Історія мешканки Запорізької області, якій після обстрілу РФ медики давали всього 4% на життя

Наталя Панченко із селища Зарічне Запорізької області внаслідок обстрілів РФ 3 листопада 2023 року дістала численні поранення, перенесла 25 операцій та ампутацію ноги. Майже вісім місяців лікувалася в Австрії, повернулася і продовжує боротися за можливість повноцінно жити і працювати.

Близько обіду пролунали вибухи

Наталя працювала вчителькою української мови та літератури в Заріченській школі. Після ракетних обстрілів її життя докорінно змінилося. Жінка згадує, що того дня приїхала до батьків допомогти по господарству, близько обіду пролунали вибухи.

– Ми сиділи втрьох, я, мама і сестра. Уламки металу почали вражати наші тіла. Я побачила розрив своєї правої ноги, потім почала розриватися ліва, потім рука, у мами було дуже багато гематом, а сестру взагалі відкинуло, – каже Наталя.

Вона згадує, що дорогою до лікарні знепритомніла. Прийшла до тями на другу добу. У неї ще була кінцівка і була нормально закріплена рука. Жінка думала, що я кілька місяців полежить у лікарні і з нею буде все гаразд.

Проблеми із судинами

Наталію прооперували в Запорізькій обласній лікарні. Але до складних переломів додалися проблеми із судинами. На третю добу довелося робити ще одну операцію.

– З рукою сказали, що її можна зберегти. Більше акцентували увагу на правій нозі. Ліва теж була зачеплена, у стегні досі зберігаються металеві осколки. Великі прибрали, а маленькі залишили назавжди, – каже Наталя.

Лікування в Австрії

Із запорізької лікарні жінку направили на безоплатне лікування до Австрії. За словами Наталії, там медики поставили її перед найважчим вибором у житті. Або ампутація кінцівки і нове життя на протезі, або сепсис вражає всі органи. Їй давали 4% на життя.

Після ампутації

Наталя зізнається, що після операції було дуже важко прийняти себе, але вона боролася за життя завдяки підтримці сім’ї.

– Я не хотіла дивитися на свою ногу. Я взагалі в той час нічого не хотіла. Але діти телефоном мені постійно говорили: “Мамо, головне, що ти залишилася жива”.

Перші кроки на протезі

Через два місяці після ампутації Наталя самостійно зробила свої перші кроки на протезі. Загалом вона перенесла 25 операцій по всьому тілу. Каже, що до протеза все ще звикає і переживає фантомні болі

Але, попри це, у Наталії є мрія – повернутися до професії вчительки. Каже, що любить працювати з дітьми і дуже хоче, щоб усе було так, як раніше.

Джерело: Суспільне Запоріжжя