію.

Наш екіпаж Білий янгол тричі намагався переконати Ірину подумати про сина та виїхати. А потім вона зникла. В будинку, де вони жили з Іллею, нікого не було, в магазині та на вулицях міста ніхто з сусідів їх більше не бачив. Стало зрозуміло, що вони або втекли на підконтрольну росіянам територію Донецької області, або загинули.

Ілля Кузель. Фото: Факти ICTV

Але навесні цього року я впізнав Іллю Кузеля в одному з пропагандистських сюжетів з Авдіївки. Зараз йому, здається, 12-13 років… Я зателефонував старшій сестрі Іллі з Рівненщини – і вона також його впізнала на тих кадрах. Матері не було ані в сюжеті (поруч із сином), ані на зв’язку: тобто, де ця жінка зараз, достеменно невідомо. Я щиро не розумію, що повинно статися, щоб матір два роки (!) отак тримала дитину в підвалі.

Крім цього, на тому ж відео я впізнав ще одну дитину – це 17-річна дівчинка з Авдіївки. Росіяни нібито “вітали її з днем народження”, а вона розповідала, як ховалася від українських військових і поліції.

Фото: Факти ICTV

Цю дівчинку я пам’ятаю ще з 14-річного віку, коли працював ювенальним поліціянтом в Авдіївці. Вона навчалася у школі №1, де вчителювала така собі Людмила Кльова. Вона, до речі, у цій школі відкрила музей історії Авдіївки. Поліціянтів вони зустрічали у вишиванках та з українськими прапорами. Зараз ця вчителька також під окупацією, і також каже, що чекала на “русский мир” в Авдіївці.

Людмила Кльова мешкала в старій частині Авдіївки. Їй ми привозили гуманітарну допомогу, яку вона передавала решті мешканців свого будинку. Мене особисто вона завжди вітала зі святами, з Новим роком, із днем народження…

Людмила Кльова. Фото: Факти ICTV

– Ми розуміємо, що не можна на всіх жителів Авдіївки, які залишилися в окупації, ставити “клеймо колаборанта”. Але ті, хто розповідає окупантам усю цю брехню, хто вже отримав паспорт країни-агресора, хто відверто плює на все, що пов’язане з Україною, – якого покарання заслуговують ці люди?

– Я вважаю, що кожен зрадник буде покараний. Їх ніхто не тримав, краще б зібрали речі і їхали в Росію, нічого прикрого б не сталося. Бо коли вони спочатку кажуть, що люблять Україну, а потім таке розповідають з рашистських телеканалів… Це дуже прикро.

Наші правоохоронні органи, оперативні служби, фіксують усі ці факти. Усі відео як докази зберігаються. Колаборанти понесуть покарання відповідно до законів України. А Авдіївка – була, є і буде українською!