Боєць, який втратив ногу на Донеччині, у Львові вчиться ходити і жити повноцінним життям

У реабілітаційному центрі Unbroken (Незламні) Першого медичного об’єднання Львова проходить реабілітацію 30-річний Олексій Чевичко – воїн, що втратив ногу на донецькому напрямку. Але віра в те, що і надалі зможе бути корисним ЗСУ, додає йому сили і наполегливості в оволодінні протезом.

  Бачив, як прилетів снаряд з гранатомета

Олексій із Запоріжжя. Там працював на ливарному заводі. В березні 2022 року став на захист країни. Спершу доєднався до добровольчого формування. А згодом вступив у лави 128-ї окремої бригади територіальної оборони.

Важкого поранення зазнав рівно через два роки служби – у березні 2024-го – на Донеччині.

– Я побачив, як мені в стопу прилетів снаряд з гранатомета. У той момент я думав про одне – хочу вижити, бо мушу побачити дружину, – згадує Олексій.

Встати він не міг, але подумки, щоб відволіктися від болю, почав будувати плани – обіцяв собі, якщо виживе, то зробить усі справи, які так довго відкладав.

Через надто щільні обстріли важкопораненого бійця ніяк не могли евакуювати. Турнікет пробув на лівій нозі Олексія добу і 6 годин.

Тож, коли він все ж потрапив до рук медиків, кінцівку вже не можна було врятувати.

Головне – живий

Лікували захисника у трьох медичних закладах. У Центр реабілітації  Unbroken Олексій приїхав уже на протезування.

– Іноді впадав у відчай, тоді нагадував собі – я живий! У мене буде залізна нога і я зможу повернутися до повноцінного життя, – говорить воїн.

Нині Олексій вже опановує ходьбу на протезі. Постійно і наполегливо займається з фізичними терапевтами. Разом вони працюють передусім над зміцненням м’язів кукси та тулубу, а також м’язів вцілілої правої ноги.

Олексій дуже хоче в рідне Запоріжжя – до друзів та родини.

Шкодує, що у військо з таким високим рівнем ампутації повернутися не вдасться. Однак вірить, що зможе і далі бути корисним фронту і побратимам. Планує зайнятися волонтерством.

Джерело і фото: Перше медичне об’єднання Львова